Постанова № 35867973, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 917/1372/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Белозора А.В., за довіреністю № 14-329 від 16.03.2012 року,

відповідача - Рубан Н.Б., за довіреністю № 3152 від 02.12.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3398П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року у справі № 917/1372/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ Полтавської області

про стягнення 40 817,30 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року у справі № 917/1372/13 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з КВП "Комсомольсктеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 7 920,09 грн. інфляційних нарахувань, 5 429,56 грн. - 3 % річних та 562,70 грн. судового збору. В частині стягнення пені в розмірі 27467,65 грн. відмовлено.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року у справі № 917/1372/13 скасувати в частині відмови в стягненні пені у розмірі 27 4 67,65 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; в іншій частині рішення просить залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

Свої доводи обґрунтовує, зокрема, тим, що сторони при укладенні договору про поставку природного газу скористались своїм правом та збільшили строк позовної давності, що відповідає приписам статті 259 Цивільного кодексу України. Вважає, що місцевим господарським судом помилково застосовані до спірних правовідносин положення статті 258 зазначеного Кодексу, якою визначено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідач - Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго", відзив на апеляційну скаргу не надав. При розгляді справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою, при цьому зазначив, що сторони не укладали окремого договору (угоди) про збільшення строку позовної давності, а отже, підстави для стягнення пені у розмірі 27 467,65 грн. відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В липні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального виробничого підприємства «Комсомольськтеплоенерго» (відповідач) про стягнення втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення оплати платежів відповідно до договору № К/12-71/БО-24 від 19 січня 2012 року про закупівлю природного газу у розмірі 7 920,09 грн., пені у розмірі 27 467,65 грн., 3% річних у розмірі 5 429,56 грн. та відшкодування судових витрат у розмірі 1720,50 грн..

Як убачається з матеріалів справи, 19 січня 2012 року між Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" (покупець) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) було укладено договір про закупівлю природного газу за № К/12-71/БО-24 та 27 червня 2012 року додаткову угоду № 1 до договору на закупівлю природного газу від 19.01.2012 р. № К/12-71/БО-24 (а.с. 8-12,16-17).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно пункту 1 додаткової угоди № 1 від 27.06.2012 р., сторони виклали пункт 1.2. статті 1 договору про закупівлю природного газу від 19.01.2012 р. № К/12-71/БО-24 в редакції, відповідно до якої продавець передає покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 1909,172 тис. м3.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в пункті 3.1. договору, визначивши, що вона становить 3 509,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 17617477,30 грн., крім того ПДВ -277179,20 грн..

Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу (пункт 2.1 додатку № 1 до договору про закупівлю природного газу № К/12-71/БО-24 від 19.01.2012 року).

У відповідності до пункту 2.2. вказаного додатку № 1 до спірного договору обсяг газу, визначений в пункті 2.1 додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється відповідним актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язався надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копією технічних актів приймання-передачі газу (а.с. 13-15).

Як убачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та на виконання договору про закупівлю природного газу № К/12-71/БО-24 від 19.01.2012 року поставив протягом січня-липня 2012 року відповідачу природний газ на загальну суму 7 431 042,53 грн., що підтверджується наявними у справі копіями відповідних актів приймання-передачі природного газу, а саме: б/н від 31 січня 2012 року (обсяг 464,919 тис. куб. м на суму 1 834 523,89 грн.), б/н від 29 лютого 2012 року (обсяг 851,307 тис. куб. м на суму 3 359 172,29 грн.), б/н від 31 березня 2012 року (обсяг 416,682 тис. куб. м на суму 1 644 185,50 грн.), б/н від 30 квітня 2012 року (обсяг 125,603 тис. куб. м на суму 4 956 616,89 грн.), б/н від 31 травня 2012 року (обсяг 20,329 тис. куб. м на суму 80 216,20 грн.), б/н від 30 червня 2012 року (обсяг 0,332 тис. куб. м на суму 1 310,04 грн.), б/н від 31 липня 2012 року (обсяг 3, 436 тис. куб. м на суму 16 017,72 грн.) (а.с. 18-24).

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань вбачається, що відповідач не здійснив оплату за поставлений газ у встановлені строки.

Відповідачем не заперечувалась зазначена обставина та не спростований наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у строк, встановлений п. 4.1 договору про закупівлю природного газу № К/12-71/БО-24 від 19.01.2012 р. та вимоги чинного законодавства щодо виконання належним чином взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору, у зв'язку з чим позивачем правомірно були нараховані пеня, інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 920,09 грн. та 3 % річних у розмірі 5 429,56 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розділом 7 спірного договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема, у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочено платежу (пункт 7.3. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін, але не раніше 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012 року, і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 7.3 укладеного договору сторони визначили, зокрема, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як правильно зазначив у оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд та вбачається з матеріалів справи, станом на 01.06.2012 року суму заборгованості за поставлений позивачем у період з січня по травень 2012 року природний газ було погашено відповідачем; подальше здійснення розрахунків проводилось із дотриманням пункту 4.1. спірного договору. Розрахунок позивача свідчить про те, що нарахування пені обмежене періодом січень-травень 2012 року (а.с. 25-29).

Разом з тим, судова колегія вважає помилковою відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені з посиланням та не, що станом на 05.07.2013 року (день подання позовної заяви до суду згідно відбитку поштового штемпеля на конверті) позовна давність до вимог про стягнення пені за заявлений період сплила.

Так, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Відповідно до п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»» умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Умовами спірного договору, а саме в пункті 9.3., сторони обумовили, що строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Отже, за домовленістю сторін встановлена більш тривала позовна давність, що не суперечить вимогам статей 258, 259 Цивільного кодексу України.

Посилання представника відповідача на те, що збільшення строку позовної давності повинно бути відображено в окремому документі, є необґрунтованим та спростовується вищенаведеними приписами діючого законодавства, а також правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові Пленуму від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення пені у розмірі 27 467,65 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року у справі № 917/1372/13 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 27 467,65 грн.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до розділу четвертого постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача (пункт 4.1.)

Колегія суддів вважає, що оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, то, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до господарського суду Полтавської області з позовною заявою сплачено 1 720,50 грн. судового збору. Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.10.2013 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, судовий збір пропорційно задоволених вимог покладений на відповідача у розмірі 562,70 грн. в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

За результатами перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Полтавської області від 03.10.2013 року у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 27 467,65 грн. Судова колегія вважає, що витрати понесені Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по сплаті судового збору по первісному позову, з урахуванням вищезазначених норм, повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача в розмірі 1 157,80 грн. пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2013 року у справі № 917/1372/13 скасувати в частині відмови в стягненні пені.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Молодіжна, 8, код за ЄДРПОУ 13940851) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код за ЄДРПОУ 20077720) - пені у розмірі 27 467,65 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Молодіжна, 8, код за ЄДРПОУ 13940851) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код за ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 157,80 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складений 09.12.13 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бондаренко В.П

Суддя Черленяк М.І.