Рішення № 3590625, 13.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/6

13.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропольський комбінат хлібобулочних виробів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмекс»

про стягнення 79 952,10 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Тереня Л.Л. –довіреність б/н від 17.09.08;

від відповідача: Вирова О.М. –довіреність № 1/1 від 02.01.09;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добропольський комбінат хлібобулочних виробів»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмекс»про стягнення 84 952,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов встановлених Договором купівлі-продажу № Р 2007 пд 62 від 10.12.2007 р. та Додатком № 5 від 21.07.2008 р. до вказаного Договору не поставив товар та не повернув позивачу сплачені грошові кошти за його поставку, в зв’язку з чим заборгував позивачу 84 625,20 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 84 625,20 грн. - боргу, 326,90 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –849,52 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.02.2009 р. представник позивача в судовому засіданні уточнення до позовних вимог, згідно яких просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 79 625,20 грн. –боргу, 326,90 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –849,52 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 12.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.01.2009 р.

15.01.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, 15.01.2009 р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р.

26.01.2009 р. представник відповідача в судовому засіданні визнав повністю суму основного боргу, в зв’язку з чим заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу добровільно погасити основний борг перед позивачем, яке судом розглянуто та задоволено.

26.01.2009 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.02.2009 р.

13.02.2009 р. представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.02.2008 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № Р 2007 пд 62 (надалі - Договір).

Крім того, до вказаного Договору сторони підписали Додаток № 5 від 21.07.2008 р. (далі - Додаток).

Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач зобов’язується передати, а позивач прийняти та оплатити цукор-пісок буряковий виготовлений в Україні (далі - товар) у мішках, в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Додатком до Договору передбачено (п. 1.), що відповідач поставляє на адресу позивача партію товару, а саме 22,000 тн. цукру на загальну вартість 84 625,20 грн. (разом з мішкотарою, доставкою та ПДВ).

Пунктами 2 та 3 Додатку встановлено, що відповідач поставляє товар автомобільним транспортом після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача та отримання від позивача письмової заявки на поставку товару із зазначенням строків оплати та кількості товару, який позивач готовий прийняти. Позивач здійснює 100% предоплату за товар, мішкотару та послуги по його поставці, згідно Договору, з моменту підписання даного Договору до 2307.2008 р.

Згідно п. 4.5. Договору поставка товару оформлюється наступними документами:

- товарною накладною, виписаною на довіреність позивача, з вказівкою 100% переданої кількості товару, його вартості та виділення суми ПДВ;

- товарно-транспортної накладної.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що в разі якщо поставка товару затримана від строків, вказаних в п. 4.1. даного Договору, відповідач на вимогу позивача зобов’язаний здійснити повернення грошових коштів на р/р позивача на протязі 2-х банківських днів або сторони можуть погодити нові строки поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання по предоплаті товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 84 625,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 503 від 22.07.2008 р., належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору не виконав, обумовлений в Додатку товар не поставив, грошові кошти сплачені позивачем за товар повністю не повернув (перераховано лише 5 000 грн. згідно платіжного доручення № 80 від 23.01.2009 р.), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 79 625,20 грн., яка була повністю визнана представником відповідача в ході розгляду справи.

20.08.2008 р. позивач направив відповідачу претензію № 27 з вимогою поставити товар у строк до 22.08.2008 р. або повернути позивачу перераховану раніше суму предоплати.

26.08.2008 р. відповідач у відповідь на претензію позивача направив лист № 520, яким повідомив позивача проте, що відповідач бажає дочекатися закінчення оперативно-розшукові дій по факту крадіжки та відшкодування шкоди перевізником на суму 84 625,20 грн., після чого сторони змогли б погодити нові строки поставки товару, або повернення суми предоплати за нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач повністю визнав суму основного боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 79 625,20 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 326,90 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмекс»(02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, код ЄДРПОУ 30859697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропольський комбінат хлібобулочних виробів»(85000, Донецька обл., м. Доброполье, вул. Крупской, 89 а, код ЄДРПОУ 31816570) –79 625 (сімдесят дев’ять тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. 20 коп. –боргу, 326 (триста двадцять шість) грн. 90 коп. –3 % річних, 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн. 52 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: