Рішення № 3590376, 12.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/113

12.03.09

За позовом Приватного підприємства „Лакрас”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський лакофарбовий завод”

про стягнення 437 992, 19 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Дмитрик І.І. –довіреність № 7/113-2 від 22.12.08р.;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Лакрас” звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Київський лакофарбовий завод ” про стягнення 437 992, 19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, отримавши товар на підставі Договору купівлі-продажу б/н від 01.04.08р., не виконав покладені на нього Договором зобов’язання щодо оплати товару, заборгувавши позивачу 98 000, 40 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 98 000, 40 грн. - боргу, 10 710, 45 грн. –пені, 329 281, 34 –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –4 379, 92 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, посилаючись на неотримання відповідачем товару від покупця за договором та на неправильний розрахунок пені та штрафу.

Ухвалою від 01.12.2008р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.12.2008р.

11.12.2008р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 22.12.2008р. у зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання, що на думку суду перешкоджало вирішенню справи по суті.

22.12.2008р. представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи задля ознайомлення з відзивом на позовну заяву та надання відповідних пояснень.

Ухвалою суду від 22.12.2008р. клопотання представника позивача було задоволено, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.01.09р.

15.01.2009р. представником позивача було заявлено клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Судом клопотання задоволено.

15.01.2009р. ухвалою було відкладено розгляд справи на 05.02.2009р.

05.02.2009р. ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, в наслідок чого розгляд справи було відкладено на 23.02.2009р.

23.02.2009р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив. Вважаючи, що неявка представника відповідача до суду на вказану дату перешкоджала розгляду справи, судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.03.2009р.

12.03.2009р. представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.03.2009р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір б/н купівлі-продажу (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1) позивач зобов’язався передати алкідний лак ПФ 060 у кількості 10 тонн за ціною 9,8 грн. за 1 кг., а останній зобов’язався прийняти товар та оплатити на умовах Договору.

П. 3.2. Договору визначено, що перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Відповідно до п. 4.2. Договору термін оплати за поставлений товар складає 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору 02 квітня 2008 року Позивачем було поставлено відповідачу Алкідний лак ПФ-060 в кількості 1 тонна на загальну суму 98 000, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000015, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунком фактурою № СФ-0000011, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Передача товару позивачем відповідачу та отримання товару останнім, несплата за товар підтверджується також Податковими деклараціями з податку на додану вартість, розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача та відповідача за квітень 2008 року –грудень 2008 року, надані ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на запит суду, з яких вбачається включення позивачем суми поставленого товару до податкового зобов’язання та включення відповідачем суми поставленого товару до податкового кредиту.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 98 000, 40 грн., що підтверджується даними ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.3. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 10 710, 45 грн. та штраф у розмірі 329 281, 34 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.3. Договору передбачено, що за порушення строків вказаних у п. 4.2. Договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 2% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань підлягають задоволенню частково.

Здійснивши перерахунок відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені на суму 10 710, 45 грн. та штрафу в розмірі 98 000, 40 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський лакофарбовий завод» (02088, м. Київ, вул. Лютнева, 10, код ЄДРПОУ: 33693098) на користь Приватного підприємства «Лакрас»(39611, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Маршала Рокосовського, 32/9, код ЄДРПОУ: 35026792) –98 000 (дев’яносто вісім тисяч) грн. 40 коп. –основного боргу, 98 000 (дев’яносто вісім тисяч) грн. 40 коп. –штрафу, 10 710 (десять тисяч сімсот десять) грн. 45 коп. –пені, 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 10 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: