Рішення № 35876026, 04.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Росік Т.В.

суддів: Прокопчук Н.О.‚ Мазурик О.Ф.

при секретарі Мургі М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року в задоволенні позову ПАТ «Комерційний банк «Нара» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний банк «Нара», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним задоволено.

Визнано кредитний договір №20/П/08/2006-840 від 15.08.2006 року, укладений між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 недійсним повністю. Визнано договір застави автомобіля Mazda, 3, колір червоний, 2006 року випуску, номер шассі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 15.08.2006 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, недійсним. Визнано договір поруки до кредитного договору №20/П/08/2006-840 від 15.08.2006 року, укладений між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 недійсним.

ПАТ «Комерційний банк «Надра», вважаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №20/П/08/2006-840 на загальну суму 46 618,37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 28.02.2013 року становить 372 620, 66 грн., а також судовий збір у сумі 3 441 грн.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що суд прийшов до помилкового висновку, що підписання сторонами кредитного договору було здійснено під впливом обману з метою отримання прихованого додаткового прибутку, оскільки розрахунки, на яких ґрунтується зустрічний позов, не відображають порядок нарахування мінімально-необхідного платежу та не мають відношення до кредитного договору. Зазначає, що мінімально-необхідний платіж по кредитному договору №20/П/08/2006-840 вираховувався при умові погашення заборгованості рівними частинами по 326 доларів США. Відповідачем не було наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування ст.ст. 203, 215 ЦК України. Перед укладанням договорів позивачбула ознайомленаз загальними умовами кредитування та погодилася з ними.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «КБ «Надра» апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_3 належним чином будучи повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість слухання справи у його відсутність за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2006 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №20/П/08/2006-840(а.с. 11-14). Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в сумі 15785 доларів США строком до 15.08.2012 року із сплатою 9,5% річних за користування ним. Цільове використання кредиту - придбання транспортного засобу марки Mazda, моделі 3.1.6. 2006 року випуску, витрати страхувальника по договору страхування (повне КАСКО) автотранспортного засобу та витрати пов'язані з оформленням кредиту.

Пунктом 1.3.2. договору кредиту передбачена щомісячна сплата позичальником плати за управління кредитом, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,4 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом )без урахування розміру процентів. Які позичальник повинен сплачувати банку), зазначеним п. 1.1. цього договору. Плата сплачується в повному обсязі за кожен календарний місяць, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом.

Згідно зазначеного договору щомісячна сума мінімального необхідного платежу складає 326 доларів США. Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1., 1.3.2. цього договору платежі, шляхом здійснення перерахування на рахунок НОМЕР_5, МФО 320564 мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений у п.3.4.2. цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.4 кредитного договору).

Згідно п.5.1, 5.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.3.5 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору, за кожен випадок.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а саме видав кредитні кошти шляхом банківського переказу на рахунок ОСОБА_2, що підтверджується валютним меморіальним ордером №NL-1 від 15.08.2006 року, згідно якого призначення платежу - видача кредитних коштів, проплата за автомобіль Mazda3 (а.с. 8).

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафни санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений п. 3.4.3. цього договору (а.с. 12).

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту.

Надіслана банком на адресу ОСОБА_2 досудова вимога від 10.07.2012 року про виконання зобов'язання позичальника, залишена останньою без відповіді.

Станом на 28.02.2013 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 46 618, 37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 372 620, 63 грн., яка включає в себе: 8 496,24 доларів США - заборгованість за кредитом; 888,53 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків; 1 077, 34 доларів США - заборгованість по сплаті комісії; 34 577,77 доларів США - пеня за прострочення зобов'язання; 1 578,50 доларів США - штрафні санкції за порушення умов кредитного договору (а.с.85-88).

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання зо договором має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту №20/П/08/2006-840 між позивачем та відповідачем за основним позовом ОСОБА_3 15.08.2006 року був укладений договір поруки (а.с. 15-16).

Згідно п.1.1 договору поруки ОСОБА_3 поручався безвідривно та безспірно відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору №20/П/08/2006-840 від 15.08.2006 року, а саме: повернути по 15.08.2012 року включно кредит у сумі 15785 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 9,5 % річних (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360), сплачувати щомісячну плату за управління кредитом протягом всього терміну корисування кредитними коштами із розрахунку 0,4 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру процентів, які позичальник повинен сплачувати банку) , зазначеним у п. 1.3.1 кредитного договору , сплатити інші платежі , передбачені кредитним договором , а також сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст. 554 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Комерційний банк «Нара» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що в момент укладення кредитного договору, позивач за зустрічним позовом був введений в оману відповідачем за зустрічним позовом щодо істотних умов договору, а саме ціни договору, в яку було включено оплату за дії, які не є послугою, та відсоткової ставки, яка насправді є більшою, ніж обумовлено сторонами в договорі, а тому волевиявлення позивача за зустрічним позовом щодо підписання кредитного договору на таких умовах суперечать його внутрішній волі.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним, ОСОБА_2 посилалася на те, що передбачена кредитним договором щомісячна сума мінімально необхідного платежу у розмірі 326 доларів США є завищеною та не відповідає процентній ставці 9,5% річних та розміру плати за управління кредитом 0,4%, що, на її думку свідчить про умисне введення його позивачем за первісним позовом в оману з метою отримання додаткового прихованого прибутку. Крім того, банк включив до щомісячної суми мінімально необхідного платежу, плату за управління кредитом, яка, не є послугою.

Віповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України не було надано належних, допустимих доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких, як вона вважає, її введено в оману, і сам факт обману при укладанні кредитного договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_2 погодилася із визначеними у ньому умовами кредитування, крім того останньою не доведено належними і допустимими доказами того, що щомісячна сума мінімально необхідного платежу у розмірі 326 доларів США є завищеною та не відповідає процентній ставці 9,5% річних. А включення банком до щомісячної суми мінімально необхідного платежу плати за управління кредитом, яка, не є послугою, не є підставою для визнання недійсним кредитного договору відповідно до ст. 230 ЦК України.

Тому відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 230 ЦК України та визнання недійсним правочинів на його забезпечення (договорів застави автомобіля та договорів поруки).

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Комерційний банк «Надра» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3, останні належними доказами позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не спростували, що є підставою для солідарного стягнення з них на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором №20/П/08/2006-840 від 15.08.2006 року, а саме 8 496,24 доларів США - заборгованість за кредитом; 888,53 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків; 1 077, 34 доларів США - заборгованість по сплаті комісії; 34 577,77 доларів США - пеня за прострочення зобов'язання; 1 578,50 доларів США - штрафні санкції за порушення умов кредитного договору, а всього 46 618, 37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 372 620, 63 грн.

Розмір даної заборгованості наведено у розрахунку заборгованості (а.с. 85-88) та такий розрахунок відповідачами не спростований.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ «Комерційний банк «Надра» та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» судовий збір у розмірі 3441,00 грн. - по 1720 грн.50 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного місту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Дніпропетровськ, зареєстрованого в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456 р/р 29099810002077 у філії ПАТ «КБ «Надра» Київське РУ, МФО 320564) заборгованість за кредитним договором №20/П/08/2006-840 від 15.08.2006 року: 8 496,24 доларів США - заборгованість за кредитом; 888,53 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків; 1 077, 34 доларів США - заборгованість по сплаті комісії; пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 34 577,77 доларів США та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору у сумі 1 578,50 доларів США, а всього 46 618, 37 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 372 620 (триста сімдесят дві тисячі шістсот двадцять) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі по 1720 грн. 50 коп. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді

Справа № 2-1110/13

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13651/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Росік Т.В.