Постанова № 35868821, 06.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 922/3213/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Белозор А.В. за дорученням № 14-329 від 16.03.2013 року

відповідача - Фурсак В.В. за дорученням № 1/2013/юр від 03.01.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3419Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі», м. Балаклія, Харківської обл.

про стягнення 390711,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" основного боргу у розмірі 330341,97 грн., інфляційних витрат у розмірі 1311,23 грн., пені у розмірі 20032,01 грн., 3% річних у розмірі 4006,40 грн., 7% штрафу у розмірі 35019,42 грн.(т.1 а.с.4-6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 330341,97 грн. основного боргу, 18499,16 грн. 7% штрафу, 1819,14 грн. 3% річних, 7276,58 грн. пені та 7287,40 грн. судового збору. В стягненні 1311,23 грн. інфляційних витрат, 12755,43 грн. пені, 2187,26 грн. трьох відсотків річних,16520,26 грн. штрафу відмовлено (т.2 а.с.67-73).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року скасувати в частині відмови в стягненні 1311,23 грн. інфляційних витрат, 12755,43 грн. пені, 2187,26 грн. трьох відсотків річних,16520,26 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України. Вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору № 12-1172-БО від 05.07.2012 року неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ. Проте, господарський суд не прийняв до уваги, що у відповідності до умов Договору купівлі-продажу газу розрахунок за поставлений природний газ не прив'язаний до Акту приймання-передачі газу, а здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Також зазначає, що господарський суд також необґрунтовано зменшив розмір заявленої до стягнення пені, 3% річних та 7% штрафу на 20%.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. просить рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що позивачем здійснені розрахунки пені, річних, інфляційних, штрафу без врахування дати підписання Акту приймання - передачі природного газу, та нарахування вказаних санкцій повинно починатись з 19 березня 2013 року, тобто на наступний день після підписання акту.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупець) укладено Договір № 12-1172-БО (т.1 а.с. 10-15).

Відповідно до п. 1. 1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ за умови цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Господарським судом встановлено та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивач свої зобов'язання, визначені Договором у жовтні-листопаді 2012 року виконав, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 690341,97 грн. Проте, відповідач в порушення умов Договору свій обов'язок щодо оплати природного газу виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошову суму у розмірі 360000,00 грн., у зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою утворилась заборгованість у розмірі 330341,97 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати основної заборгованості за Договором № 12-1172-БО, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та правомірно стягнуто з відповідача суму основного боргу у розмірі 330341,97 грн.

З п. 6.1. Договору вбачається, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ відповідач повинен був здійснити до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення відповідачем виконання зобов"язання протягом 30 днів, відповідач додатково повинен сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що штрафні санкції необхідно розраховувати відповідно до 3.4 Договору та що підставою для остаточного розрахунку між сторонами є Акти приймання - передачі природного газу, підписані сторонами та скріплені печатками 18 березня 2013 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з Актів приймання - передачі природного газу від 18 березня 2013 року вбачається, що поставка газу відбувалась у жовтні-листопаді 2012 року і виходячи з умов Договору, розрахунок за фактично переданий газ відповідач повинен був здійснити до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, якими передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору. Порядок та умови проведення розрахунків сторони визначили у п. 6.1. Договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а п. 3.4 Договору визначає порядок та умови передачі газу. За таких обставин, відсутні підстави вважати Акт приймання-передачі газу датою розрахунку за поставлений природний газ.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим

Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем сплати основного боргу у визначений Договором строк, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів у розмірі 1311,23 грн. та 3% річних у розмірі 4006,40 грн. підтверджені матеріалами справами та розраховані у відповідності до умов Договору і вимог чинного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язаннябуде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.2 Договору, за прострочення відповідачем виконання зобов"язання протягом 30 днів, відповідач додатково повинен сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

З наданих позивачем до позовної заяви розрахунків вбачається, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору № 12-1172-БО, позивач за порушення строків оплати поставленого природного газу нарахував відповідачу пеню у розмірі 20032,01 грн. та 7% штрафу у розмірі 35019,42 грн. (а.с.20-21).

Приймаючи до уваги, що позов заявлено в межах строку позовної давності, а нарахування штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору, колегія суддів вбачає правові підстави для стягнення з відповідача пені та 7% штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно з ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань виникло внаслідок поважних причин та обставин, зокрема, тяжкого фінансового стану, так як підприємство є збитковим, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2011-2012 року, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 20%.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи доведено вину відповідача і позовні вимоги підлягали задоволенню у повному обсязі, а зменшення штрафних санкцій здійснено лише у зв'язку з посиланням відповідача на скрутне фінансове становище, колегія суддів вважає, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати по сплаті судового збору за подачу позову у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18499,16 грн. 7% штрафу, 1819,14 грн. 3% річних, 7276,58 грн. пені та 7287,40 грн. судового збору та відмови у стягненні 1311,23 грн. інфляційних витрат, 12755,43 грн. пені, 2187,26 грн. трьох відсотків річних,16520,26 грн. штрафу, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати у розмірі 1311,23 грн., пеню у розмірі 16025,61 грн., 3% річних у розмірі 3205,12 грн., 7% штрафу у розмірі 28015,54 грн. та судовий збір у розмірі 7815,00 грн., в іншій частині позову відмовити.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п.3 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року у справі № 922/3213/13 скасувати в частині: "Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, п/р № 260003013273 у ПАТ "Ощадбанку", МФО 351823, код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банк України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 18499,16 грн. 7% штрафу, 1819,14 грн. 3% річних, 7276,58 грн. пені та 7287,40 грн. судового збору. В стягненні 1311,23 грн. інфляційних витрат, 12755,43 грн. пені, 2187,26 грн. трьох відсотків річних,16520,26 грн. штрафу відмовити.» та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, п/р № 260003013273 у ПАТ "Ощадбанку", МФО 351823, код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банк України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні витрати у розмірі 1311,23 грн., пеню у розмірі 16025,61 грн., 3% річних у розмірі 3205,12 грн., 7% штрафу у розмірі 28015,54 грн. та судовий збір у розмірі 7815,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року у справі № 922/3213/13 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, п/р № 260003013273 у ПАТ "Ощадбанку", МФО 351823, код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банк України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 861,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 06.12.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.