Постанова № 35874840, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р. Справа № 820/3700/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представник відповідача Гнатченко О.О., представника відповідача Зеленська І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 820/3700/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства доходів та зборів України , Харківської митниці Міндоходів треті особи Голова комісії з реорганазації Державної митної служби України Дороховський О. М.

про поновлення на посаді, стягнення сум та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова комісії з реорганізації Державної митної служби Дороховський О.М., в якому з урахуванням зміни позовних вимог просив:

1. визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної митної служби України по затримці виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а-13240/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці;

2. стягнути з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 11 лютого 2011 року по 22 квітня 2013 року в розмірі - 140748,57 грн.;

3. стягнути з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з посади за період з 26 квітня 2013 року по 25 травня 2013 року в сумі 1369,93 грн.;

4. стягнути з Державної митної служби України та Харківської обласної митниці солідарно на користь ОСОБА_1 по 10000 грн. в якості компенсації за спричинену моральну шкоду;

27 серпня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова комісії з реорганізації Державної митної служби України Дороховський О.М. про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, стягнення сум та моральної шкоди - задоволений частково.

Зобов'язано Харківську обласну митницю (місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 36987590, інші відомості суду не відомі) нарахувати та здійснити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 10.02.2011 року по справі №2а-13240/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці, за період з 03 березня 2011 року по 04 липня 2011 року включно та за період з 07 червня 2012 року по 21 квітня 2013 року включно.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На зазначену постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 та Харківською митницею Міндоходів подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в оскаржуваній частині задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Харківська обласна митниця просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 4 Харківської обласної митниці.

Наказом № 1834-к від 29.09.2010 року голови Державної митної служби України за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушення вимог законодавства з питань митної справи, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" перебування на державній службі в митних органах заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської митниці ОСОБА_1 припинено з 30.09.2010 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29.09.2010 року в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах, поновити на посаді начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці та зобов'язати Харківську обласну митницю виплатити йому середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 30.09.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070 позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Харківської обласної митниці задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29.09.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці.

Зобов'язано Харківську обласну митницю виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.09.2010 року по 10.02.2011 року.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці, з відшкодуванням йому коштів в межах суми стягнення за один місяць (а.с. 35-37).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року виправлено описку, що мається в резолютивній частині судового рішення в частині визначення посади, на яку поновлений на роботі ОСОБА_1

11.03.2011 р. позивач повідомив начальника Харківської обласної митниці про готовність стати до роботи (а.с. 100).

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач листом № 15/02-3633 від 25.03.2011 р. повідомив ОСОБА_1, що питання знаходження його на робочому місці може бути вирішено після отримання митницею наказу Держмитслужби (а.с. 101).

Харківська обласна митниця не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070, звернулась до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070 апеляційну скаргу Харківської обласної митниці задоволено.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 38 - 43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2012 р. постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 року скасовано та залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року (а.с. 44 - 46).

08.06.2012 р. позивач надав заяву на ім'я начальника Харківської обласної митниці про готовність стати до роботи (а.с. 102).

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач листом № 13/01-7573 від 18.06.2012 р. повідомив ОСОБА_1, що оскільки припинення державної служби в митних органах здійснювалось згідно наказу Держмитслужби України від 29.09.2010 р. № 1834-к, то і поновлення на роботі може бути вирішено тільки Держмитслужбою України (а.с. 103-104).

Позивач звернувся до Держмитслужби України з заявою від 16.11.2012 р., в якій просив виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. (а.с. 105 - 106).

Держмитслужба України 18.12.2012 р. за вих. № 13/1-2715 надала відповідь, в якій роз'яснила ОСОБА_1 порядок виконання судових рішень та повідомила про ненадходження виконавчих документів (а.с. 107).

Позивач, ОСОБА_1, 01.04.2013 р. подав заяву Голові комісії з реорганізації Держмитслужби України, в якій просив забезпечити виконання рішення суду (а.с. 108 - 109).

Комісія з реорганізації Держмитслужби України надала заявникові відповідь № 111/2-13/3160 від 29.04.2013 р., згідно якої Наказом Державної митної служби від 22.04.2013 р. № 605-к, скасовано п.1 наказу ДМСУ № 1834-к "По особовому складу митних органів" від 29.09.10 року, в частині припинення з 30.09.10 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, та поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці (а.с. 110).

25 квітня 2013 року на підставі наказу № 282-к, та особистої заяви ОСОБА_1 звільнено останнього з займаної посади за п.1. ч. 1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності (а.с. 16 - 17).

Не погоджуючись з діями відповідача по затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі та сплаті в неналежному розмірі середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Харківської обласної митниці нарахувати та здійснити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 10.02.2011 року по справі №2а-13240/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці, за період з 03 березня 2011 року по 04 липня 2011 року включно та за період з 07 червня 2012 року по 21 квітня 2013 року включно, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-13240/10/2070 була прийнята 05.07.2011 р. В період з 03.03.2011 року по 04.07.2011 року підлягала негайному виконанню постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року, якою було виправлено описку в резолютивній частині судового рішення в частині визначення посади, на яку поновлений на роботі ОСОБА_1

Оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.06.2012 р. набрала чинності 06.06.2012 р., а позивача поновлено на посаді 22.04.2013 р., суд першої інстанції прийшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині періоду з 07.06.2012 року по 21.04.2013 року включно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. у справі № 2-а-13240/10/2070 підлягає негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення па роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року щодо поновлення позивача на роботі було виконано лише 22 квітня 2013 року відповідно до Наказу Державної митної служби від 22.04.2013 р. № 605-к, яким скасовано п.1 наказу ДМСУ № 1834-к "По особовому складу митних органів" від 29.09.10 року, в частині припинення з 30.09.10 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, та поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці (а.с. 110).

Отже, колегія суддів зазначає, що в порушення ст.ст. 14, 256 КАС України, ст. 235 КЗпП України, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді Державною митною службою України був прийнятий лише 22 квітня 2013 року.

Згідно п.п.18 п.10 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України «Про Положення про Державну митну службу України» від 12.05.2011 №582/2011 визначено, що Голова Держмитслужби призначає на посади та звільняє з посад за погодженням із Міністром керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Держмитслужби України, призначає па посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату Держмитслужби України.

Наказом Держмитслужби України від 23.01.2008 №35 «Про призначення на посади та звільнення з посад (в редакції наказу Державної служби України від 28.05.2010 №539) встановлено, що згідно з наказами Держмитслужби України здійснюється: прийняття, утому числі повторне, осіб на державну службу в митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні установи та організації; звільнення посадових осіб з державної служби в митних органах відповідно до п.п.2-5. 7-8 сг.40, ст.41 КЗпП України, п.п. 1-2, 4-7 ст.30 Закону України «Про державну службу», п.6 ст.23, ст.28 Дисциплінарного статуту митної служби України (а.с.67-68).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що скільки, позивача було звільнено з митних органів наказом Держмитслужби № 1834-к від 29.09.2010 року, поновлення ОСОБА_1 на підставі рішення суду мало відбутись виключно наказом Держмитслужби, з урахуванням наданих повноважень відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України «Про Положення про Державну митну службу України» від 12.05.2011 №582/2011.

Враховуючи той факт, що звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі відбувалось за наказами Державної митної служби України, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій саме Державної митної служби України (правонаступник Міністерство доходів та зборів) у несвоєчасному поновленні позивача па посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що представник відповідача - Державної митної служби України (правонаступник Міністерство доходів та зборів) був присутнім під час винесення ухвали Вищого адміністративного суду від 06.06.2012 року та був обізнаним про наявність рішення про поновлення позивача на посаді.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення Міністерством доходів та зборів України вимог діючого законодавства в частині негайного виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської обласної митниці та вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій Міністерства доходів та зборів України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської митниці Міндоходів.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Колегія суддів зазначає, що термін затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 тривав з 11 лютого 2011 року (день прийняття Харківським окружним судом рішення по справі) і по 22 квітня 2013 року (день прийняття наказу № 605-к від 22.04.2013 року).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, відповідачем не було проведено взагалі ніякого розрахунку з ОСОБА_1, в порушення ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вини Харківської обласної митниці щодо виплати належних до виплат сум при звільненні позивача не було, оскільки позивач був звільнений 26.04.2013 року вже після того, як було припинено рух коштів та фінансування Харківської митниці Міндоходів.

Відсутність фінансування відповідача не може бути підставою для не виплати позивачу належних сум середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

За таких обставин, є правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 11 лютого 2011 року по 22 квітня 2013 року та стягнення з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з посади за період з 26 квітня 2013 року по 25 травня 2013 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказані суми не були нараховані позивачу, тому суд не може перебирати на себе функцію органу, якому належить здійснювати нарахування відповідних сум, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з посади, у визначеному позивачем розмірі, задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державної митної служби України та Харківської обласної митниці солідарно на користь ОСОБА_1 по 10000 грн. в якості компенсації за спричинену моральну шкоду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23).

За правилом ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З положень наведених норм закону слідує, що для набуття права на отримання моральної шкоди відносно особи мають існувати одночасно та в сукупності такі обставини як: 1) факт протиправності рішення чи діяння прийнятого або вчиненого відносно такої особи; 2) факт завдання рішенням чи діянням негативних наслідків, що виявляються у болю, стражданнях, приниженні; 3) факт наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між рішенням (діянням) та негативними наслідками.

Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. за №4 відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведено, в чому полягає завдана йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції, як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 820/3700/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської митниці Міндоходів.

Зобов'язати Харківську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки його поновлення на посаді заступника начальника відділу контролю за переміщенням товарів Харківської митниці Міндоходів за період з 11.02.2011 року по 22.04.2013 року.

Зобов'язати Харківську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 26.04.2013 року по 25.05.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 26.11.2013 р.