Ухвала суду № 35872048, 06.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 р. Справа № 29904/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 1883,35 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.10.2010 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення коштів в сумі 1883,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на момент реєстрації та надання статусу відповідачу безробітного він був зареєстрований, як фізична особа підприємець та отримував допомогу по безробіттю у періоди з 19.07.2006 року по 26.10.2006 року та з 28.09.2006 року по 28.09.2006 року в сумі 1781, 09 грн. та у зв'язку з проходженням навчання у Львівському інституті МАУП за напрямком «Підприємець початківець» затрачено кошти в сумі 102,26 грн. Згідно цього просять стягнути з відповідача на користь Львівського міського центру зайнятості кошти у сумі 1781,09 грн. та на користь Львівського обласного центру зайнятості суму коштів витрачених на навчання у розмірі 102,26 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, р/р 37170001000584, Банк ГУДКУУ у Львівській області, МФО 825014) допомоги по безробіттю в сумі 1781,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491180, р/р 37174301900001, Банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) кошти витрачені на навчання в сумі 102,26 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що на час подання заяви до центру зайнятості він не займався підприємницькою діяльністю і не отримував будь-якого заробітку.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 19.07.2006 року відповідач звернувся до директора Сихівського районного центру зайнятості м. Львова з заявою про надання йому статусу безробітного з наданням допомоги по безробіттю, при цьому, вказав, що на час подання заяви не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. (а.с. 9)

19.07.2006 року відповідачу на основі власноруч підписаної заяви надано статус безробітного.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п. «б» ч. 3 ст. 1 цього Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Згідно ст.6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення є допомога по безробіттю.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до розрахунку вимог сума виплаченого матеріального забезпечення безробітному з 19.07.2006 року по 26.10.2006 року склала 1781 грн. 09 коп. та 102 грн. 26 коп. за час проходження професійного навчання у Львівському інституті МАУП. Отже загалом сума склала 1883,35 грн.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до відповіді Управління державної реєстрації Львівської міської ради №14-9449/03/01-2729 від 13.12.2010 року, встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець з 19.08.1996 року та відсутні відомості про подання ним заяви про припинення підприємницької діяльності. (а.с. 37)

Згідно п.п. 5.5, п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності).

Згідно п.п. 6.14. п. 6 цього ж Порядку, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

22.09.2010 року Львівським міським центром зайнятості прийнято наказ № 443 «Про відшкодування коштів ОСОБА_1».

23.09.2010 року Львівським міським центром зайнятості направлено претензію № 7125/14, у якій ОСОБА_1 зобов`язано повернути кошти в сумі 1883,35 грн. Однак вказана сума коштів відповідачем у встановлений строк добровільно не сплачена.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Покликання апелянта на те, що на час подання заяви до центру зайнятості він не займався підприємницькою діяльністю і не отримував будь-якого заробітку до уваги не беруться, оскільки відповідно до відповідно до відповіді Управління державної реєстрації Львівської міської ради №14-9449/03/01-2729від 13.12.2010 року, встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець з 19.08.1996 року та відсутні відомості про подання ним заяви про припинення підприємницької діяльності.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позовні вимоги, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути кошти в сумі 1883,35 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі №2а-9315/10/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний