Постанова № 35867971, 04.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 909/492/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) Іваськіва Петра Федоровича, б/н від 25.07.2013 р. (вх. № 05-05/1718/13 від 15.08.2013 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 липня 2013 року

у справі № 909/492/13 (суддя В.В.Михайлишин),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (04655, м. Київ, вул.. Новокостянтинівська, 4а, код ЄДРПОУ 32346937),

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича (77351, Івано-Франківська обл., Калузький район, село Вістова, вул. Чорновола, 2, ідентифікаційний номер 2898412479),

Про стягнення з ФОП Іваськів Петра Федоровича на користь ТзОВ «Ромстал Україна» заборгованості в сумі 138589,71 грн. основного боргу, з яких: 110973, 73 грн. основний борг (роялті 64 862,60 грн., 72 340,19 грн. вартість товару згідно видаткових накладних), 18517,83 грн. - пеня, 1825,88 грн. - штраф, 6552,95 грн. - 3% річних, 719,33 грн. - інфляційні втрати та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін :

від апелянта/відповідача: адвокат Якименко М.П. - п/к за довіреністю б/н від 04.05.2013 р.,

від позивача: Подолян О.В. - п/к за довіреністю № 0210-3/13 від 02.10.2013 р.,

Представникам сторін, які прибули в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представників сторін повідомлено, що проводиться технічна фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 15.08.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/492/13 Господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року (том І, а.с. 217) скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги, ухвалою суду від 19.08.2013 р. (том І, а.с. 218) прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича б/н від 25.07.2013 р. (вх. № 05-05/1718/13 від 15.08.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 04.09.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(том І, а.с. 219, 220).

Зпідстав зазначених у розпорядженні Голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р., у склад колегії для розгляду справи № 909/492/13 замість суддів Давид Л.Л., Юрченка Я.О. (відпустка) введено суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (том І, а. с. 230).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. (том І, а.с. 234-235) розгляд справи було відкладено на 18.09.2013 р., про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/492/13 замість судді Гриців В.М. (перебування у відпустці) введено суддю Давид Л.Л. (том ІІ, а. с. 1).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 р., у зв'язку із неприбуттям в судове засідання представника позивача, розгляд справи, повторно, відкладено на 23.10.2013 р., про що сторін було належним чином повідомлено про місце, день та час розгляду справи.

З підстав зазначених у розпорядженні Голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/492/13 замість судді Кордюк Г.Т. (хвороба) введено суддю Юрченка Я.О. (том ІІ, а. с. 8).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 р., про що сторін було повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства у господарських судах.

06.11.2013 р. в судовому засіданні, за участю представників сторін, оголошено перерву до 04.12.2013 р. на 10 год. 30 хв. , про що сторони були повідомлені під розписку (том ІІ, а. с. 18).

Представник апелянта/відповідача, 04.12.2013 р. в судове засідання прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, усно пояснив, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами а саме стягнення за договором комерційної концесії, однак такий договір суперечить чинному законодавству, а саме ст. ст. 1118, 1020 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір повинен бути зареєстрований у встановленомо законом порядку, однак даний договір не був зареєстрований таким чином. Крім того зазначив, що накладні, які знаходяться у справі не мають жодного відношення до договору на який посилається позивач, та вважає, що даний спір стосується виключно поставки товарів. Також зазначив, що позивач (ТзОВ «Ромстал Україна») не має торгової марки, відтак просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідача прибув, 09.09.2013 р. по пошті поступив його відзив на апеляційну скаргу (том І, а.с.238-239) з додатками (том І, а.с.240-250), у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для подання додаткових документів, щодо апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (том І, а. с. 238-239). Твердження апелянта про те, що договір не був належним чином зареєстрований заперечив, зазначивши, що позивач звертався до Оболонської районі у м. Києві для проведення державної реєстрації за договором концесії, однак отримав відповідь, що Оболонська районна адміністрація у м. Києві не проводила реєстрацію договорів комерційної концесії у період 2009-2011 років, відтак просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та беручи до уваги усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначене усне клопотання слід відхилити, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою від 19.08.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду прийнято апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича б/н від 25.07.2013 р. (вх. № 05-05/1718/13 від 15.08.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 04.09.2013 року.

Вищевказану ухвалу Львівського апеляційного господарського суду було направлено сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано: Позивачем - 30.08.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06792203 (том І, а. с. 220), Апелянтом/відповідачем - 22.08.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06792190 (том І, а. с. 219).

Ухвалами суду Львівського апеляційного господарського від 04.09.2013 р., від 18.09.2013 р., від 23.10.2013 р. у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладався, про що сторін було повідомлено згідно Інструкції з діловодства у господарських судах.

Крім того, в судовому засіданні 06.11.2013 р. за участю представників обох сторін, оголошено перерву до 04.12.2013 р. на 10 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (том ІІ, а. с. 18).

Отже, на думку колегії суддів, у Позивача було достатньо часу, згідно ст. 22 ГПК України, виходячи із рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України), та, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України) для подання доказів, в т.ч. додаткових, для повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/492/13.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича задовольнити, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2013 р. по справі № 909/942/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2013 року у справі № 909/492/13 (суддя В.В.Михайлишин) вирішено: позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» до відповідача Фізичної особи - підприємця Іваськів Петра Федоровича про стягнення заборгованості в сумі 138589,71 грн., з яких 110973,73 грн. - основний борг, 18517,83 грн. - пеня, 1825,88 грн. - штраф, 6552,95 грн. - 3 % річних та 719,33 грн. - інфляційні втрати - задовольнити частково (абзац перший резолютивної частини рішення). Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваськіва Петра Федоровича (вул. Чорновола, 2, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351, реєстраційний номер фізичної особи - підприємця в ЄДР: 20031520835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (вул. Новокостянтинівська, 4/А, Оболонський район, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код: 32346937) - 118219,69 гривень заборгованості, з яких 110973,73 гривень - основний борг, 6530,01 гривень - 3 % річних та 715,95 гривень - інфляційних втрат, а також 2364,39 гривень - сплаченого судового збору (абзац другий резолютивної частини рішення). В задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 1825,88 гривень, пені в розмірі 18517,83 гривень, 22,94 гривень - 3 % річних та 3,38 інфляційних втрат - відмовити (абзац четвертий резолютивної частини рішення) (том І, а. с. 206-212).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (Приватний підприємець) Іваськів Петро Федорович) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том І, а. с. 221-223), просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які суд повинен був застосувати, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Вважає, що місцевий суд встановлюючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню включив в неї розмір роялі за договором комерційної концесії, однак такий договір не відповідає вимогам ст. ст. 1118, 1120 Цивільного кодексу України, так як не пройшов державної реєстрації, а позивач не забезпечив її, чим не виконав свої обов'язки право володільця, відтак на думку скаржника, згідно ст. 210 ЦК України договір комерційної концесії, що на нього посилається позивач, не може вважатись вчиненим, однак дана матеріально норма місцевим судом не застосовувалась.

Крім того, в апеляційній скаржник зазначає, що позивач жодним чином не передавав відповідачу право на торгівельний знак, адже і в договорі комерційної концесії і у позовній заяві відсутні посилання та не додано копії свідоцтва на знак для товарів і послуг, тобто ніяка інтелектуальна власність, чи товарний знак, які належать саме позивачу не передавались, оскільки, відповідно до ч. 1, ст. 494 ЦК України та ч. 3, ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» набуття права власності на торгову марку посвідчується свідоцтвом, однак, місцевим судом не було застосовано ці правові норми при вирішенні спору. Таким чином вимога виплати роялі, пені та штрафів за договором комерційної концесії та угодою про його розірвання є безпідставними.

Також скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що позивач в позовній заяві жодним чином не посилається на будь який договір консигнації та відповідального зберігання, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та суму заборгованості, однак місцевий суд приймаючи спірне рішення про стягнення 118219,69 грн. посилається на ці договори та додатки і накладні на товар, де позивач зазначений як постачальник, а відповідач як покупець товару, що суперечить обставинам справи.

Колегією суддів встановлено, що Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна», є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 32346937, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 04080, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А. Вид діяльності зазначеного Товариства за КВЕД: 46.18 Діяльність посередників, спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалюваним устаткуванням і приладдям до нього, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у., 82.30 Організування конгресів і торгівельних виставок, 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 69.10 Діяльність у сфері права, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 303550, АВ № 303551, АВ № 303552 (том І, а. с. 62-63, 64-65, 66-67), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 599904 (том І, а. с. 75) та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (надалі ТзОВ «Ромстал Україна») (том І, а. с. 76-97).

Апелянт/відповідач: Іваськів Петро Федорович є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: 2898412479, паспорт СС 092593, виданий 17 квітня 1996 року, Калузьким УМВС в Івано-Франківській області, місце проживання фізичної особи-підприємця: п. і. 77351, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, село Вістова, вул. Чорновола, буд. 2. Вид діяльності фізичної особи-підприємця за КВЕД: 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, 66.01.0 Страхування життя та накопичення, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 972659 (том І, а. с. 177) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 131576 (том І, а. с. 195).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (ТзОВ «Ромстал Україна») 22.04.2013 р. звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача (СПД-ФО Іваськів П.Ф.) про стягнення з відповідача на свою користь роялті в сумі 64 862,60 грн. згідно актів про надання Комплексу прав на використання знаку для товарів та послуг, інформацію про комерційний досвід (ноу-хау) № 14 від 31.01.2011 р. № 15 від 28.02.2011 р., № 16 від 31.03.2011 р.; 72 340,19 грн. згідно договору комерційної концесії № 2407/09 Фр10 від 24.07.2009 р., що має безпосередній зв'язок з договором комерційної концесії № 24/07.09Фр. від 24.07.2009 та відповідно до видаткових накладних № РУ-0000159 від 02.04.2011, № РУ-0000168 від 06.04.2011, та як зазначив позивач у позовній заяві 138 589,71 грн. заборгованості, з яких: 110973,73 грн. - основний борг, 18517,83 грн. - пеня, 1825,88 грн. - штраф, 6552, 95 грн. - 3% річних, 719, 33 грн. - інфляційні втрати (том І, а. с. 9 та 10).

Господарський суд Івано-Франківської області при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 60862,60 грн. - згідно договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. взяв до уваги Акти про надання комплексу прав на використання знаку для товарів та послуг (том І, а. с. 46-48), а саме: № 14 від 31.01.2011 р. на суму 20995,00 грн., № 15 від 28.02.2011 р. на суму 21678,40 грн., № 16 від 31.03.2011 р. на суму 22189,20 грн. (20995,00 грн. + 21678,40 грн. + 22189,20 грн. = 64862,60 грн.), згідно яких, відповідач зобов'язувався виплатити позивачу роялті, на загальну суму 64862,60 грн., однак вимог умов договору комерційної концесії не виконав.

Також у спірному рішенні місцевого суду міститися висновок про те, що «як видно з розрахунку суми боргу, який міститься у матеріалах справи 28.02.2011 р. позивачу перераховано 4000,00 грн. на виконання договору № 24/07.09Фр від 24.07.2009 р., таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.04.2013 р. складає 60 862,60 грн. по договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року. (том І, а. с. 208/зворот, рядки 40-43 зверху абзацу 10 мотивувальної частини судового рішення).

Однак, колегія суддів з висновком місцевого суду не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, 24.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (Правоволоділець - за договором, Позивач - у справі) та Фізичною особою-підприємцем Іваськів Петром Федоровичем (Користувач - за договором, Відповідач - у справі) укладено договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр (том І, а. с. 11-30).

Колегією суддів досліджено вищевказаний договір та встановлено, що Договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. суперечить чинному законодавству, оскільки такий договір повинен пройти державну реєстрацію.

Відповідно до чинного законодавства України, вищевказаний договір комерційної концесії регулюється Господарським кодексом України (надалі ГК України) главою 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)» та Цивільним кодексом України (надалі ЦК України) главою 76 «Комерційна концесія».

Згідно зі ст. 366 ГК України за договором комерційної концесії одна сторона правоволоділець зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без (визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися і умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Відповідно до ч.2 ст. 367 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 1118 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З урахуванням норм статті 210 ЦК України, договір комерційної концесії вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

Укладення договору комерційної концесії без реєстрації має наслідком визнання його неукладеним у силу ст. 210 ЦК України, відповідно до якої правочини, які підлягають державній реєстрації, є вчиненими з моменту державної реєстрації.

Наслідок відсутності реєстрації договору комерційної концесії передбачений у п. ч. 4 ст. 1118 ЦК України, який говорить, що у відносинах із третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на нього лише з моменту його державної реєстрації.

Частина 3 ст. 367 ГК України передбачає, що відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права посилатися на нього в разі спору.

Відповідно до ч.2 ст.1120 ЦК України, правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії, зокрема, забезпечити державну реєстрацію договору.

Під час розгляду перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір комерційної концесії не зареєстрований у порядку визначеному чинним законодавством, а саме: статтями 1118 Цивільного кодексу України (частина 2 зазначеної статті), що підтверджується матеріалами даної справи та не заперечується позивачем, про що чітко зазначено ним у відзиві на позовну заяву (позиція 1 описової частини відзиву)(том І, а.с. 238).

Так, позивачем 12.09.2013 р. через канцелярію суду за вх. № 05-04/5380/13 подано відзив на апеляційну скаргу з копією листа-відповіді № 04-1688 від 11.11.2011 р. Оболонської районної державної адміністрації м. Києва, в якому повідомлено позивача (ТзОВ «Ромстал Україна»), що договір комерційної концесії вини не можуть зареєструвати та протягом 2009-2011 років не проводили реєстрацію договорів комерційної концесії (том І, а. с. 240).

Як уже було вище зазначено колегією суддів, договір комерційної концесії № 24/07.09 Фр між сторонами у справі укладено 24.07.2009 р. (том І, а. с. 11-30), а лист-відповідь № 04-1688 Оболонської районної державної адміністрації м. Києва датована від 11.11.2011 р., відтак твердження позивача, що ним вжито заходів для державної реєстрації договору комерційної концесії згідно ч. 2 ст. 1120 ЦК України, не заслуговують на увагу суду.

Частиною 4 статті 118 ЦК України визначено, що у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з умов самого договору, Договір комерційної концесії від 24.07.2009 року повинен був набрати законної сили з моменту його державної реєстрації і діяти протягом 3 років до 2012 р. (розділ 3, пункт 3.1 даного Договору).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1120 ЦК України, Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії: 1) забезпечити державну реєстрацію договору.

Однак в матеріалах справи відсутні докази його державної реєстрації або докази визнання вказаного договору укладеним в судовому порядку. А тому, спірний договір та укладені до нього усі додатки є неукладеними та не породжують для сторін прав та обов'язків.

З аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про недійсність Договору комерційної концесії від 24.07.2009 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається виконання зобов'язання сторонами відповідно до умов договору, а отже їхні дії не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених договором комерційної концесії від 24.07.2009 року.

З рішення місцевого суду також вбачається, що відповідачем під час розгляду справи в місцевому суді було зазначено, що договір комерційної концесії не пройшов державної реєстрації, а позивач не забезпечив її, чим не виконав свої обов'язки правоволодільця, та не додано доказів про те, що позивач передавав відповідачу право на торгівельний знак, крім того в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Відтак, місцевим судом з приводу вищенаведеного було зазначено, що у матеріалах справи міститься світлокопія рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 13.04.2009 року за реєстраційним номером 8140-М про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» ліцензії на використання міжнародного знака, відповідно до яких ліцензія на використання міжнародного знака для: товарів і послуг класів 11, 35, на які зареєстровано міжнародний знак, зі строком дії ліцензійного договору до 11.08.2013 року, а також світлокопія ліцензійного договору про надання дозволу (виключної ліцензії) на використання міжнародного знаку для товарів і послуг від 14.03.2008 року. У зв'язку із чим, твердження відповідача є безпідставними (том І, а. с. 211/зворот, абзац 6 рішення).

Однак, колегія суддів з висновком місцевого суду не погоджується виходячи з наступного.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, договір комерційної концесії регулюється Господарським кодексом України (надалі ГК України) Главою 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)» та Цивільним кодексом України (надалі ЦК України), Главою 76 «Комерційна концесія».

Ліцензійний договір на який посилається місцевий господарський суд регулюється главою 75 ЦК України «Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності» (стаття 1109).

З вищенаведеного вбачається, що ліцензійний договір на який посилається місцевий господарський суд немає жодного відношення до договору комерційної концесії, оскільки за своєю правовою природою вони є різними договорами та регулюються різними нормами (Главами) чинного Цивільного кодексу України.

Крім того, рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 13 квітня 2009 року (том І, а. с. 183) стосується лише ліцензійного договору.

Також колегія суддів зазначає, що позивач жодним чином не передавав відповідачу право на торгівельний знак, адже і в договорі комерційної концесії і у позовній заяві відсутні посилання та не додано копії свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Тобто ніяка інтелектуальна власність, чи товарний знак, які належать саме позивачу, не передавались, докази про такі дії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 494 ч. 1 ЦК України та ч. 3 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» набуття права власності на торгову марку посвідчується свідоцтвом.

Однак, місцевий суд не застосував ці правові норми при вирішенні спору.

Щодо актів про надання комплексу прав на використання знаку для товарів та послуг (том І, а. с. 46-48), на які послався місцевий суд колегія суддів зазначає наступне.

З актів про надання комплексу прав на використання знаку для товарів та послуг, а саме: № 14 від 31.01.2011 р. на суму 20995,00 грн., № 15 від 28.02.2011 р. на суму 21678,40 грн., № 16 від 31.03.2011 р. на суму 22189,20 грн. вбачається, що вони укладені в письмовій формі, підписані двома сторонами за договором, однак, скріплені печаткою однієї із сторін, а саме: ТзОВ «Ромстал Україна». Печатка СПД-ФО (Приватного підприємця) Іваськів П.Ф. на вказаних вище Актах - відсутня.

Також у спірному рішенні місцевого суду зазначено: «з розрахунку суми боргу, який міститься у матеріалах справи 28.02.2011 р. позивачу перераховано 4000,00 грн. на виконання договору № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р., таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.04.2013 р. складає 60862,60 грн. по договору № 24/07.09 Фр від 24.07.209 р.» (том І, а. с. 208/зворот, рядки 40-43 зверху абзацу 10 мотивувальної частини рішення).

Однак, Львівський апеляційний господарський суд констатує, що докази відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, про оплату відповідачем 4000,00 грн. позивачу згідно договору комерційної концесії в матеріалах справи - відсутні, місцевим господарським судом - не досліджувалися.

Відтак місцевий суд посилаючись лише на розрахунок наведений позивачем, не перевіривши відповідного платіжного рахунку, особового банківського рахунку, тощо допустив припущення, щодо оплати відповідачем вище зазначеної суми.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 72340,19 грн. - згідно договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09Фр10 від 24.07.2009 (том І, а. с. 9-10), який, як стверджує позивач, «має безпосередній зв'язок з договором комерційної концесії № 24/07.09Фр від 24.07.2009» (рядки 20-21 описової частини позовної заяви)(а.с. 9), які місцевим судом задоволено частково, мотивуючи тим, що в матеріалах справи на виконання умов договору консигнації та відповідального зберігання містяться підсумкові накладні консигнатора по реалізації товару: № РУ-0000159 від 02.04.2011 р. на суму 48470,95 грн., № РУ-0000168 від 06.04.2011 р. на суму 23869,24 грн. за підписами уповноважених осіб обох сторін та відтисками круглих печаток, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (Консигнант - за договором, Позивач - у справі) та Фізичною особою-підприємцем Іваськів Петром Федоровичем (Консигнатор - за договором, Відповідач - у справі) укладено договір консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр10 (том І, а. с. 32-37).

Зазначений Договір консигнації та відповідального зберігання укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за Договором, їх підписи засвідчено печатками сторін.

В преамбулі цього Договору консигнації та відповідального зберігання зазначено, що даний договір має безпосередній зв'язок з договором комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 року.

Відповідно до п. 1.1 договору № 2407/09Фр10, відповідач зобов'язувався за дорученням позивача, за плату продавати третім особам отримані від позивача товари, а також зберігати товари з моменту їх отримання до моменту продажу, згідно з умовами договору.

Пунктом 5.10. договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року встановлено, що в будь - якому випадку, консигнатор по першій вимозі консигнанта зобов'язаний на протязі 7 календарних днів з дати відсилання такої вимоги консигнанта зберігати і повертати товар, прийнятий відповідно до договору, в його оригінальній упаковці, з збереженням етикеток, марок та іншими зовнішніми знаками, під загрозою компенсації збитків. Консигнатор в будь - якому випадку зобов'язаний повертати увесь непроданий товар не пізніше, чим в останній день строку дії договору, в обумовлений сторонами спосіб. Вказане повернення оформляється відповідною накладною.

В матеріалах справи містяться підсумкові накладні консигнатора по реалізації товару: № РУ-0000159 від 02.04.2011 р. на суму 48470,95 грн., № РУ-0000168 від 06.04.2011 р. на суму 23869,24 грн. за підписами уповноважених осіб обох сторін та відтисками круглих печаток (том І, а. с. 49-57, 58-60), які місцевим судом взято до уваги, як докази виконання умов договору консигнації та відповідального зберігання № 2407/09 Фр 10 від 24.07.2009 року.

Дослідивши вищевказані підсумкові накладні консигнатора по реалізації товару: № РУ-0000159 від 02.04.2011 р. на суму 48470,95 грн., № РУ-0000168 від 06.04.2011 р. на суму 23869,24 грн. колегія суддів встановила, що накладні, поставщиком за якими є ТзОВ «Ромстал Україна», а постачальником: СПД-ФО Іваськів П.Ф., видані згідно Договору № РУ-0000166 від 24.07.2009 р.

Договір за № РУ-0000166 від 24.07.2009 р. в матеріалах справи відсутній, місцевим господарським судом не досліджувався, позивачем суду не представлявся.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що підсумкові накладні консигнатора по реалізації товару: № РУ-0000159 від 02.04.2011 р. на суму 48470,95 грн., № РУ-0000168 від 06.04.2011 р. на суму 23869,24 грн. жодним чином не стосуються правовідносин згідно договору консигнації та відповідального зберігання зазначено, оскільки, стосуються іншого виду правової відповідальності, договору поставки, про що йдеться у претензії (а.с. 61).

В матеріалах справи знаходиться претензія ТзОВ «Ромтсал Україна» Вих. № 2012/12 від 20.12.2012 р. адресована позивачу (ФОП Іваськів П.Ф.) (том І, а.с. 61) в якій чітко зазначено, згідно із договором поставки з відстроченням платежу №24/07.09Фр від 24.07.2009 р. (далі - Договір), ТзОВ «Ромстал Україна» (Постачальник) зобов'язується поставити і передати товари, а ФОП Олефіренко Олег Іванович (Покупець) зобов'язувався прийняти товар і сплатити кошти (том І, абзац 1-й претензії (а.с. 61).

З вищенаведеної претензії вбачається, що вищенаведені правовідносини стосуються Договору поставки та ФОП Олефіренко Олега Івановича, який не є стороною ні за договором, що є предметом спору у даній справі, ні стороною у справі № 909/492/13.

Також у претензії позивача за Вих. № 2012/12 від 20.12.2012 р. зазначено, що між сторонами у справі укладено договір про реструктуризацію боргу від 14 червня 2012 р., однак в матеріалах справи такий договір відсутній, сторонами такі докази не подано.

Колегією суддів також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що документи, на яких ґрунтується судове рішення у даній справі, починаючи з аркушів справи: 98-101, 103-147 (том І), а саме: перелік обладнання, тари і інших матеріалів (додаток № 1 до договору комерційної концесії № 24/07.09Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); перелік обладнання і послуг запропонованих користувачем останнім споживачем (додаток № 2 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); акт передачі франчайзингового пакета (додаток № 3/1 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); найменування українською та англійською мовами назву «romstal» та «світ інсталяції»; додаткова угода № 2 від 20.12.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); акт передачі франчайзингового пакета (додаток № 3/1 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); перелік дій за підтримки в межах Договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р., які Правоволоділець зобов'язується користувачам мережі «Romstal» (додаток № 4 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); знак на товари і послуги (додаток № 5 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); адреса точки і графік роботи (додаток № 6 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); стажування персоналу (додаток № 7 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); контрольний лист відповідності (додаток № 9 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); контрольний лист нагляду (складено російською мовою); контрольний лист аудиту (складено російською мовою); контрольний лист аналізу роботи з клієнтами (складено російською мовою); акт № ____ до договору комерційної концесії № ______ від ____ (складено російською мовою); список необхідних узгоджених і дозволених від місцевих органів влади для оформлення і функціонування точки (додаток № 10 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); акт про готовність точки до відкриття (додаток № 11 до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаткова угода № 1 від 24.07.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаткова угода від 24.07.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаткова угода № 1 від 30.09.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаткова угода № 7 від 06.01.2011 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаткова угода № 5 від 06.01.2011 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаток № 1 від 24.07.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаток № 2 від 24.07.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09 Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою); додаток № 3 від 24.07.2009 р. до договору комерційної концесії № 24/07.09Фр від 24.07.2009 р. (складено російською мовою), належним чином стороною, яка їх подала не засвідчені, місцевим судом оригінали вищезазначених документів не досліджувалися, останнє з судового рішення (том І, а.с. 207-212) не вбачається, а відтак Львівським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, як належні та допустимі докази у справі, оскільки не відповідають ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Позивачем долучено до позову документи, у неналежним чином засвідчених фотокопіях, тобто з порушенням вимог ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).

Копії документів мають бути засвідчені згідно п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

(Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2006 року у справі № 05-5-41/194).

Слід зазначити, що згідно ст. 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (право володілець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових знаків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Як визначено ст. 1120 ЦК України, право володілець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Як зазначено у п. 2.1. Договору комерційної концесії від 24.07.2009 р. предметом даного договору є передача Правоволодільцем користувачу, на вказаний у договорі строк і умовах, передбачених в даному Договорі, права на відкриття і забезпечення Точки з метою реалізації виключно товарів. Користувачу надається (предоставляется) право вступу в мережу (Сеть) «Ромстал» Правоволодільця і ведення користувачем бізнесу по системі право володільця, а також використання Комплекса Об'єктів інтелектуальної власності.

Як уже зазначено у цій постанові, в матеріалах справи відсутні й суду першої інстанції не надано жодних доказів на підтвердження виконання позивачем названих умов договору комерційної концесії від 24 липня 2009 року.

Як вже було зазначено вище у цій постанові, колегія суддів прийшла до висновку про недійсність Договору комерційної концесії від 24.07.2009 року, а, відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича задовольнити, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2013 р. у справі № 909/942/13 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича про стягнення 138 589, 71 грн. заборгованості відмовити повністю.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 89, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (приватного підприємця) Іваськів Петра Федоровича задовольнити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2013 року у справі № 909/492/13 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 04.12.2013 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.12.2013р.