Рішення № 3589563, 03.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/348

03.04.09

За позовом

Державного підприємства Заводу 410 ЦА

до

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва

про

стягнення 44 831,10 грн.

Суддя Спичак О.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Демський А.Л. –дов. № 48-1873 від 26.09.2008 року;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Завод 410 ЦА звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва про стягнення 28 652, 87 грн. основного боргу, 2 691, 01 грн. пені, 9 428, 06 грн. інфляційних втрат, 1 217, 75 грн. 3 % річних, 2 841, 41 грн. 7 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору на виробництво теплової енергії в гарячій воді № 13-12 юр-2003 від 30.12.2002р. не повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 28 652, 87 грн.

Ухвалою від 09.10.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.11.2008 року.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2008 року з'явився та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував та просив суд залишити позовну заяву без задоволення.

У відповідності з частиною 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2008 року оголошено перерву до 05.12.2008 року.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2008 року не з'явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва 04.12.2008 року подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі, ухвалою суду від 05.12.2008 року розгляд справи було відкладено на 26.12.2008 року.

В судовому засідання 26.12.2008 року представник позивача надав усні пояснення по справі та додаткові матеріали по справі.

Представник відповідача вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив,про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 26.12.2008 року розгляд справи відкладено на 23.01.2009 року.

В судовому засіданні 23.01.2009 року позивач надав усні пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти пояснень позивача заперечував та просив суд у позові відмовити.

Крім того, суд розглянув та задовольнив клопотання сторін про продовження строку вирішення спору по справі № 41/348.

Ухвалою суду від 23.01.2009 року розгляд справи відкладено на 20.02.2009 року.

17.02.2009 року позивач надав уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача 23884,24 грн. основного боргу, 2 243, 15 грн. пені, 7 858, 98 грн. інфляційних втрат, 1015, 08 грн. 3 % річних, 2368, 52 грн. 7 % річних.

Крім того, в судовому засіданні 20.02.2009 року позивач надав суду уточнення в якому визначив періоди нарахування пені, інфляції та річних.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 20.02.2009 року, розгляд справи відкладено на 24.03.2009 року.

В судовому засіданні 24.03.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 24.03.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 03.04.2009 року.

В судовому засіданні 03.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими позов підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.04.2008р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2002 року між Державним підприємством Завод 410 Цивільної авіації (далі-постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва укладено договір на виробництво теплової енергії в гарячій воді № 13-12юр-2003 (далі-Договір).

Взаємовідносини сторін регулюються цим Договором, а у всьому, що не передбачено Договором –"Правилами користування тепловою енергією", "Правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж" (далі -"ПКТЕ", ПТЕТУ) та іншими діючими нормативними документами (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 1.1, 4.1, 3.2 даного Договору, позивач зобов’язувався виробляти на котельні для потреб відповідача теплову енергію в гарячій воді в обсягах обумовлених Договором, а відповідач сплачувати за одержану теплову енергію згідно калькуляції відповідача в порядку і на умовах Договору, дотримуватись вимог "ПКТЕ" та ПТЕТУ і ТМ" дотримуватись обсягів використання теплової енергії, які зазначенні в Додатку № 2, не допускаючи їх перевищення, виконувати умови та порядок оплати одержаної теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбаченні чинним Договором.

Згідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія у гарячій воді відпускається споживачу в обсягах, обумовлених в Додатку № 2 до Договору.

Порядок розрахунків сторони обумовили розділом 6 Договору та Протоколом узгодження розбіжностей до даного Договору, відповідно до яких розрахунки за теплову енергію в гарячій воді проводяться в грошовій формі згідно калькуляції постачальника. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за теплову енергію в гарячій воді проводяться виключно в грошовій формі згідно тарифів КМДА".

В силу положень п. 6.1.4 Договору кількість теплової енергії, що фактично відпущена споживачу в розрахунковому періоді визначається показниками приладів обліку , а при їх відсутності, як виняток, за розрахунками постачальника, з оформленням двосторонніх актів за фактично відпущену теплову енергію, по одному примірнику для кожної сторони.

Як встановлено розділом 11 Договору, строк дії договору, з 01.01.2003 року по 01.02.2004 року. Припинення дії Договору не звільняє споживача від обов’язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Судом встановлено, що розрахунки здійснювались за тарифами, які діяли в розрахунковий період встановленні Розпорядженнями КМДА № 1245 від 20.06.2002 року, № 1789 від 15.12.2006 року, № 142 від 12.02.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2005 по 01.04.2007 року позивачем вироблено та відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 228 320,89 грн. що підтверджується актами приймання передачі теплової енергії, належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач в свою чергу спожив теплову енергію, натомість розрахувався частково на суму 204 436, 65 грн., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 23 884,24 грн., що підтверджується банківськими виписками та розрахунками відповідача (копії в справі).

З метою досудового врегулювання спору, 01.08.2008 року позивач звертався до відповідача з претензією № 48-1554 про погашення заборгованості, що засвідчується копією фіскального чеку № 5304 від 04.08.2008 року та поштовим повідомленням про вручення відправлення, однак зазначена претензія залишене без задоволення та належного реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача складає 23 884,24 грн., доказів протилежного, відповідачем не надано.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 23 884, 24 грн.

В своєму відзиві відповідач, окрім іншого, просить застосувати позовну давність та з цих підстав відмовити в позові, однак як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, яка є предметом спору, виникла в межах трирічного строку позовної давності, а тому зазначені доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови в позові.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, відповідно до заяви про зміну позовних вимог просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 7 858, 98 грн. та 3 % річних в розмірі 1 015, 08 грн. за період з 01.04.2007 року по 01.09.2008 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах періодів визначених позивачем, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з останнього на думку господарського суду підлягають до стягнення інфляційні втрати в сумі 7666, 84 грн. та 3 % річних в розмірі 1015, 08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлену теплову енергію, керуючись п. 7.2.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 243, 15 грн. за період з 01.04.2007 року по 01.10.2007 року.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується річний строк позовної давності.

Позов подано 06.10.2008 року, тобто річний строк позовної давності охоплює період з 06.10.2007 року по 06.10.2008 року.

Позивач розрахував пеню з 01.04.2007 року по 01.10.2007 рік, тобто визначений період нарахування пені не охоплюється річним строком позовної давності, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно протоколу розбіжностей підписаного сторонами, п. 7.2.2 Договору виключений.

Також, позивач розрахував та просить стягнути з відповідача 2 368, 52 грн. 7 % річних за період з 01.04.2007 року по 01.09.2008 року.

Розглянувши позовну заяву, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 % річних не підлягають задоволенню, так як зазначений вид відповідальності та її розмір позивачем нормативно не обґрунтований та не доведений.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 31720192) на користь Державного підприємства Завод 410 Ц А (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) 23 884 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 24 коп. основного боргу, 7666 (сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 1015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 08 коп. 3 % річних, 325 (триста двадцять п’ять) грн. 66 коп. державного мита та 102 (сто дві) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

О.М. Спичак

Дата підписання

рішення: 27.04.2009р.