Рішення № 3589542, 05.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/440

05.02.09

За позовом:

Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Служби безпеки України

До Відповідача -1

Закритого акціонерного товариства «Оксамит»

До Відповідача-2

Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Обрій Капітал»

Про

Визнання договорів недійсними та стягнення коштів

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від прокуратури

Карпенко Н.М.

Від позивача

Комиляй Ю.В. –предст., Кириленко О.П.-предст.,

Від відповідача-1

Єрко Ю.О.-предст.

Від відповідача-2

Смирніцький Ю.В. –предст., Опанасюк Е.О.-предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Служби безпеки України з позовом до Закритого акціонерного товариства «Оксамит»та Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Обрій Капітал»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928, укладених між Відповідачем-1 та Відповідачем-2; визнання недійсною угоди про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 від 17.09.2004; стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача вартості чотирьох квартир №№ 78, 98, 102, 106, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б. Також в своїй позовній заяві Заступник прокурора просив вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно Відповідача-2.

В обґрунтування своїх позовних вимог заступник прокурора посилався на порушення відповідачами при укладенні оскаржуваних договорів вимог, встановлених законодавством про державне регулювання ринку цінних паперів, а також інтересів держави в особі Служби безпеки України.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсними договори купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928, укладені між Відповідачем-1 та Відповідачем-2; визнати недійсною угоду про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 від 17.09.2004; зобов’язати Відповідача-1 та Відповідача-2 повернути один одному все одержане за зобов’язаннями по зазначених договорах і в разі неможливості Відповідача-2 повернути Відповідачу-1 вартість квартир загальною площею 407,4 кв.м. за ціною 1 кв.м. –4 306 грн., що встановлено для Київської області наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.10.2008 № 470, визначивши загальну суму стягнення у розмірі 1 754 264,4 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач посилався на те, що оскаржувані договори були укладені Відповідачем-1 з метою ухилення від сплати Позивачеві боргу, присудженого постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2004 у справі № 27/23. До того ж Відповідач-1 не мав спеціального дозволу (ліцензії) на укладення договорів купівлі-продажу векселів, а отже діяв з порушенням господарської компетенції.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву заступника прокурора, в якому заперечує проти позову, наголошуючи на відсутності права у Заступника прокурора м. Києва звертатися з позовом в інтересах держави в особі Служби безпеки України з огляду на те, що в даній справі інтереси держави не зачіпаються; стверджує, що оскаржувані договори були укладені у відповідності з вимогами законодавства та просить відмовити у задоволенні заяви щодо забезпечення позову.

Відповідач-2 надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що заступник прокурора не має права звертатися з таким позовом; провадження у справі було відкрите з порушенням вимог ГПК України, позов було подано з порушенням строків позовної давності; оскаржувані договори укладені з дотриманням вимог законодавства. Також Відповідач-2 просив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Крім того Відповідач-2 просив визнати його неналежним відповідачем, стверджуючи, що ТОВ «К.Б.Т.», отримавши від СБУ 4834251,15 грн., своїх зобов’язань з передачі квартир не виконало, а тому саме ТОВ «К.Б.Т.»має бути відповідачем у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.06.2004 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Т 917, відповідно до якого Відповідач-2 повинен перерахувати 500 000 грн. на рахунок Відповідача-1, а Відповідач-1 –передати Відповідачу-2 простий вексель номінальною вартістю 700 000 грн. ВАТ "Гребінківськовський міжгосподарський комбікормовий завод".

12.07.2004 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Т 928, згідно з яким Відповідач-2 повинен перерахувати 500 000 грн. на рахунок Відповідача-1, а останній –передати Відповідачу-2 простий вексель номінальною вартістю 650 000 грн. ТОВ "Краматорська ТЕЦ".

Заступник прокурора та Позивач просять визнати вказані договори купівлі-продажу цінних паперів недійсними з огляду на те, що Відповідач-1 уклав зазначені договори, не маючи статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач-2 в період укладення оскаржуваних угод мав ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльності по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність; діяльність зберігача цінних паперів. Згідно з п. 1 Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2002 року № 321 «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності»не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності здійснення суб’єктами господарської діяльності на підставі договорів комісії або доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, які укладені безпосередньо з торговцем.

Договори купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 були укладені Відповідачем-1 безпосередньо з Відповідачем-2, який має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а отже підстави для визнання зазначених договорів недійсними у суду відсутні.

У зв’язку з тим, що Відповідач-2 виконав свої зобов’язання за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 по перерахунку грошових коштів у повному обсязі, а Відповідач-1 не передав обумовлені в договорах векселі, між сторонами була укладена в нотаріальній формі Угода від 17.09.2004 про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928, відповідно до якої Відповідач-1 зобов’язується передати Відповідачу-2 в рахунок погашення боргу чотири квартири №№ 78, 98, 102, 106, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б. Позивач просить визнати вказану угоду недійсною у зв’язку з тим, що вона укладена з порушенням вимог цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в даній частині позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

22.04.2002 між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.Б.Т.»укладено договір № 19/10/оі-73 про освоєння інвестицій у будівництво житла для військовослужбовців СБУ та їх сімей. Предметом даного договору стало інвестування будівництва об’єктів житла, розпочатого до 01.07.1997, реконструкція гуртожитків та казарм під житло для військовослужбовців Служби безпеки України, що мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, згідно з адресним переліком, який є невід’ємною частиною зазначеного договору. У зв’язку з тим, що правовідносини між сторонами вказаного договору виникли до набрання чинності ЦК України і продовжують існувати після набрання ним чинності, вони регулюються чинним ЦК України. За змістом договір № 19/10/оі-73 про освоєння інвестицій у будівництво житла для військовослужбовців СБУ та їх сімей у відповідності з Законом України «Про інвестиційну діяльність»є інвестиційним договором. Проте діюче законодавство не визначає правову природу зазначеного виду договору. Відповідно до ч. 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). З положень вказаного договору вбачається, що за своєю юридичною природою він є договором будівельного підряду. Відповідно до ч. 1 статті 876 ЦК України власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Відповідно до п. 5.4. договору, що досліджується, Генпідрядник, яким за договором є ТОВ «К.Б.Т.»гарантує, що на житло, яке будується та передається СБУ (Замовник за договором) відсутні права третіх осіб, вказане житло не перебуває в заставі, оренді. З інших положень договору також вбачається, що право власності на об’єкти житла набуває саме Замовник, тобто СБУ.

08.08.2002 між ТОВ «К.Б.Т.»та ЗАТ «Оксамит»укладено договір № 11/10 про дольову участь у будівництві житла площею 5200 кв.м. у житловому будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б (будівельна адреса: вул. Грушевського, 16-А). Відповідно з зазначеним договором ТОВ «К.Б.Т.»–Генпідрядник Служби безпеки України (Замовник за даним договором) виконує будівельні роботи та фінансування будівництва квартир в будинку за зазначеною адресою, а ЗАТ «Оксамит»(Виконавець за договором) виконує будівельні роботи та заходи, необхідні для завершення будівництва житла. Відповідно до п. 5.1 вказаного договору Виконавець зобов’язується після завершення будівництва здати житловий будинок Державній комісії та своєчасно передати міськвиконкому необхідні документи для отримання Замовником ордерів або свідоцтв про право власності на дані квартири. Отже, з наведеного та інших положень даного договору вбачається, що Виконавець не набуває жодних прав на житло, що є об’єктом договору, і зобов’язаний лише вжити ряд заходів для отримання правовстановлюючих документів на житлові приміщення Замовником, що діє в інтересах СБУ.

Проте, ЗАТ «Оксамит», не одержуючи жодних повноважень від ТОВ «К.Б.Т.»чи безпосередньо від СБУ, а також не будучи наділеним жодними правами щодо набуття права власності на квартири, будівництво яких є предметом вказаних вище договорів, 08.08.2002 уклало з ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій»Інвестиційний договір № 11/09-97 про будівництво житлового будинку № 15-б за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського. Згідно з п. 1.1 вказаного договору Забудовник (ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій») на власний ризик будує та здає в експлуатацію багатоповерховий 144-ох квартирний будинок № 15-б за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського і передає Інвестору (ЗАТ «Оксамит») визначену кількість квартир згідно з їх розподілом, а Інвестор забезпечує інвестування будівництва та приймає визначену кількість квартир у власність на умовах цього договору. З інших положень зазначеного договору також вбачається, що ЗАТ «Оксамит»діє від власного імені з метою одержати збудовані згідно з договором квартири у власність. Ні те, що кошти на будівництво квартир надаються Службою безпеки України, ні те, що частина квартир, що будуються за даним договором, призначена для працівників СБУ та членів їх сімей, у вказаному договорі не зазначено. Проте, факт перерахування СБУ грошових коштів на будівництво зазначених квартир у сумі 4 834 251 грн. 15 коп., встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2004 у справі № 27/23 за позовом СБУ до ТОВ «К.Б.Т.»та ЗАТ «Оксамит»про стягнення боргу.

