Постанова № 35866667, 04.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року Справа № 813/7748/13-а

15 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Шпирка О.М.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання незаконною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Кам'янка-Бузька міська рада Львівської області (далі - позивач, боржник, Кам'янка-Бузька міська рада) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, ВПВР Управління ДВС у Л/о) з вимогою визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору ВП № 39414070 від 25.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору є передчасним, з огляду на те, що позивач бажає добровільно виконати рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора комунального підприємства «Кам'янкаводоканал». Стверджує, що в рішенні вищевказаного суду не встановлений спосіб його виконання, а тому позивач звернувся до суду з метою його роз'яснення, що є поважною причиною для невиконання останнього. Зазначає, що постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду скасована, а відтак і постанова про стягнення виконавчого збору також підлягає до скасування як така, що не є законною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач не забезпечив явки повноважного представника у жодне судове засідання, про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) був повідомленим належним чином /а.с.15, 22, 25, 26/. Жодних клопотань щодо розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

З врахуванням визначених ст. 181 КАС України строків розгляду справи, суд, відповідно до ч. 4 ст. 128, ч. 6 ст. 71 КАС України, розглядає справу за відсутності відповідача на основі наявних доказів.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області 02.08.2013 року винесене рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді керівника КП «Кам'янкаводоканал» та видано виконавчий лист № 446/249/13-ц від 02.08.2013 року.

Державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження № 39414070 від 02.08.2013 року, про що винесену відповідну постанову, що отримана позивачем 27.08.2013 року.

04.09.2013 року винесено постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 680,00 грн. за невиконання судового рішення /а.с.6,7/.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року вищевказану постанову від 04.09.2013 року скасовано.

25.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 39414070 /а.с.8,9/.

Не погоджуючись із такою та вважаючи таку незаконною, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 1 ст. 181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги пояснення представника позивача та письмові докази, якими він підтверджує позовні вимоги, оскільки відповідачем не надано заперечення на позовну заяву та не представлено матеріали виконавчого провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 вищевказаного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.08.2013 року у справі № 446/249/13-ц зобов'язано позивача поновити ОСОБА_2 на посаді директора комунального підприємства «Камянкаводоканал», яке підлягає до негайного виконання.

Представником позивача у судовому засіданні зазначено про неможливість виконати таке у зв'язку із не визначенням способу його виконання у вищевказаному рішенні Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області. Також зазначив, що для усунення підстав що зумовили його невиконання позивач звернувся до суду про роз'яснення такого. Однак, до матеріалів адміністративної справи не долучена ні заява про роз'яснення судового рішення, ні рішення за результатами розгляду такої заяви.

Судом встановлено, що листом № 09-01-45/В-5/1780/15094 від 04.09.2013 року позивачу повторно надано строк для добровільного виконання рішення суду від 02.08.2013 року до 09.09.2013 року /а.с.5/ та зобов'язано письмово повідомити про його виконання.

Жодних доказів на виконання рішення від 02.08.2013 року після отримання такого листа та жодних пояснень щодо його виконання представником позивача не надано.

Відтак, відповідачем допущено його примусове виконання та на підставі виконавчого листа № 446/249/13-ц від 02.08.2013 року винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 39414070 /а.с.9/.

Щодо покликань представника позивача про те, що до нього уже застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу, а відтак, не може застосовуватися штрафна санкція у вигляді виконавчого збору, суд зазначає наступне.

В п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Таким чином, якщо штраф накладається державним виконавцем за невиконання рішення суду без поважних причин, то виконавчий збір стягується за невиконання рішення самостійно у строк, встановлений державним виконавцем та у зв'язку з початком вчинення дій спрямованих на примусове виконання рішення.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зважає на покликання позивача про те, що постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду скасовано з тих підстав, що рішення суду не виконано з поважних причин, однак наголошує, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає до негайного виконання, а винесення постанови про стягнення виконавчого збору є однією з обов'язкових умов для вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак, і про відсутнусть підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 16.45 год. 09.12.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.