Ухвала суду № 35876702, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/800/23731/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивач Мірошниченко М. М.

представник відповідач Бевз В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (далі - ТОВ "Восток") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року позов ТОВ "Восток" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року апеляційні скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подали касаційні скарги в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Восток" у задоволенні позову.

ТОВ "Восток" подало до суду письмові заперечення на касаційні скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у лютому - березні 2012 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Восток» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2012 року №321/23-09/24812228.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 141.2 ст. 141 ПК України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2308145,00 грн.; абз. 2 п. 187.8 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 130 019,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 09.04.2012 року №00000442290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130020,00 грн. та №00000432290, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2308146,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС в м. Києві від 18.06.2012 року №3627/10/12-114 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.04.2012 року №00000432290 в часині 94659,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

У зв'язку з переходом ТОВ «Восток» на облік до ДПІ у Солом'янському районі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направила рішення від 18.06.2012 року №4777/7/12-114 про результати розгляду первинної скарги директора ТОВ «Восток» для прийняття податкового повідомлення-рішення.

ДПІ у Солом'янському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0003862208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2213486,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав фінансовий кредит від компанії «TNK SH Investmens limited» (Республіка Кіпр, призначення кредиту - для поповнення обігових коштів у господарській діяльності (п. 1.4 договору)) згідно договору №09-11/10VS від 09.11.2010 року у сумі 46000000,00 доларів, фактичне отримання грошових коштів 14.12.2010 року та використав грошові кошти на погашення заборгованості по кредиту в іноземній валюті за договором від 19.01.2010 року №9-01/10VS з компанією «Ondava Investments Limited» (Республіка Кіпр, призначення кредиту - для поповнення обігових коштів в господарській діяльності (пункт 1.4 договору)) у загальному розмірі 46592000 доларів США, фактичне отримання -16.02.2010 року. Кредитні кошти, отримані за договором від 19.01.2010 року №19-01/10VS від компанії «Ondava Investments Limited», використані на будівництво та ремонт автозаправних комплексів, що належать ТОВ «Восток» на праві власності.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки позивача від 31.01.2011 року №35/1-23-40-24812228, проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, порушень щодо сплачених відсотків за користування кредитом від 19.01.2010 року №19-01/10VS від компанії «Ondava Investments Limited» у податковому обліку позивача не встановлено.

Відповідно до пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п. 141.2 ст. 141 ПК України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Підпунктом 5.5.5 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 141.3 ст. 141 ПК України передбачено, що втрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1 Закону про ОПП, п. 141.1 ПК України, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 Закону про ОПП, п. 141.2 ПК України протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2 Закону про ОПП, п. 141.2 ПК України.

Згідно пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Приписи пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України вказують, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що умовами кредитних договорів не було встановлено цільового призначення кредитних коштів, а тому погашення позивачем заборгованості за договором від 19.01.2010 року №19-01/10VS за рахунок коштів, отриманих ТОВ «Восток» за кредитним договором від 09.11.2010 року №09-11/10 VS, пов'язане із господарською діяльністю останнього та здійснене з метою зменшення суми витрат на обслуговування кредиту, а отже правомірно включені до витрат ТОВ «Восток» у 2011 році.

Щодо заниження позивачем ПДВ за липень 2011 року, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Між ТОВ «Восток» (замовник) та нерезидентом України - резидентом Словацької Республіки -Компанії «Асіs s.r.о.» (виконавець) укладено додаткову угоду № від 18.05.2011 року, на підставі якої виконавець зобов'язується виконати послуги інжинірингу - надати проекти автозаправних станцій. Факт отримання від нерезидента вказаних послуг підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2011 року та оплатою позивачем 21.07.2011 року грошових коштів.

Згідно пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 ПК України інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Відповідно до пп. в п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Пунктом 187.8 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК України операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 Кодексу не належали до об'єкта оподаткування ПДВ до набрання чинності 01.07.2011 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур», яким виключено пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що першою подією у часі у розумінні п 187.8 ст. 187 ПК України є виконання послуг інжинірингу та отримання проектів 18.05.2011 року, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт. Списання 21.07.2011 року коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг, наданих згідно акту від 18.05.2011 року, є у розумінні приписів п. 187.8 ст. 187 ПК України другою подією.

Тобто, оскільки перша подія, з якою ПК України пов'язує виникнення обов'язку сплати податку на додану вартість відбулася у період, коли зазначений вид господарських операцій було звільнено від ПДВ, а тому у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не було підстав для висновку про заниження позивачем за липень 2011 року податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ТОВ "Восток" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров