Постанова № 35883257, 09.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року № 826/15894/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомДочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Хлібокомбінат №2»до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 20.11.13р. суд у зв'язку із заявленим сторонами клопотанням та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Хлібокомбінат №2» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл-Торг» за період з 01.01.2011р. по 01.04.2013. За результатами перевірки складено акт від 15.05.2013р. за № 1734/22-409/00376260 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень П. 138.1, ПП. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5 141 857,00грн. та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 471 180,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених норм податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0003952240 від 30.05.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 5 141 857,00грн.

№ 0003962240 від 30.05.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 121 364,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 4 471 180,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 650 184,00грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх протиправним та надуманими а тому звернувся до суду і з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл-Торг», оскільки правочини, укладені позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл-Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.11р. по 30.09.12р. складеного працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 22.03.13р. за № 788/22-20/37269136, з постанови слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 16.04.13р. за кримінальним провадженням № 32012110100000031, та з наданих до перевірки матеріалів, які на переконання податкового органу не дають можливості встановити поставку та відвантаження товарів.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Саноіл-Торг», а також укладених на виконання таких правочинів договорів комісії.

Суд оцінюючи доводи відповідача про безтоварність укладених позивачем у перевіряє мий період договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги податковим законодавством ставляться і при формуванні суб'єктами господарювання валових витрат.

Також Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Судом встановлено між позивачем та ТОВ «Саноіл-Торг» було укладено ряд договорів купівлі продажу, а саме : договорі від 05.03.11р. за № 05-03-11, договір від 16.03.11р. за № 16-03-11, договір від 30.08.11р. за № 30-08-11 та договір від 20.10.11р. за № 20-10-11.

Вказані договори за своїм змістом є типовими, а тому дослідження кожного окремо на переконання суду є недоцільним.

Так з аналізу наведених договорів вбачається, що ТОВ «Саноіл-Торг» зобов'язувалось поставити позивачу товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначається Специфікаціями до договорів, що їх невід'ємною частиною(п.п. 1.2 Договорів).

Поставка товару, відповідно п.п. 3.1 Договорів, також визначається Специфікаціями, однак з урахуванням умов Інкотермс - 2000.

Позивачем як до перевірки так і суду надано копії Специфікацій до кожного з договорів, а саме : - до договору від 05.03.11р. за № 05-03-11: специфікація № 1 від 11.03.11р. та специфікація № 2 від 30.04.11р.; - до договору від 16.03.11р. за № 16-03-11: специфікація № 1 від 30.04.11р.; - до договору від 30.08.11р. за № 30-08-11: специфікація № 1 від 30.09.11р.; - до договору від 20.10.11р. за № 20-10-11: специфікація № 1 від 28.11.11р. та специфікація № 2 від 14.12.11р.

Відповідно до змісту вказаних специфікацій ТОВ «Саноіл-Торг» поставляло позивачу товар, а саме - Українську нерафіновану соняшникову олію на умовах поставки EXW - Інкотермс-2000р. на термінал ТОВ «Евері» - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

В підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем також до матеріалів справи додано копії податкових накладних виписаних ТОВ «Саноіл-Торг», підтвердження їх внесення до Єдиного реєстру, акти приймання передачі, а також копії видаткових накладних.

Наявні матеріали справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами, а також щодо неможливості встановлення поставки, відвантаження та зберігання такого товару.

Як зазначалось судом вище, специфікаціями до договору було визначено здійснення поставки товару позивачу на термінал ТОВ «Евері», що знаходиться в м. Миколаїв по вул.Громадянська, 117. Вказану обставину також підтверджують надані позивачем копії актів приймання-передачі.

Таким чином, у даному випадку поставка товару здійснювалась в резервуари в рамках виділеної ТОВ «Евері» квоти.

Використання таких резервуарів, як свідчать матеріали справу обумовлено Договором № 04/01/10 від 04.01.10р. укладеним ТОВ «Евері» з ТОВ «Югекотоп» на надання послуг з прийому, зберігання та перевантаження олії соняшникової, та відповідно договорів комісії укладених позивачем з ТОВ «Югекотоп».

Судом встановлено, договори комісії № 0505М від 05.03.11р., № 3008М від 30.08.11р. та № 2010О укладені між позивачем та ТОВ «Югекотоп» з метою зниження господарських ризиків позивача.

Відповідно до змісту вказаних договорів ТОВ «Югекотоп» від власного імені та за рахунок позивача зобов'язувалось укладати зовнішньоекономічні договори експорту української нерафінованої соняшникової олії, при цьому до моменту реалізації такого товару він являється власністю позивача.

Відвантаження, приймання, передачу, зберігання та супроводження вантажу відповідно до умов вказаних договорів комісії покладалось на ТОВ «Югекотоп». (пп. 2.5 договорів).

В підтвердження виконання умов вказаних договорів комісії позивачем до матеріалів справи додано копії додаткових угод, якими безпосередньо визначалась кількість товару та місце поставки, копії актів приймання-передачі, копії звітів комісіонера, а також копії зовнішньоекономічних контрактів та вантажно-митних декларацій.

Аналіз наведеної документації у повній мірі дає можливість прослідкувати рух товару, а отже і реальність таких правочинів, а тому є первинною в розумінні статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того суд критично ставиться до посилань податкового органу, при встановленні допущення позивачем порушень податкового законодавства, на матеріали кримінального провадження порушеного за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, оскільки така в силу своєї природи містить виключно припущення, щодо можливого існування порушення законодавства позивачем, однак не є носієм доказової інформації оскільки висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Також судом не приймають до уваги посилання податкового органу на акт проведеної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл-Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.11р. по 30.09.12р. складеного працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 22.03.13р. за № 788/22-20/37269136, який на переконання відповідача підтверджує ланцюг безтоварних операцій, оскільки як вбачається з самої назви такого акту він стосується виключно взаємовідносин ТОВ «Саноіл-Торг» з ТОВ «Інфініті», досліджує операції щодо поставки малька риби та не має жодного відношення до правочинів, що укладали з позивачем щодо поставки соняшникової нерафінованої олії.

Більш того, на час розгляду даної справи, набрала законної сили Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/5797/13-а за позовом ТОВ «Саноіл-Торг» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, якою визнано неправомірними дії податкового органу щодо складання акту позапланової перевірки ТОВ «Саноіл-Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.11р. по 30.09.12р. від 22.03.13р. за № 788/22-20/37269136, забороно використовувати інформацію викладену у такому акті а також зобов'язано відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва вилучити інформацію про дану перевірки з податкових баз даних та відновити показники податкових зобов'язань ТОВ «Саноіл-Торг».

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.13р. за № 0003952240 та №0003962240 винесені Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій