Постанова № 35872425, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 818/3385/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 818/3385/13-а

за позовом ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому"

до ДПІ у м.Сумах

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.02.2013 р. №0000091502/7915 та акт перевірки №137/152/01555007 від 18.01.2013 р. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ДПІ у м. Сумах порушено вимоги податкового законодавства України. Посилаючись на пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статті 1, 13,15,21,30 Закону України "Про оренду землі" позивач відмічає, що норми земельного законодавства та Податкового кодексу України чітко визначають умови взаємовідносин між землекористувачами та власниками землі. На думку позивача, розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди землі, зміна її допускається виключно шляхом внесення змін до договору оренди. Виходячи з викладеного, позивач вважає, що відповідачем безпідставно було донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати, виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі - без внесення відповідних змін до договору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому» до Державної податкової інспекції у місті Сумах в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2013 р. №0000091502/7915 відмовлено.

В частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки №137/152/01555007 від 18.01.2013 р.- провадження по справі закрито.

ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином. Телеграмою, позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням директора, яке документально не обґрунтовано, і є таким що не підлягає задоволенню. Згідно положень ч. 4 ст. 196 КАС України суд апеляційної інстанції вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач, на підставі договорів на право тимчасового користування землею, укладених з Сумською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме на підставі договору №29 від 05.03.1996 р. - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та на підставі договору №28 від 05.03.1996 р. - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м. (а.с.5). Договорами передбачено, що розмір орендної плати за земельні ділянки позивачем визначався у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та земельної ділянки, яка розташована в м.Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м.

ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому» подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, якою узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за землю на 2012 рік.

18.01.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік та встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2012 року, визначений ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому» у податковій декларації з плати за землю за 2012 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене плат ником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2012 року становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за результатами якої складено акт перевірки №137/152/01555007 від 18.01.2013 р. (а.с. 5-7).

08.02.2013 р. ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0000091502/7915, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 30638,97 грн., в т.ч.: 20425,98 грн. - за основним платежем, 10212,99 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому» суми орендної плати за землю за 2012 року. Вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, прийняте у відповідності до вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому» необхідно відмовити.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що ні Закон України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (далі - Закон № 2535-XII), ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати оренду плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Податковим кодексом України та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 288 Податкового кодексу України Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з ст.9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю. Згідно розділу ХІІІ Податкового кодексу, плата за землю сплачується у вигляді земельного податку та орендної плати.

Встановлено, що між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма «Усе для дому» укладено договори №29 від 05.03.1996 р. - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та №28 від 05.03.1996 р. - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м. (а.с.5).

Відповідно до статті 21 Закону № 161-XIV та статті 288 Податкового кодексу України передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону № 161-XIV встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом із тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 30 Закону № 161-ХІV наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VI , які закріплені у Податковому кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2013 р. №0000091502/7915.

При цьому . колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки №137/152/01555007 від 18.01.2013 р., виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за № 925/11205, визначено, що акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Відповідно до ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.2 ст.17 КАС України, оскільки не породжує ніяких правових наслідків для позивача, а отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю згідно п.1ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 818/3385/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 08.02.2013 р. №0000091502/7915 .

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 08.02.2013 р. №0000091502/7915.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 21.10.2013 р.