Ухвала суду № 35876780, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/800/19047/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-1170/1676/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталія»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення від 14.04.2011 № 0000362360 та № 0000352360.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період листопад-грудень 2008 року, червень, серпень, жовтень, листопад 2009 року та січень 2010 року, складено акт за № 25/23-6/32791484 від 04.04.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 5.1 , пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся сумі 224 263,00 грн.; пп. пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 194 723,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 14.04.2011 № 0000362360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 280 329, 00 грн., в тому числі 224 263,00 грн. - за основним платежем та 56 066,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000352360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 243 404,00 грн., в тому числі 194 723,00 грн. - за основним платежем та 48 681,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2008 між ТОВ «Авер-Тех» (Замовник) та ТОВ «Інталія» (Підрядник) укладено договір підряду, відповідно до якого Замовник доручає, а підрядник в межах кошторису виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами, облицювання внутрішніх стін та встановлює архітектурно-будівельні вироби з природного каміння, які передбачені проектною документацією, за адресою: м. Харків, пр.-т Московський, 120.

24.04.2009 позивачем, з метою виконання зазначеного договору, укладено з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» договір субпідряду № 3-09, згідно умов якого ТОВ «Інталія» (Генпідрядник) доручає, а ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» (Субпідрядник) зобов'язується виконати згідно проектної документації облицювання вхідних груп та фасадної частини будівлі плитами з природного каміння, за адресою: м. Харків, пр.-т Московський, 120.

09.07. 2008 між ПП «Фаворіт Стоун» (Замовник) та ТОВ «Інталія» (Підрядник) укладено договір підряду № 21/08, відповідно до якого Замовник зобов'язується виконати роботи з укладки гранітної продукції на об'єкти: житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Інституцька, 18, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов даного договору.

Окрім того, позивачем укладено з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» договір підряду № 25/08 від 01.10.2008, відповідно до якого ТОВ «Інталія» (Замовник) доручає, а ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» (Підрядник) зобов'язується виконати згідно проектної документації облицювання вхідних груп та фасадної частини будівлі плитами з природного каміння, за адресою: м. Київ, вул. Інституцька, 18.

Факти отримання робіт за вказаними договорами підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт.

Також, матеріали справи свідчать, що позивачем, на виконання договорів з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, перераховано на поточний рахунок ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» суму вартості виконаних робіт, що підтверджуються виписками з особового рахунку позивача.

Разом з тим, матеріали справи містять копії податкових та видаткових накладних, дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, які у повній мірі підтверджують придбання та транспортування матеріалів, з яких було виконано роботи за вищевказаними договорами.

Станом на момент укладання договорів з позивачем, ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» було платником податку на додану вартість та мало право складати первинні документи, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем за перевіряємий період податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 14.04.2011 №0000352360 та №0000362360.

Твердження відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що факт порушення кримінальної справи, за відсутності обвинувального вироку, не є достатнім доказом для висновку про податкове зобов'язання, оскільки, для підтвердження тих чи інших юридичних фактів необхідна наявність відповідних судових рішень, що набрали законної сили.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль