Ухвала суду № 35870380, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 17782/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Корнієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» звернувся до суду з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 року № 0000402350/0, податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 року № 0000392350/0, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 10.08.2010 року № 181/23/25319961.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року товариству з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» в позові до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000402350/0 від 25.08.2010 року та №0000392350/0 від 25.08.2010 року, відмовлено повністю.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим просить таку скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки податкового органу, що лягли в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають фактичним обставинам діяльності товариства та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства і повністю спростовуються первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня по 03 серпня 2010 року працівниками Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року

За результатами проведеної перевірки складено акт №327/23/30981483 від 10.08.2010 року, згідно якого перевіркою повноти визначених валових витрат за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року встановлено завищення у сумі 34000 грн., в тому числі за I квартал 2010 року. Щодо структури валових витрат, то перевіркою підтверджено правильність визначення витрат у цьому періоді по рядкам 04.1, 04.2, 04.3, 04.4, 04.6, 04.10 декларації, а завищення витрат встановлено лише по рядку 04.13. "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12.". При цьому, в акті перевірки констатовано, що позивачем у I кварталі 2010 року в рядочку 04.13 задекларовано валові витрати в сумі 915092 грн., що відповідає даним декларації з податку на прибуток підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» за I квартал 2010 року. За даними перевірки сума таких витрат фактично складає 881092 грн., що відповідає даним позивача, які він підтвердив, підписавши додаток до акту перевірки - «валові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія». Відповідно, актом перевірки зафіксовано порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого позивачем завищено валові витрати на 34000 грн. (915092- 881092=34000). Перевіркою повноти визначених податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року встановлено його завищення в сумі 42031 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 16735 грн., за січень 2010 року в сумі 25296 грн. При цьому, в акті перевірки констатовано, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформовано податковий кредит грудня 2009 року та лютого 2010 року на підставі факсових копій податкових накладних не завірених печатками продавця та в яких відсутнє місце розташування продавця та покупця: №668 від 29.12.2009 року, де постачальник ВАТ Олевське ШБУ-42, а сума ПДВ 16735,12 грн., №4 від 02.02.2010 року, де постачальник ПП ОСОБА_1, а сума ПДВ 2916,66 грн., №3 від 25.02.2010 року, де постачальник ПП ОСОБА_2, а сума ПДВ 5673,55 грн., №4 від 26.02.2010 року, де постачальник ПП ОСОБА_2, а сума ПДВ 16705,71 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402350/0 від 25.08.2010 року, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 11050,00 грн., в тому числі 8500,00 грн. за основним платежем та 2550,00 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №0000392350/0 від 25.08.2010 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 63047,00 грн., в тому числі 42031,00 грн.за основним платежем та 21016,00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, ст. 11 цього Закону не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

В свою чергу, за правилами пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер; б) дату виписування; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог абз.2 пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих не підтверджену на суму податкового кредиту.

Таким чином, якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника відсутні податкові накладні, що підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. У разі одержання або виявлення платником податкових накладних після проведення перевірки, він має сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевіркою достовірно встановлено факти порушення позивачем податкового законодавства.

Покликання апелянта на те, що до перевірки не було надано всі документи, що підтверджують господарську діяльність за перевіряємий період суперечать акту перевірки, як в частині його змісту, так і в тій частині, що посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» підписуючи акт, підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні.

Неподання платником податків контролюючому органу під час перевірки належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит в грудні 2009 року та лютому 2010 року, як і ненадання всіх первинних документів, на підставі яких формувалися валові витрати в I кварталі 2010 року, свідчить про правомірність донарахування відповідачем для позивача податкових зобовязань у відповідній сумі із застосуванням штрафних санкцій. Усі документи, на які апелянт посилається в обґрунтування вимог, вірно не прийняті судом першої інстанції, оскільки, зазначені документи не надавались до перевірки.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року у справі № 2а-4289/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький

Повнийтекст ухвали виготовлений та підписаний 25.11.2013 року