Постанова № 35883281, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 10:25 № 826/16745/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло-Імпорт Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 29 липня 2013 року № 0002672240 та № 0002682240.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Оптима-Лайт», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 10 липня 2013 року № 286/2240/37470657.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, пункту 78.4. статті 78, пункту 79.1. пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 27 червня 2013 року № 76 посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» з питань правильності нарахування податкового кредиту, податкових зобов'язань та відображення доходів і витрат, що формуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» (код за ЄДРПОУ 36814845) за січень 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 10 липня 2013 року № 286/2240/37470657.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року на суму 9083 грн., в т.ч. за I квартал 2012 року на суму 9083 грн.;

- пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1., пункту 200.2., пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 21576 грн., в тому числі по періодам: січень 2012 року - 21576 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що актом перевірки ДПІ Дзержинському районі міста Харкова № 1/2201/36814845 від 02 січня 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин на суму ПДВ 4624390,45 грн. із наступними контрагентами: ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «ТБ Східна Україна», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ Фірма «Аква», ТОВ «Арсенал Опторг».

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Позивачем подані заперечення на акт перевірки, які за результатом розгляду залишені без задоволення (лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 22 липня 2013 року № 1752/10/2240-29).

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29 липня 2013 року № 0002682240 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11353,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 9083,00 грн., за штрафними санкціями - 2270,75 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29 липня 2013 року № 0002672240 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та абз. 2 пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1., пункту 200.2., пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26970,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 21576 грн., за штрафними санкціями - 5394 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» (Постачальник) укладено Договори поставки № 010811/3 від 01 серпня 2011 року та № 200112/16 від 20 січня 2012 року, за умовами яких Постачальник зобов'язується поставити в строки, визначені Договорами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Пунктами 2.1. зазначених Договорів встановлено, що ціна за одиницю товару визначається згідно накладної.

Згідно пунктів 3.3. Покупець самостійно перевезника та спосіб перевезення товару зі складу Постачальника.

Як свідчать копії видаткових накладних від 20 грудня 2012 року № 4175, від 03 грудня 2012 року № 3902, від 20 грудня 2012 року № 4174, від 23 листопада 2012 року № 3778, від 13 листопада 2012 року № 3573, від 20 листопада 2013 року № 3681, від 24 жовтня 2012 року № 3315, від 12 жовтня 2012 року № 3122, від 16 жовтня 2012 року № 3169, від 04 жовтня 2012 року № 3001, від 09 жовтня 2012 року № 3054, від 26 вересня 2012 року № 2845, від 11 вересня 2012 року № 2602, від 21 вересня 2012 року № 2783, від 22 серпня 2012 року № 2369, від 17 серпня 2012 року № 2302, від 17 серпня 2012 року № 2303, від 02 серпня 2012 року № 2070, від 03 серпня 2012 року № 2073, від 03 липня 2012 року № 1719, від 25 липня 2012 року № 1977, від 02 липня 2012 року № 1700, від 03 липня 2012 року № 1715, від 24 січня 2012 року № 123, від 19 січня 2012 року № 85, від 24 січня 2012 року № 122, від 11 січня 2012 року № 9, від 17 січня 2012 року № 61, від 02 лютого 2012 року № 195, від 20 грудня 2011 року № 2991 Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» придбавало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» світильники Optima, індивідуальні ознаки яких зазначено в податкових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» в свою чергу, виписано позивачу наступні податкові накладні: від 19 грудня 2012 року № 243, № 242, від 30 січня 2012 року № 436, від 19 листопада 2012 року № 253, від 12 листопада 2012 року № 151, від 23 жовтня 2012 року № 337, від 15 жовтня 2012 року № 220, від 12 жовтня 2012 року № 190, від 04 жовтня 2012 року № 69, від 01 жовтня 2012 року № 8, від 25 вересня 2012 року № 375, від 21 вересня 2012 року № 301, від 05 вересня 2012 року № 53, від 21 серпня 2012 року № 302, від 10 серпня 2012 року № 149, від 08 серпня 2012 року № 109, від 07 серпня 2012 року № 88, від 02 серпня 2012 року № 19, від 02 серпня 2012 року № 16, від 25 липня 2012 року № 287, від 20 липня 2012 року № 246, від 03 липня 2012 року № 18, від 02 липня 2012 року № 3, від 30 січня 2012 року № 185, від 24 січня 2012 року № 120, № 119, від 23 січня 2012 року № 117, від 19 січня 2012 року № 90, від 17 січня 2012 року № 61, від 12 січня 2012 року № 27, від 11 січня 2012 року № 16, від 20 грудня 2011 року № 198 на загальну суму 482 828,05 грн. в тому числі ПДВ.

Матеріали справи містять рахунки-фактури від 25 січня 2012 року № 334, від 23 січня 2012 року № 272, від 14 грудня 2011 року № 7641, від 14 грудня 2011 року № 7640, які свідчать про отримання товару позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт».

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптима-Лайт» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Оптима-Лайт»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі меблями, килимами, освітлювальним приладдям.

Матеріали справи свідчать, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» товар (світильники Optima, індивідуальні ознаки яких зазначено в податкових накладних) у подальшому реалізовано контрагентам - покупцям на підставі Договорів поставок, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, позивачем надано копії видаткових накладних, виписаних позивачем на отримання товару представниками контрагентів - покупців; копії довіреностей осіб, які отримували товар.

Суд звертає увагу, що згідно первинної документації, позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» світильники Optima, індивідуальні ознаки яких зазначено в податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт», які співпадають із індивідуальними ознаками світильників, які у подальшому реалізовані позивачем контрагентам - покупцям.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд відхиляє посилання відповіла на висновки акту перевірки ДПІ Дзержинському районі міста Харкова № 1/2201/36814845 від 02 січня 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин на суму ПДВ 4624390,45 грн. із наступними контрагентами: ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «ТБ Східна Україна», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ Фірма «Аква», ТОВ «Арсенал Опторг», оскільки такі висновки не впливають на діяльність позивача як суб'єкта господарювання у взаємовідносинах із контрагентами - покупцями.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 29 липня 2013 року № 0002672240 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 29 липня 2013 року № 0002682240 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11353,75 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Оптима-Лайт», копії податкових накладних, видаткових накладних, тощо на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року № 0002682240.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло-Імпорт Україна" підлягає задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 2 відсоток розміру майнових вимог, але не 1720,50 грн. та не більше 4588,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» сплачено судовий збір у розмірі 384,00 грн.

Враховуючи, що позивачем звернувся до суду 22 жовтня 2013 року із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26970,00 грн. та грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11353,75 грн., суд вважає, що в даному випадку позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 114,70 грн. (згідно Закону України «Про судовий збір», чинний на момент звернення позивача до суду).

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 114,70 грн.

При цьому суд роз'яснює, що решта суми у розмірі 269,30 грн. може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір» як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло-Імпорт Україна" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29 липня 2013 року № 0002672240 та № 0002682240.

3. Судові витрати в сумі 114,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло-Імпорт Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник