Рішення № 35880463, 25.11.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/12369/12

Провадження № 2/161/441/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі - Шандерик В.В.,

з участю:

представника позивача - Марченко І.І.,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2, укладений кредитний договір за №014/1101/26685, за яким останньому наданий кредит розміром - 145 000,00 доларів США строком на 36 місяців з 15.05.2006 року по 14.03.2014 рік зі сплатою 14 % річних.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2, зобов'язань за кредитним договором 15.05.2006 року укладено окремі договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, відповідно до умов яких останні поручалися перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_2, усіх його зобов'язань за кредитним договором.

Однак, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання.

Станом на 21.05.2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі - 877 688,60 грн. (в тому числі заборгованість за кредитом - 618 008 грн. 59 коп., заборгованість за відсотками - 72 211 грн. 11 коп., пеня за прострочку кредиту та відсотків - 187 468 грн. 90 коп.).

На підставі наведеного, просить суд стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача кредитну заборгованість в розмірі 877 688,60 грн. та судові витрати у справі.

Представник позивача Марченко І.І. в судовому засідання позовні вимоги підтримала із підстав зазначених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожен зокрема, в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, просили суд відмовити у його задоволенні за безпідставністю вимог. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що не отримував у банку спірних кредитних коштів, так як не підписував заяву на видачу готівки, а відповідач ОСОБА_3 вказала, що не підписувала договір поруки. Крім того, відповідач ОСОБА_4 зазначив, що його порука припинена, оскільки, основний боржник фактично не отримував у банку спірних коштів.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належними чином про, що свідчать письмові матеріали справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності учасників процесу, що не з?явилися по наявним у справі доказам.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ст. 1048 ЦК України, передбачено право позикодавця на одержанння від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 15.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком (АППБ) «Аваль»в особі Волинської обласної дирекції (правонастпуником якого являється ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2, укладений кредитний договір за №014/1101/26685, за яким останньому наданий кредит розміром - 145 000,00 доларів США строком на 36 місяців з 15.05.2006 року по 14.05.2009 рік зі сплатою 14 % річних (а.с.11-13 том№1).

Згідно заяви на видачу готівки №5к/4 від 16.05.2006 року відповідач ОСОБА_2 отримав вищевказану суму кредитних коштів (а.с.22).

01.04.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/1101/26685 відповідно до якої п.п. 1.2. кредитного договору викладено в новій редакції, а саме збільшено строк кредитування до 60 місяців та збільшено строк повернення кредитних коштів до 14.03.2014 року (а.с.14-17 том №1).

У відповідності до умов п.п.5.1., 5.5. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту безготівково або готівкою 15-го числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, а також достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного увиконання умов кредитного договору.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с. 34).

Згідно п. 6.5. кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту (а.с. 33).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, зазначивши, що підписував кредитний договір, вказував, що він не отримував у банку спірних кредитних коштів, так як не підписував заяви на видачу готівки №5к/4 від 16.05.2006 року.

Як повідомив суду позивач, оригінал заяви на видачу готівки №5к/4 від 16.05.2006 року був знищений банком у зв?язку із закінченням відведеного п'ятирічного терміну зберігання (а.с. 189-199 том №1).

З висновків повторної судової експертизи №2166 від 23.10.2013 року, №2167 від 25.10.2013 року вбачається, що ознак, які б свідчили про наявність (відсутність) монтажу в тому числі підпису від імені ОСОБА_2 в копії заяви на видачу готівки №5к/4 від 16.05.2006 року не має, а питання належності підпису на вказаній заяві про видачу готівки не вирішувалося експертами через відсутність оригіналу цього документа (а.с.103-111 том№2).

За таких обставин, судом не здобуто будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не підписував заяву на видачу готівки №5к/4 від 16.05.2006 року.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання.

Станом на 21.05.2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі - 877 688,60 грн. (в тому числі заборгованість за кредитом - 618 008 грн. 59 коп., заборгованість за відсотками - 72 211 грн. 11 коп., пеня за прострочку кредиту та відсотків - 187 468 грн. 90 коп.) (а.с. 26-28 том №1).

Відповідно до ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором укладено окремі договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, відповідно до умов яких останні поручалися перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань за кредитним договором №014/1101/26685 від 15.05.2006 року (а.с.23-25).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України одним із способів волевиявлення сторін є укладення правочину у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.3 ст.639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 особисто не підписувала з банком договір поруки (з фізичною особою) від 15.05.2006 року.

Зазначена обставина підтверджується висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи №2166 від 25.10.2013 року, в даній справі, згідно якого підпис від імені ОСОБА_3 під словом «Поручитель» розділу «Реквізити сторін» в договір поруки (з фізичною особою) від 15.05.2006 року виконаний не ОСОБА_3 (а.с.108-111 том №2).

За таких обставин суд вважає, що договір поруки від 15.06.2006 року, що підписаний між між позивачем та ніби-то відповідачем ОСОБА_3 є неукладеним, так як він не підписаний ОСОБА_3, а тому вказаний правочин не створює для ОСОБА_3 будь-яких обов?язків, як поручителя ОСОБА_2 по вищезазначеному кредитному договору.

За таких обставин, вимоги банку до відповідача ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 погодив збільшення строку повернення ОСОБА_2 кредитних коштів до 14.03.2014 року, що підтверджується його письмовою згодою від 02.04.2009 року, що розміщена на додатковій угоді №1 від 01.04.2009 року до кредитного договору (а.с. 14 зворот том №1).

Отже, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 несуть солідарний обов'язок перед позивачем за невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Судом встановлено, що позивачем надсилалися відповідачам письмові вимоги про повернення боргу, які залишилися без задоволення (а.с.30, 32 том №1).

Отже, відповідач ОСОБА_2 істотно порушив вимоги ст. ст. 526, 527, 530, 536, 549, 550, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, умови кредитного договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь банку солідарно слід стягнути вищевказану суму боргу.

Визначаючи суму боргу, що підлягає стягненню з вказаних відповідачів, суд виходить з того, що останніми не надано суду жодних доказів невідповідності наданих банком сум розрахунків, а тому суд погоджується із вказаними розрахунками банку (а.с. 26-28 том №1).

Щодо позовних вимог про стягнення вищезазначеної суми боргу з відповідача ОСОБА_6, то суд вважає такі вимоги безпідставними виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 22 Постанови Пленуму, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Оскільки, в даному випадку, шляхом укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору відбулося збільшення строку кредитування за кредитним договором до 14.03.2014 року, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди відповідача ОСОБА_6, як поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, то, на думку суду, порука ОСОБА_6 підлягає припиненню в силу вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Позивачем не надано суду жодних інших доказів того, що між банком та ОСОБА_6, як поручителем, було досягнуто згоди на зміну умов кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 слід також відмовити, а тому позов підлягає до задоволення частково.

У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 в рівних частинах слід стягнути в користь позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі вимог ст.ст. 3, 12, 207, 257-259, 526, 527, 533, 546, 553, 554, 559, 626, 629, 631, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість в розмірі - 877 688 (вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 60 коп. згідно кредитного договору №014/1101/26685 від 15.05.2006 року (в тому числі заборгованість за кредитом - 618 008 грн. 59 коп., заборгованість за відсотками - 72 211 грн. 11 коп., пеня за прострочку кредиту та відсотків - 187 468 грн. 90 коп.)

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн., по 1609 (одна тисяча шістсот дев?ять) грн. 50 коп. з кожного.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк