Рішення № 3589974, 07.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/450

07.04.09

За позовом

До

Про

Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»

Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»

стягнення 3 699 628,52 грн. та зобов’язання вчинити дії

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача : Дергач Т.О.- представник за довіреністю № Д-93/08 від 02.06.2008 року; Ярошенко А.М.- представник за довіреністю № Д-92/08 від 02.06.2008 року;

Від відповідача : Бойко Д.М.- представник за довіреністю № 2Д-08 від 29.12.2008 року; Каменчук В.О.- представник за довіреністю № 4Д-08 від 29.12.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»до Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»про стягнення 3 699 628,52 грн. та зобов’язання відповідача підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу за березень 2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008 р. порушено провадження у справі № 37/450, розгляд справи було призначено на 01.12.2008 року о 10-00.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору № 32/66/Тр-07 від 30.01.2007 року укладеного між сторонами, безпідставно не підписав акти з транспортування газу та реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу мережами ВАТ «Київгаз» за березень 2008 року, вартість наданих послуг не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворився перед позивачем борг на суму 3699628,52 гривень, в зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що між сторонами відсутні підписані акти приймання –передачі наданих послуг та реєстр фактично протранспортованих об’ємів природного газу в березні 2008 року, при цьому реєстри фактично протранспортованих обсягів газу не підписувались і не надавались позивачем, акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу не надсилались позивачем та не підписані сторонами, рахунки фактури на оплату не виставлялись позивачем, а отже у зв’язку з відсутністю підписаних сторонами реєстрів та актів в діях відповідача відсутні ознаки порушення зобов’язання, в зв’язку з чим відповідач просить відмовити в позові.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2009 року заявив усне клопотання про оголошення повного тексту рішення. Подане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 23.03.2009 року судом оголошено про закінчення розгляду справи, а також на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.04.2009 року для виготовлення повного тексту рішення по справі № 37/450, про що сторони повідомлені письмово під розписку.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.04.2009 року було оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Київгаз»(перевізник) та Закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго»(замовник) був укладений договір № 32/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу (далі –договір).

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про трубопровідний транспорт»та іншими актами законодавства України.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт»господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що умови договору № 32/66/Тр-07 від 30.01.2007 року свідчать, що за своєю правовою природою цей договір є договором перевезення.

Згідно пункту 1.1 договору сторони погодили, що перевізник зобов’язується відповідно до умов даного договору прийняти та про транспортувати природний газ (надалі –газ) системою розподільних газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та користуванні перевізника, від Пунктів приймання-передачі газу –газорозподільних станцій (надалі ГРС) на магістральних трубопроводах (надалі- Пункти приймання-передачі) до Пунктів призначення : газопроводів споживачів та/або газорозподільних пунктів (надалі ГРП) для технічної передачі визначеним замовником та доведеним (підтвердженим) до перевізника через Об’єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»(надалі –ОДУ ДК «Укртрансгаз») споживачам, які споживають газ з ресурсів замовника, здійснюють облік такого газу, а замовник зобов’язується відповідно до умов даного договору оплатити надані перевізником послуги з транспортування та обліку газу.

Відповідно до п. 6.2 договору сторони встановили, що оплата послуг перевізника за даним договором здійснюється замовником грошовими коштами на підставі виданих перевізником рахунків-фактур в такому порядку:

1) перший авансовий платіж замовник здійснює до 5 числа поточного місяця транспортування газу у розмірі 40 % вартості послуг, передбачених договором (чи додатками) на відповідний місяць від планових обсягів транспортування газу;

2) другий авансовий платіж замовник здійснює до 15 числа поточного місяця транспортування газу у розмірі 20 % вартості послуг, передбачених договором (чи додатками) на відповідний місяць від планових обсягів транспортування газу;

3) наступний авансовий платіж замовник здійснює до 25 числа поточного місяця транспортування газу у розмірі 20 % вартості послуг, передбачених договором (чи додатками) на відповідний місяць від планових обсягів транспортування газу;

4) остаточний розрахунок замовник здійснює протягом семи календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично наданих перевізником послуг у звітному місяці, вказаних в акті надання послуг.

У позовній заяві позивач вказує на те, що згідно договору останній протранспортував у березні 2008 року розподільними газопроводами природний газ обсягом 136245,038 тис.м3 вартістю 4708628,51 грн., проте замовник ухиляється від виконання свого обов’язку щодо оплати вартості наданих послуг та підписання акту, в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3699628,52 грн. основного боргу, а також просить зобов’язати відповідача підписати акт здачі-приймання послуг з транспортування природного газу за березень 2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що сторонами не підписані реєстри фактично протранспортованих обсягів газу, акти приймання –передачі послуг з транспортування природного газу, а також позивачем не виставлялись рахунки-фактури на оплату послуг, в зв’язку з чим за переконанням відповідача позивач в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив. З урахуванням вищевикладеного відповідач просить відмовити в позові повністю.

Судом досліджені та оцінені заперечення відповідача та встановлено наступне.

Відповідно до п. 3.12 договору сторони погодили, що перевізник веде облік газу та здійснює контроль за споживанням газу усіма споживачами, які отримують природний газ з ресурсів Замовника. Перевізник разом із споживачами до 5 числа місяця, що настає за звітним складають технічні акти про обсяги газу, переданого споживачам за місяць. Перевізник на підставі цих актів складає і до 8 числа місяця, що настає за звітним, направляє замовнику реєстри фактично протранспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці. Відповідно до п. 3.14 перевізник також зобов’язувався укласти з усіма споживачами, які споживають газ з ресурсів замовника, технічні угоди щодо порядку організації обліку газу на підставі якої вести облік газу.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору з споживачами замовника та організаціями –постачальниками, що уклали договори з ЗАТ «Укргаз-Енерго»та здійснюють поставку природного газу з ресурсів відповідача, позивачем було укладено 14 договорів про надання послуг з транспортування природного газу газовими мережами ВАТ «Київгаз»(1432/Т від 29.12.2007 року, 54735/Т від 29.12.2007 року, № 54707/Т від 18.12.2007 року, № 64811/Т від 29.12.2007 року, № 24412/Т від 29.12.2007 року, № 64866/Т від 29.12.2007 року, № 14364/Т від 29.12.2007 року, № 14364/Т від 29.12.2007 року, № 14338/Т від 14.12.2007 року, № 252300 від 29.12.2007 року, № 64836/Т від 29.12.2007 року, № 14323/1115/Т від 29.12.2007 року, № 54736/Т від 29.12.2007 року, № 64888/Т від 29.12.2007 року, № 648850/Т від 29.12.2007 року), а також позивач та споживачі підписали акти прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що надання послуг з транспортування газу оформлюється позивачем та відповідачем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу, надалі –акт. Надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення оформлюється позивачем та відповідачем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі та пунктах призначення.

Сторони зобов’язані підписати акти, зазначені в п. 4.1. та 4.2. даного договору, за місяць, у якому фактично позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення, до 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги (п. 4.3 договору).

Як визначено п. 4.4 договору акт здачі-прийомки з транспортування газу та акт здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення, складаються позивачем на підставі реєстру фактично протранспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці, (надалі –реєстр).

Згідно п. 4.5 договору підставою для складання реєстру є акти здачі-приймання газу та/або інші письмові документи, погоджені позивачем, які підтверджують передачу споживачам об’ємів природного газу з ресурсів відповідача у місяці, за який складається реєстр.

Відповідно до п. 4.6. договору сторони зобов’язані підписати реєстр до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги з транспортування природного газу.

Пунктом 4.8. договору передбачено, що акти складаються у двох примірниках по одному для кожної із сторін і є підставою для здійснення розрахунків у встановленому даним договором порядку.

З наданих сторонами доказів судом встановлено, що на виконання зазначених умов Договору перевізник протранспортував у березні 2008 році природний газ в обсязі –136245,038 тис.м3 (132453,092 тис.м3- за прямими договорами ЗАТ «Укргаз-Енерго»та 3791,946 тис.м3 іншими постачальниками з ресурсів ЗАТ «Укргаз-Енерго») відповідно надав відповідачу послуг на загальну суму 4708628,51 гривень. (136245,038 тис.м3 *34,56 грн. (тариф на послуги перевізника з транспортування газу розподільчими газовими мережами до ГРП споживачів у відповідності до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.06.2007 року).

Протранспортована кількість газу в обсязі 136245,038 тис.м3 підтверджується:

- актом № 15/08 здачі –прийомки послуг з транспортування газу від 31.05.2008 року, який підписаний між ДК «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та ЗАТ «Укргаз-Енерго», який підписаний відповідачем;

- реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу магістральними газопроводами ДК «Укртрансгаз»- ресурсів ЗАТ «Укргаз-Енерго»в березні 2008 року, який підписаний відповідачем та ДК «Укртрансгаз», а також реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Кивгаз», які підписані позивачем та підприємствами, які уклали договори з ЗАТ «Укргаз-Енерго», а також підприємствами, що уклали договори з іншими постачальниками щодо поставки природного газу з ресурсів ЗАТ «Укргаз-Енерго»;

- актом № 3/129 від 31.03.2008 року приймання-передавання природного газу згідно з договором від 28.11.2007 року № 129/77/Т-08 щодо природного газу переданого АЕК «Київенерго»через мережі ВАТ «Київгаз»обсягом 131898,092 тис.м3, який підписаний АЕК «Київенерго»та ЗАТ «Укргаз-Енерго»;

- актом № 03/90 від 31.03.2008 року прийому-передачі природного газу згідно з договором від 28.11.2007 року № 90/77/Х-08 обсягом 555,000 тис.м3, а також актом № РНг-002147 від 31.03.2008 року, які підписані ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса»,

- актом № б/н від 31.03.2008 року прийому-передачі природного газу обсягом 994,952 тис.м3, який підписаний ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «Агропромгаз»;

- актом № б/н від 31.03.2008 року прийому-передачі природного газу обсягом 21357,173 тис.м3, який підписаний ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «Міжрегіонпостач»;

- актом № б/н від 31.03.2008 року прийому-передачі природного газу обсягом 6503,948 тис.м3, який підписаний ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «БІТімпекс-Ойл»;

- актом № б/н від 31.03.2008 року прийому-передачі природного газу обсягом 2243,078 тис.м3, який підписаний ЗАТ «Укргаз-Енерго»та Підприємством «Укрпроменерго»;

- актом № б/н від 31.03.2008 року прийому-передачі природного газу обсягом 17383,159 тис.м3, який підписаний ЗАТ «Укргаз-Енерго»та ТОВ «Інтерліс-Ковель».

Відповідно до п. 2.2 договору сторони визначили, що підставою для визначення обсягу транспортування газу перевізником в кожному місяці є підтвердження (доведення до перевізника) Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК «Укртрансгаз»(ОДУ ДК «Укртрансгаз) обсягів газу з ресурсів замовника, призначених для транспортування до споживачів. Підтвердження ОДУ ДК «Укртрансгаз»доведене до перевізника у встановленому для цього порядку, є підтвердженням прийняття Перевізником об’ємів газу для його транспортування.

Відповідно до пункту 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1729 від 29.12.2001 року, на «Об’єднане диспетчерське управління»ДК «Укртрансгаз»покладено обов'язок щодо виконання диспетчерських функцій з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу в балансі надходження та розподілу природного газу по Україні. Також пунктом 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції; складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.

Судом встановлено, що ОДУ ДК «Укртрансгаз» в установленому порядку підтвердило обсяги газу з ресурсів замовника, призначених для транспортування до споживачів (лист № 64-524/4 від 07.03.2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи), а також ДК «Укртрнсгаз»та ЗАТ «Укргаз-Енерго»підписали реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу магістральними газопроводами ДК «Укртрнсгаз», в тому числі ВАТ «Київгаз», з ресурсів ЗАТ «Укргаз-Енерго»в березні 2008 року.

При цьому суд відзначає, що позивачем надсилались поштою відповідачу в двох екземплярах реєстр фактично протранспортованих обсягів газу за березень 2008 року, акти здачі-приймання послуг від 31.03.2008 року згідно договору № 32/66/Тр-07 від 30.01.2007 року, а також рахунок –фактуру № 25/29/03 від 16.01.2009 року на оплату послуг в розмірі 3699628,52 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 1953 від 16.01.2009 року та описом вкладення в цінний лист. Проте, відповідачем лист № 135/15 від 16.01.2009 року був залишений без відповіді та задоволення. Акти здачі-приймання послуг від 31.03.2008 року та реєстр фактично протранспортованих обсягів газу за березень 2008 року відповідач не підписав, позивачу не повернув, жодні мотивовані та обґрунтовані відповіді щодо відмови від підписанні акту та реєстру за березень 2008 року на адресу позивача не надсилав.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк виконання зобов’язання щодо оплати послуг за транспортування газу встановлений п. 6.2 договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом семи календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично наданих перевізником послуг у звітному місяці, вказаних в акті надання послуг. Отже, сторонами у договорі чітко встановлений строк виконання зобов’язання , а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, при цьому згідно з п. 6.2 договору строк оплати прив’язаний до строку, що минув після настання звітного періоду (протягом семи календарних днів наступного місяця після надання послуг), а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури, підписання актів, реєстрів, тощо.

Відповідачем не надано суду доказів належної оплати за надані послуги з транспортування природного газу.

Отже, судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості послуг по транспортуванню газу, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги з транспортування природного газу в березні 2008 року повністю не розрахувався, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 3699628,52 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо зобов’язання відповідача підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу за березень 2008 року підлягає припиненню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного суду України в постановах від 11.05.2004 року № 25/389 та від 29.10.2002 року.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як зобов’язання відповідача підписати акти приймання-передачі товару, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. Крім того, юридичні факти можуть встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог. На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (п. 4 ст. 254 та Глава 37), яким передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки предмет спору не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб’єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ № 6/517 від 03.10.2007 року та постановою ВСУ від 16.09.2008 року).

Отже, позовна вимога позивача про спонукання підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу за березень 2008 року суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським судом.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, ч. 1 п. 1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,—

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 34003224) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код 03346331), 3699628 (три мільйони шістсот дев’яносто дев’ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 52 коп. –основного боргу, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять ) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. Припинити провадження у справі в частині зобов’язання підписати акт здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу за березень 2008 року.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова