Постанова № 35883279, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року № 826/11813/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Брокерський дом"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001492240 від 13.02.2013р.На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерський дом", звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. №0001492240.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідачем із порушенням чинного законодавства України було прийнято з порушенням вимог законодавства податкове повідомлення-рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерський дом "Откритіє" з питань правомірності ведення податкового обліку по операціях із ТОВ «Фенікс Капітал» та нерезидентом «Окленд Холдінгз Лімітед» (Республіка Кіпр) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 29.01.2013 року №304/22.4-13/34354646 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.6.3, пп.7.6,4 п.7.6 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1824527 грн., у тому числі: у півріччі 2010 року на суму 2 7774 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 1356404 грн., за 2010 рік на суму 1824527 грн. та занижено від'ємний фінансовий результат від операцій з акціями у 1 кварталі 2011 року на суму 45308 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. №0001462240 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 280 659,00 грн. (за основним платежем + 1 824 527,00 штрафні (фінансові) санкції 465 132,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням Позивачем були подано скаргу до ДПС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 12.04.2013 р. №3407/10/12-1-03, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. №0001462240 року в частині донарахування 246536,5 грн. податку на прибуток та 61 634 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині залишено без змін, а первину скаргу - частково задоволено.

Податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 р. №0001492240 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 972 489,00 грн. (за основним платежем + 1 577 991,00 штрафні (фінансові) санкції 394 498,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням Позивачем були подано скаргу до ДПС України, за результатом розгляду Скарги Міндоходів України було прийнято рішення від 19.06.2013 р. №5202/6/99-99-10-01-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. №0001462240 з урахування рішення ДПС у м. Києві від 12.04.2013 р. №3407/10/12-1-03, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Брокерський дім «Откритіє» було придбано цінних паперів у ТОВ «Фенікс Капітал» на загальну суму 6266654,9 грн., у тому числі у 2 кварталі 2010 року на суму 1312310 грн., 3 кварталі 2010 року - 4107294.9 грн., 4 кварталі 2010року - 847050 грн.

ТОВ «Брокерський дім «Откритіє» продано цінних паперів на загальну суму 6311962,67 грн., у тому числі у 2 кварталі 2010 року на суму 871097,93 грн., 3 кварталі 2010 року - 3568371,29 грн., 4 кварталі 2010 року - 1872493,45 грн.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки не встановлено взаємовідносин ТОВ «Брокерський дім «Откритіє» із Компанією - нерезидентом Окленд Холдінг Лімітед» (Okland Holdings Limited Республіка Кіпр) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року між ТОВ «Брокерський дім «Откритіє» та ТОВ «Фенікс Капітал» ( код за ЄДРПОУ 35811204) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку цінних паперів - ПАТ «Українська біржа» (код за ЄДРПОУ 36184092). Реєстр угод ТОВ «Брокерський дім «Откритіє» та ТОВ «Фенікс Капітал».

Також, Відповідач зазначає, що у провадженні СУ ПМ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа №50-6270 Д-3, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 та ч.4 ст.358 КК України, по факту виготовлення підроблених документів від імені підприємства-нерезидента «Окденд Холдінг Лімітед» (Okland Holdings Limited Республіка Кіпр) та подальшого їх використання при створенні ТОВ «Фенікс Капітал», засновником якого була вищезазначена кіпрська компанія. У ході проведення заходів по зазначеній кримінальній справі було допитано громадянина ОСОБА_1, який протягом 2008-2011 років значився директором ТОВ «Фенікс Капітал».

Згідно протоколу допиту генерального директора ТОВ «Фенікс Капітал» ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), вбачається, що він фактично виконував на підприємстві функції зберігача цінних паперів, формально значився директором та не керував діяльністю ТОВ «Фенікс Капітал».

Також, в матеріалах справи міститься протокол допиту ОСОБА_2, який у зазначений період був представником підприємства-нерезидента «Окленд Холдінг Лімітед» (Okland Holdings Limited Республіка Кіпр) (підприємство володіло 99.9% статутного капіталу ТОВ «Фенікс Капітал»), вбачається, що він не мав відношення до діяльності вказаної вище компанії-нерезидента, не брав участі у формуванні статутного капіталу та призначенні посадових осіб ТОВ «Фенікс Капітал».

Суд звертає увагу, що на час розгляду справи, Позивачем не надано доказів, які б спростовувати надані пояснення вищезазначених громадян, які були директором та засновником Товариств.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд приходить до висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також, суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових доходів включаються доходи від торгівлі цінними паперами, зокрема: загальні доходи від продажу товарів, у тому числі від продажу цінних паперів (за винятком операцій з їх кінцевого погашення) (пп. 4.1.1); доходи від торгівлі цінними паперами (пп. 4.1.2); доходи від операцій, передбачених ст. 7 цього Закону (пп. 4.1.3).

Порядок включення до валового доходу доходів від торгівлі цінними паперами визначено в п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка має назву "Оподаткування операцій особливого виду", а тому зміст пп. 4.1.2 має застосовуватись з урахуванням змісту пп. 4.1.3, який вказує на те, що доходи від торгівлі цінними паперами мають бути включені до валового доходу в порядку, визначеному п. 7.6 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами за такими правилами: якщо протягом звітного періоду витрати на придбання цінних паперів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону якщо протягом звітного періоду доходи від продажу цінних паперів отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього підпункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості (пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Пунктом 4.1.6. н.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно з пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків па підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки збільшено розмір валового доходу за 2010 рік на суму розрахованого прибутку від операцій з акціями за 3 квартали 2010 року в сумі 986146 грн. без урахування того, що за даними перевірки за 2010 рік відсутній прибуток від операцій з акціями, а визначено зменшення збитку від операцій з акціями на 45308 грн., що призвело до необґрунтованого донарахування податку на прибуток за 2010 рік в сумі 246536,50 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 61634 грн.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист від 26.09.2013 р. №11/04/19704/НК Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому зазначено наступне: «Інформація щодо укладених та виконаних договорів з цінними паперами товариства ТОВ «Фенікс Капітал» (код за ЄДРПОУ 35811204), за період 2010-2011 рр., відсутня.».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 13.02.2013 р. з урахуванням рішення ДПС у м. Києва винесено правомірно.

Суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до пункту 15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1001 від 23.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 за № 10/18748 копія рішення, прийнятого органом державної податкової служби вищого рівня за розглядом первинної скарги платника податків, надсилається для виконання до органу державної податкової служби за місцем взяття на облік платника податків і зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги, які долучаються до справи платника податків.

Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Таким чином, якщо за результатами адміністративного оскарження грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішенням, яке було оскаржено, зменшується, то податковий орган повинен направити платнику податків нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, при цьому раніше прийняте податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що Рішенням ДПС у м. Києві від 12.04.2013 р. №3407/10/12-1-03 було скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. №0001462240 в частині донарахування 246536,5 грн. податку на прибуток та 61 634 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення (нове) від 23.04.2013 р. №0001492240 року, що в свою чергу свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. є відкликаним.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 р. не підлягають задоволенню, оскільки дане податкове повідомлення-рішення є нечинним та не підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук