Ухвала суду № 35876705, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/800/40471/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.

секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача ОСОБА_4

представник відповідача Харко Д. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_6 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 19.12.2012 року №41/1702-2127015793.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.167.1 ст. 167, пп.170.2.1, пп. 170.2.2, пп.170.2.6 п. 170.2 ст.170, п. 179.1 п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 813741,60грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення за №0000111702 від 04.02.2013 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1017177,00 грн. в тому числі за основним платежем - 813741,60грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 203435,40 грн.

Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги та скасувавши податкове повідомлення-рішення відповідача дійшов до висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, але суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанцій та відмовляючи позивачеві в задоволенні позову дійшов до висновку, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення за №0000111702 від 04.02.2013 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до змісту акту перевірки позивачем у 2011 році отримано доходи у вигляді інвестиційного прибутку в сумі 4800000,00 грн. від гр. ОСОБА_7 при продажу частки статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011», однак зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування позивачем сплачено не було.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Ставка податку згідно із п. 167.1 ст.167 ПК України становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.4 цієї етапі), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці вказаних доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 року - 9410, 00 грн.), ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Тобто, прибуток, в тому числі інвестиційний, це позитивний залишок різниця між отриманим платником податку доходом та понесеними витратами. Крім того, такі витрати повинні бути документально підтверджені.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 24.02.2011 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011» нерухоме майно, вартість якого засновниками була оцінена на загальну суму 12800000,00 грн. Відповідно до змісту протоколу установчих зборів ТОВ «Дівоча Башта-20011» від 24.02.2011 року №1, позивач являється співзасновником товариства і йому належало 80% загального розміру статутного капіталу вартістю 12800000,00 грн. при цьому загальний розмір статутного капіталу складає 16000000,00 грн. Згодом, позивачем відчужено частину своєї частки в статутному капіталі, що складає 30 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011» в розмірі 4800000,00 грн. за ціною 4800000,00 грн. на користь ОСОБА_7, тобто у даному випадку позивачем інвестиційних прибуток отриманий не був.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності висновків податкового органу з приводу заниження позивачем зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб при продажу частки своєї частини статутного капіталу ТОВ «Дівоча Башта-20011» та скасував податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_6.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров