Ухвала суду № 35872039, 06.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 р. Справа № 26499/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» до Державної податкової інспекції Рівненському районі Рівненської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2009 року складено акт від 11.09.2009 року № 621/92/23-309/22555135 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 01.10.2009 року №0001002351/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 116968,00 грн. Внаслідок адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення - рішення №0001002351/1 від 27.10.2009 року, №0001002351/2 від 30.12.2009 року та №0001002351/3. Разом з уточненими позовними вимогами просить оскаржувані рішення визнати протиправними та скасувати.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0001002351/0 від 01.10.2009 року, № 0001002351/1 від 27.10.2009 року, № 0001002351/2 від 30.12.2009 року, № 0001002351/3 від 11.03.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 116968,00 грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до абз. а) п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми ПДВ по податкових накладних №64/1 від 31.01.2009 року, №118 від 06.03.2009 року не можуть брати участь у бюджетному відшкодуванні за червень 2009 року.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при перевірці правильності показників податкових декларацій з податку на додану вартість повинен був керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» так як пріоритет та вищу юридичну силу мають закони, а не підзаконні нормативно-правові акти.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2009року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 року по 31,05.2009 року складено Акт № 621/92/23-309/22555135 від 11.09.2009 року (далі - Акт перевірки).

В ході названої перевірки встановлено, що позивач порушив абз.2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01,07.2009 року № 757-р, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 838-р, у зв'язку з чим позивач завищив суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 116968 грн. Порушення названих нормативних актів полягає в тому, що позивач відніс до складу податкового кредиту податкові накладні за переліком наведеним у таблиці на стор. 24 названого Акту перевірки, виписаних в січні, березні 2009року.

На підставі висновків названого Акту перевірки, відповідачем за порушення абз.2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року № 757-р, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 838-р, винесено податкове повідомлення-рішення від № 0001002351/0 від 01.10.2009 р. та за результатами адміністративного оскарження названого рішення, податкові повідомлення рішення № 0001002351/1 від 27.10.2009 року, № 0001002351/2 від 30.12.2009 року, №0001002351/3 від 11.03.2010 року якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 116968 грн.

20.07.2009 року позивачем подано відповідачу декларацію з ПДВ за червень 2009 року в якій відобразив в рядку 17 (усього податкового кредиту) в розмірі 7 042 120 грн; у рядку 18.1 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту» в розмірі 1 069 148 грн.; у рядку 23 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового)періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду» в розмірі 1 392 289 грн.; у рядку 24 «залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» в розмірі 323 141грн.; у рядку 25.1 « сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» в розмірі 323 141грн. 13.08.2009 року позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок , в якому відображено суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року в розмірі 711 531,00 грн.

Названа сума виникла внаслідок перевищення суми податкового кредиту за травень 2009 року над податковими зобов'язаннями вказаного місяця. Заявлена сума до бюджетного відшкодування за червень 2009року є фактично сплаченою постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді, як того вимагає норма Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п7.7.2 п.7.2 ст. 7 названого закону). Зокрема, одним із платежів, здійснених позивачем є сума платежу здійсненого на підставі платіжного доручення №1931 від 05.05.2009 року на суму 5 515 282,50 грн. (в т. рахунку ПДВ 919 213,75 грн.) в якості оплати за природний газ на користь постачальника - ТОВ «Шелл Енерджі Юкрейн», сума ПДВ якого віднесена до складу податкового кредиту за травень 2009 року (податкова накладна №НН-С300074 від 05.05.2009 року), яка вплинула на розмір бюджетного відшкодування за червень 2009 року.

Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009 року, пояснень представників сторін, даних вищевказаного акту перевірки позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 116 967,82 грн., згідно податкових накладних: № 64/1 від 31.01.2009 року, видану ТОВ «Компанія Шелл Енерджі Юкрейн», на суму ПДВ 65258,81грн.; № 1538/К від 31,03.2009 року, видану ЗАТ «Ей -І-Ес Рівнеенерго», на суму 213,30 грн.; № 21097 від 01.03.2009 року на суму 11987,30 грн., № 24499 від 11.03.2009 року на суму 17752,09 грн, №27873 від 21,03.2009 року на суму 12267,29 грн., видані ТОВ «Ойл Карт Центр»; №118 від 06.03.2009 року, видану ТОВ «Ревком-К» на суму 318,33 грн.; -№484 від 29.03.2009 р, видану ТОВ «Стекло груп» на суму 6014,80 грн; -№21946767 від 30.03.2009 року, видану ТОВ «Голден Телеком» на суму 1737,20 грн.; №58 від 23.03.2009 року, видану ЗАТ «Інститут» Укрзахідсільенергопроекту» на суму 1418,67 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При перевірці податкової звітності позивача згідно з названим вище Актом не виявлено включення до складу податкового кредиту сум, що не підтверджені податковими накладними. При цьому позивачем надано суду копії податкових накладних, які заповнені відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної (затвердженої наказом ДПА України «165 від 30.05.1997року) та відповідно підтверджують право позивача на нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2009 року.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач діяв в межах та в порядку, визначеним законодавством, та правомірно включив суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, до податкового кредиту в іншому ніж звітний, додатковому періоді (при цьому відповідач не заперечує дотримання позивачем норм підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року у справі №2а-1008/10/1770- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний