Ухвала суду № 35876763, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/800/16450/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а-11784/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.05.2012 № 0003742202.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ПП «Альфа-Л» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, складений акт перевірки від 04.05.2012 № 231/22-2/36588728, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.06.2011 в розмірі 353 614,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003742202 від 21.05.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 353 614, 00 грн. за основним платежем та 10 629,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Матеріали акта перевірки свідчать про те, що підставою для завищення податкового кредиту з податку на додану вартість став акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 № 119/22-3/33547165 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 25.06.2005 до 30.11.2011 та порушення кримінальної справи № 50-6270 відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Альфа-Л» та ТОВ «Український інвестиційних холдинг» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними тощо.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Альфа-Л» і ТОВ «Український інвестиційних холдинг», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Альфа-Л» і ТОВ «Український інвестиційних холдинг», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Також, колегія суддів погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт порушення кримінальної справи, за відсутності обвинувального вироку, не є достатнім доказом для висновку про податкове зобов'язання, оскільки, для підтвердження тих чи інших юридичних фактів необхідна наявність відповідних судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 № 0003742202.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль