Ухвала суду № 35874870, 12.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 820/5088/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Малахова Н.В., представника відповідача Журавльова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 820/5088/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіза"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіза", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.05.2013 року № 0001032201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 181921,00 грн., з яких 137665,00 грн. - за основним платежем та 44256,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, а також податкове повідомлення-рішення №0000212201 від 05.03.2013 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 185 955,00 грн., з яких 123970,00 грн. - основний платіж, 61985,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

12 серпня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіза" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволений.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0001032201 від 13.05.2013р. та № 0000212201 від 05.03.2013р.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом приписів п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альвіза» 22.10.2002 р. взято на податковий облік за №257 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Київському району м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Альвіза» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС за №652/22.1/32136270 від 15.02.2013 року, яким встановлено порушення позивачем

- п.138.2., п. 138.8. з урахуванням п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року та 1-3 квартали 2012 року у сумі 140 644,00 грн.;

- п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2011 року, лютий, квітень, червень - вересень 2012 року на загальну суму 123 970,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ «Альвіза» 22.02.2013 року подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова заперечення до акту перевірки. 27.02.2013 року ТОВ «Альвіза» отримано від ДПІ у Київському районі м. Харкова лист «Про розгляд заперечення» від 27.02.2013 року № 3005/10/22.1-13, згідно якого висновки акту перевірки залишено без змін. 05.03.2013 року ТОВ «Альвіза» було отримано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 05.03.2013 року: № 0000202201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 184 900,00 грн., з яких 140 644, 00 грн. - за основним платежем, а 44 256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000212201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 185 955,00 грн., з яких 123 970,00 грн. - за основним платежем, а 61 985,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

12.03.2013 року ТОВ «Альвіза» до ДПС у Харківській області було подано первинну скаргу за вихідним № 12/03-12/1 на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС у Харківській області №2378/10/10.2-17 про результати розгляду скарги від 30.04.2013 року первинну скаргу ТОВ «Альвіза» задоволено в частині нарахування податку на прибуток, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000202201 від 05.03.2013 року.

Відповідно до податкового повідомлення рішення №0001032201 від 13.05.2013р. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 181921,00 грн., з яких 137 665, 00 грн. - за основним платежем, а 44 256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

В іншій частині первинну скаргу ТОВ «Альвіза» залишено без змін.

20.05.2013 року ТОВ «Альвіза» до Міністерства доходів і зборів України було подано повторну скаргу за вихідним №20/05-13/1 на зазначені податкові повідомлення-рішення, а також на рішення №0001032201 від 13.05.2013р.

Рішенням Заступника Міністра Міністерства доході і зборів України №4507/6/99-99-10-01-15 від 10.06.2013р. за результатами розгляду повторної скарги від 20.05.2013 року скаргу ТОВ «Альвіза» залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 05.03.2013р. та від 13.05.2013р. залишені без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між 05.09.2011 року між ТОВ «Альвіза» (Замовник) та ТОВ "Белат" (Виконавець) укладено договір на надання послуг та на виконання робіт з передпродажної підготовки автомобілів та антикорозійну обробку кузовів автомобілів, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги по перегону та передпродажної підготовки автомобілів, а замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця на умовах та у розмірі, передбаченому договором.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було видано платіжні доручення №№1496, 1497, 1498 від 18.10.2011 року, № 1539 від 27.10.2011 року, № 1540 від 27.10.2011 року, № 1829 від 26.12.2011 року, №179 від 14.02.2012 року, № 182 від 15.02.2012 року, № 257 від 06.03.2012 року, № 261 від 07.03.2012 року, № 491 від 23.04.2012 року, № 494 від 25.04.2012 року, № 612 від 31.05.2012 року, №665 від 11.06.2012 року, №678 від 15.06.2012 року, № 746 від 03.07.2012 року, № 805 від 11.07.2012 року, № 809 від 12.07.2012 року, № 903 від 01.08.2012 року, № 941 від 13.08.2012 року. (а.с. 172-191 т.1).

Крім того, виконання робіт по вищевказаному договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №97 від 31.10.2011 року, актами надання послуг від 21.12.2011 року, від 28.02.2012 року, № 122 від 30.03.2012 року, актом №БТ-042701 здачі прийняття робіт (надання послуг), № БТ-05031, № БТ-06025, № ОУ-0107-1, №ОУ-0801-1 (а.с.192-200), податковими накладними № 117 від 18.10.2011 року, № 178 від 27.10.2011 року, № 317 від 21.12.2011 року, №2706 від 14.02.2012 року, № 3012 від 15.02.2012 року, № 3012 від 06.03.2012 року, № 3512 від 07.03.2011 року, № 22014 від 23.04.2012 року, №24023 від 25.04.2012 року, № 30045 від 31.05.2012 року, №10030 від 11.06.2012 року, № 14023 від 15.06.2012 року, № 2026 від 03.07.2012 року, № 10036 від 11.07.2012 року, № 11040 від 12.07.2012 року (а.с.201-215 том 1).

28.03.2012 року між ТОВ та ТОВ «Альвіза» (Замовник) та ТОВ "Айдар ЛТД" укладено договір з передпродажної підготовки автомобілів, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з перепродажної підготовки автомобілів, а замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця на умовах та у розмірі, передбачених договором. (а.с.216- 220 том 1).

На виконання умов вказаного договору, позивачем було видано платіжні доручення №№ 441 від 10.04.2012 року, № 524 від 08.05.2012 року, № 525 від 08.05.2012 року, № 526 від 08.05.2012 року. (а.с.221-224 том 1).

Виконання робіт по вищевказаному договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 05/32, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №05/31 , актом надання послу № ОУ 04/9 від 27.04.2012 року (а.с.225-227 том 1), податковими накладними № 71 від 10.05.2011 року, № 72 від 10.05.2012 року, №90 від 10.04.2012 року (а.с.228-230 том 1).

22.082012 року між ТОВ та ТОВ «Альвіза» (Замовник) та ТОВ "Айдар ЛТД" укладено договір з передпродажної підготовки автомобілів, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з перепродажної підготовки автомобілів, а замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця на умовах та у розмірі, передбачених договором. (а.с.231-235 том1).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Альвіза» видано платіжні доручення № 983 від 22.08.2012 року, № 1010 від 11.09.2012 року, №1084 від 25.09.2012 року (а.с.236-238 том1).

Виконання робіт по вказаному договору підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) № 12024, № 10574 (а.с.239-240 том 1), податковими накладними № 10574 від 22.08.2012 року, №5047 від 11.09.2012 року (а.с. 241-242 том 1).

Факт отримання робіт від ТОВ «Белат», ТОВ «Айдар Лтд» та ТОВ «Лідер-МТ» було відображено за даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Наявність вказаних документів, та їх надання податковому органу при перевірці відображено в самому акту перевірки податкового органу від 15.02.2013р.

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, оплата робіт здійснена шляхом перерахування грошових коштів. Заборгованість по розрахункам відсутня. Грошові кошти були зараховані на розрахункові рахунки фірм ТОВ «Белат», ТОВ «Айдар Лтд» та ТОВ «Лідер-МТ», в рахунок здійснення розрахунків з урахуванням сум податку на додану вартість.

Доказів повернення цих коштів до ТОВ «Альвіза», наявності у підприємства та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Белат», ТОВ «Айдар Лтд» та ТОВ «Лідер-МТ», що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб, акт перевірки не містить.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 01.04.2010 року між позивачем та ЗАТ "Дженерал Моторз Узбекистан" та ТОВ "УкрУзАвто" було укладено Дилерську угоду №04/10.

Відповідно до п.п.2.10, 4.10 саме на Дилера (ТОВ "Альвіза") покладено обов'язок щодо проведення передпродажної підготовки автомобілів за власний рахунок.

На виконання цього договору на протязі вересня 2011 року - серпня 2012 року від ЗАТ "Дженерал Моторз Узбекистан" (Виробник) через офіційного дистриб'ютора ТОВ "УкрУзАвто" позивачем були отримані автомобілі, відповідно до видаткових накладних на передачу автомобілів.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу в акті перевірки про те, що податкові накладні не оформлені належним чином, оскільки в них не зазначено кількість автомобілів, які підлягають перепродажній підготовці, не вказано, які саме автомобілі пройшли підготовку до продажу, вартості послуги з обслуговування автомобілів за одиницю, на які автомобілі наносився антикорозійний матеріал.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових накладних, вони містять інформацію щодо виду наданих послуг та їх вартості.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 820/5088/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.