Як вбачається з Акту передачі квартир у житловому 144-ох квартирному будинку за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. 15-б від 20.04.2004, ЗАТ «Оксамит»прийняло від ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій»п'ятнадцять квартир, жодна з яких, включаюи і квартири № 78, 98, 102, 106, не була передана СБУ. В п. 3 зазначеного Акту вказано, що даний акт є підставою для оформлення сторонами права власності на квартири. На підставі цього Акту ЗАТ «Оксамит» одержало у виконавчому комітеті місцевої ради свідоцтва про право власності на зазначені квартири, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як вбачається з викладених вище обставин справи, Інвестиційний договір № 11/09-97 про будівництво житлового будинку № 15-б за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, укладався ЗАТ «Оксамит»з метою заволодіння квартирами, які будуються за кошти СБУ для працівників СБУ та членів їх сімей. І саме ЗАТ «Оксамит», а не Служба безпеки України одержало правоустановлюючі документи на спірні квартири. Викладене дає підстави суду вважати Інвестиційний договір № 11/09-97 нікчемним. Згідно з ч. 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Таким чином, ЗАТ «Оксамит»не набуло права власності на квартири за вказаним договором, в тому числі на квартири №№ 78, 98, 102, 106, що знаходяться за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б, а тому не мало права розпоряджатися ними.

Оскаржувана в даній справі Угода від 17.09.2004 про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу. Так відповідно до п. 1.2 зазначеної Угоди Продавець (Відповідач-1) зобов’язується передати у власність покупця (Відповідач-2), а Покупець зобов’язується прийняти в погашення заборгованості за Договором № 917 від 16.06.2004 та Договором № Т 928 квартири №№ 106, 102, 98, 78, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-Б. Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Як встановлено судом, Відповідач-1 не є власником переданих ним Відповідачеві-2 за оспорюваною Угодою квартир, а отже, не мав права відповідно до статті 658 ЦК України їх продавати.

Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, Угода від 17.09.2004 про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 укладена з порушенням положень ЦК України, а тому позовні вимоги щодо визнання її недійсною підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. У зв’язку з тим, що до суду були подані копії договорів купівлі-продажу спірних кварти №№ 106, 102, 98, 78, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б, відповідно до яких право власності на них перейшло до інших осіб, які відповідно до статті 330 ЦК України є добросовісними набувачами, повернення Відповідачем-2 у натурі всього того, що він одержав від Відповідача-1 за Угодою від 17.09.2004, вбачається неможливим. Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.10.2008 № 470 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» опосередкована вартість спорудження 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.10.2008 у Київській області становить 4 306 грн. Враховуючи, що загальна площа спірних квартир №№ 106, 102, 98, 78, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б, складає 407,4 кв.м., вартість одержаного за Угодою від 17.09.2004, що підлягає відшкодуванню Відповідачем-2 Відповідачеві-1 складає 1 754 264,4 грн.

Твердження Відповідача-2 про необхідність залучення до участі у справі ТОВ «К.Б.Т.»визнаються судом безпідставними, оскільки ТОВ «К.Б.Т.»не було стороною оспорюваних договорів, а договори не створюють правових наслідків для третіх осіб.

Відповідно до статті 2 ГПК України, прокурор та його заступник самостійно визначають і обґрунтовують в позовній заяві, в чому виражається порушення інтересів держави або в чому полягає загроза інтересам держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, і така заява є підставою для порушення справи у господарському суді. Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 прокурори та їх заступники вправі звертатися в господарський суд з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоуправління, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади. Інтереси держави можуть частково або повністю збігатися з інтересами державних органів та державних підприємств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи право на звернення з позовом, заступник прокурора м. Києва зазначив, що Служба безпеки України є органом виконавчої влади, фінансування та матеріально-технічне забезпечення якого здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, у даному випадку –відповідних асигнувань державного бюджету України Службі безпеки України. До того ж, квартири, що є об’єктом оскаржуваної в позовній заяві Угоди від 17.09.2004 про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928 04 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928, були збудовані на замовлення СБУ, що діяла на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 568 «Про методологію визначення цін та процедури зменшення податкових зобов’язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок бюджетного контролю за використанням коштів, спрямованих на будівництво такого житла».

У позовній заяві Заступник прокурора просить поновити строк на звернення до суду з позовом, зважаючи на те, що про порушене право Прокуратурі м. Києва стало відомо лише в квітні місяці 2008 року після проведення перевірки за дорученням Генеральної Прокуратури України № 05/2-10171-08 від 08.04.2008. Відповідно до ч. 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. З огляду на те, що про порушені інтереси держави прокуратурі стало відомо лише після здійснення перевірки, строк на звернення до суду підлягає відновленню.

Відповідач-1 та Відповідач-2 у своїх відзивах на позовну заяву стверджують, що відкриття провадження у даній справі здійснено судом з порушенням вимог статті 62 ГПК України з огляду на те, що заступник прокурора вже звертався до Господарського суду міста Києва з аналогічною позовною заявою, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2008 відмовлено у прийняті позовною заяви з посиланням на п. 1 ч. 1 статті 62 ГПК України, що, на думку Відповідачів, перешкоджає повторному зверненню заступника прокурора такою ж позовною заявою.

Відповідно до статті 61 ГПК України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. Стаття 62 ГПК України встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких суд повинен винести ухвалу про відмову в прийняті позовної заяви, серед якого така підстава як повторне звернення до суду з позовною заявою, щодо якої раніше була винесена ухвала суду про відмову в її прийняті, відсутня.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі не надали суду доказів відповідності вимогам закону Угоди від 17.09.2004 про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928, укладену між Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна Компанія «Обрій Капітал»та Закритим акціонерним товариством «Оксамит».

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною з моменту укладення Угоду від 17.09.2004 про погашення боргу за договорами купівлі-продажу векселів від 16.06.2004 № Т 917 та від 12.07.2004 № Т 928, укладену між Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна Компанія «Обрій Капітал»та Закритим акціонерним товариством «Оксамит».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна Компанія «Обрій Капітал»(код ЄДРПОУ 23380927, місцезнаходження: 03126 м. Київ, вул. Тельмана, 1, корпус, 24; п/р 26501001014635 у ВАТ «ПІБ»МФО 300305, п/р 265063010477 у ВАТ «УБРП»МФО 320995, п/р 265003027801 у ТОВ «Банк Богуслав»МФО 380322, п/р 2650920 у «Райффайзен Банк Аваль»МФО 300335, п/р 2650301301684 у ТОВ «Укрпромбанк»МФО 321228) на користь Закритого акціонерного товариства «Оксамит»(код ЄДРПОУ 23714446, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81; р/р 26000010283 в КФ «Укркоммунбанк»МФО 322357) 1 754 264,4 грн. вартості чотирьох квартир №№ 106, 102, 98, 78, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15-б.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна Компанія «Обрій Капітал»(код ЄДРПОУ 23380927, місцезнаходження: 03126 м. Київ, вул. Тельмана, 1, корпус, 24; п/р 26501001014635 у ВАТ «ПІБ»МФО 300305, п/р 265063010477 у ВАТ «УБРП»МФО 320995, п/р 265003027801 у ТОВ «Банк Богуслав»МФО 380322, п/р 2650920 у «Райффайзен Банк Аваль»МФО 300335, п/р 2650301301684 у ТОВ «Укрпромбанк»МФО 321228) до Державного бюджету України 8 813,82 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Оксамит»(код ЄДРПОУ 23714446, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81; р/р 26000010283 в КФ «Укркоммунбанк» МФО 322357) до Державного бюджету України 8 813,82 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О. Хрипун