Постанова № 35864665, 02.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 926/742/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької міської ради № 01/02-18-4103

від 25.09.2013р.

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013р.

у справі № 926/742/13 (суддя Ніколаєв М.І.)

за позовом Приватного підприємства "Граніт-Девелопмент" м. Чернівці

до відповідача Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про визнання недійсним частини договору оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Юзьків М.І. (довіреність №01/02-18/507 від 05.06.2013 року)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Краєвської М.В., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Чернівецької міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Краєвської М.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/742/13 Господарського суду Чернівецької області замість судді Краєвської М.В. введено - суддю Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2011 року у справі № 926/742/13 (суддя Ніколаєв М.І.) позов задоволено частково; визнано недійсними пункти 11.1 та 12.4 Договору оренди землі №7688 від 20.02.2012 року, що укладений між Приватним підприємством "Граніт-Девелопмент" та Чернівецькою міською радою; в решті позову відмовлено; стягнуто з Чернівецької міської ради на користь Приватного підприємства "Граніт-Девелопмент" 764,6 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорювані пункти укладеного між сторонами Договору не відповідають нормативним положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенню 13 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 280 від 29.09.2011 року. Разом з тим, суд першої інстанції покликається на те, що оспорюваний додаток №2 до Договору, складений, підписаний та скріплений відбитком печатки лише в односторонньому порядку представниками Чернівецької міської ради, відтак не вчинений у формі правочину.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Чернівецька міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 01/02-18-4103 від 25.09.2013р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013 року у справі № 926/742/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає рішення місцевого господарського суду незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права за невідповідності висновків суду обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції не встановлено фактичних обставин справи, з якими ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" пов'язує визнання договорів оренди землі недійсними.

При цьому, скаржник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що:

- спірні пункти Договору оренди землі від 20.02.2012 року № 7688 та Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затверджене рішенням міської ради від 23.10.2008р. № 715 суперечать Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

- спірний п. 11.1 Договору оренди землі від 20.02.2012 року № 7688 не відповідає рішенню Чернівецької міської ради від 29.09.2011 року № 280.

Поряд з цим, скаржник покликається на те, що судом першої інстанції проігноровано ч. 2 ст. 177 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, ПП "Граніт - Девелопмент" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та вважає, що в оскаржуваному судовому рішенні правильно та повно встановлені та доведені обставини справи, правильно застосовані норми права, що регулюють відносини сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, відтак просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013р. без змін.

В дане судове засідання прибув представник відповідача однак, позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року. При цьому, 11.11.2013 року Львівському апеляційному господарському суду від позивача поступило клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Враховуючи ту обставину, що позивач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013р. у справі № 926/742/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Чернівецької міської ради без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 26 червня 2008 року між Приватним підприємством "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд" (Продавець) та Приватним підприємством "Граніт - Девелопмент" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу частини приміщень (а.с. 28), відповідно до умов якого Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає у власність частини комплексу будівель і споруд розташованих по вулиці Тореза Моріса, № 31, в м. Чернівці.

При цьому, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19394240 (а.с. 29), 03.07.2008 року за ПП "Граніт - Девелопмент" зареєстровано право власності на нерухомість визначену Договором купівлі-продажу частини приміщень.

Згідно з положеннями ст. ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів; право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, ПП "Граніт - Девелопмент" реалізувало своє право передбачене чинним законодавством України та набуло право власності на частину комплексу будівель і споруд розташованих по вулиці Тореза Моріса, № 31, в м. Чернівці.

Водночас, статтею 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент укладення Договору оренди земельної ділянки від 20.02.2012 року) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, статтею 120 Земельного кодексу України гарантується безумовне право власника будівлі на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість.

При цьому, набуте позивачем право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться комплекс будівель і споруд було реалізоване, оскільки згідно з письмовими доказами у справі встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 11.09.2008 року № 685 "Про погодження місць розташування об'єктів містобудування та надання дозволу юридичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок та внесення змін в окремі рішення" (а.с. 41-45), надано ПП "Граніт - Девелопмент" земельну ділянку на вул. М. Тореза, 31 площею 1,0459 га в оренду до 30.12.2018 року для обслуговування нежитлових будівель (п. 3.) та дозволено ПП "Граніт - Девелопмент" здійснити реконструкцію під бетонний завод двох власних резервуарів на земельній ділянці площею 1,0459 га на вул. М. Тореза, 31 (п. 3.3.).

Разом з тим, в подальшому рішенням Чернівецької міської ради від 29.09.2011 року № 280 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в рішення міської ради з цих питань" (а.с. 33-40), надано ПП "Граніт - Девелопмент" уже значно меншу земельну ділянку, за адресою вул. М. Тореза, 31, а саме: площею 0,5000 га в оренду до 30.12.2018р. для обслуговування виробничих будівель (реконструкція під бетонний завод) згідно з матеріалами інвентаризації земель (підстава: заява ПП "Граніт - Девелопмент", зареєстрована 25.03.2011р. за № 8-1331, договір купівлі-продажу частини приміщень від 03.07.2008р. № 2137742, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.07.2008р. № 19394240 (п. 14.1). При цьому, вказаним рішенням зобов'язано ПП "Граніт - Девелопмент" земельну ділянку за адресою вул. М. Тореза, 31 площею 0,5459 га протягом 30 календарних днів з дня прийняття цього рішення привести в належний стан, звільнити (п. 14.3) та земельну ділянку за адресою вул. М. Тореза, 31 площею 0,5459 га зарахувати до земель запасу міста.

Крім цього, рішенням Чернівецької міської ради від 29.09.2011 року № 280, зобов'язано ПП "Граніт - Девелопмент" сплатити кошти в еквіваленті орендної плати, у вигляді одноразового внеску на розвиток інфраструктури м. Чернівців за фактичне користування земельною ділянкою за адресою вул. М. Тореза, 31 за попередні 3 роки (п. 14.6).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власне згідно вищевказаного рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 року № 280 "Про надання юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін в рішення міської ради з цих питань", 20 лютого 2012 року між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та ПП "Граніт - Девелопмент" (Орендар) укладено Договір оренди землі № 7688 (надалі - Договір) (а.с. 7-8), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель (реконструкція під бетонний завод), яка знаходиться в м. Чернівцях на вул. Торези Моріса, 31 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5000 га. При цьому, відповідно до витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 882200,00 грн., економіко-планувальна зона №78 (п. 2.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Договір укладено строком на п'ять років десять місяців і діє до 30.12.2018 року включно.

Розділом 4 Договору передбачено, зокрема, що річна орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства, розрахована згідно з додатком №1 цього Договору та за повний рік оренди становить 26466,00 грн. (п. 4.1. Договору). Орендна плата щорічно індексується у відповідності із чинним законодавством України, Орендар щорічно станом на 1 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати (п. 4.4. Договору).

Поряд з цим, згідно з п. 4.5. Договору орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами у строк до 30 числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до п. 11.1. Договору Орендар сплачує одноразовий внесок в сумі 78115,90 грн. на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівців. Орендар сплачує одноразовий внесок протягом одного року після державної реєстрації цього Договору.

Пунктом 12.4. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати одноразового внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівців в термін, визначений цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1% (відсотка) від нарахованої суми внеску за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

На виконання умов Договору між сторонами було складено Акт прийому-передачі земельної ділянки на місцевості в оренду для обслуговування виробничих будівель (реконструкція під бетонний завод) від 20.02.2012 року (а.с. 24), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку на місцевості, яка знаходиться на вул. Тореза Моріса,31 в м. Чернівці.

Крім цього, в процесі розгляду справи, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент вирішення спору у ПП "Граніт - Девелопмент" відсутня заборгованість по орендній платі за землю.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що судом першої інстанції не встановлено фактичних обставин справи, з якими ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" пов'язує визнання договорів оренди землі недійсними, судовою колегією встановлено, що такі покликання є необґрунтованими.

Водночас, аналізуючи положення Договору оренди землі від 20.02.2012 року, колегією суддів встановлено, що Сторонами Договору досягнуто згоди щодо істотних умов, які власне стосуються предмета Договору, а саме оренди землі.

Разом з тим, предметом розгляду спору у даній справі являється, зокрема, визнання недійсним Договору оренди землі № 7688 від 20.02.2012 року в частині пунктів 11.1, 12.4., які стосуються сплати внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури м.Чернівців.

Документальними доказами у справі встановлено, що рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання 23.10.2008 року №715 затверджено Положення "Про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельну ділянку у м. Чернівцях", відповідно до п. 4.9. якого, Орендар сплачує одноразовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за фактичне користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення сесії про надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель запасу міста до дати укладення Договору оренди землі.

При цьому, відповідно до п. 4.10. Положення "Про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельну ділянку у м. Чернівцях" передбачено, що при переході права власності на будівлю або споруду одноразовий внесок справляється з дня виникнення права власності на будівлю або споруду до дати укладення договору оренди землі, якщо інше не передбачено рішенням міської ради.

Укладаючи спірний Договір про оренду землі від 20.02.2012 року Чернівецька міська рада діяла на підставі, зокрема, Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 р. №715, про що зазначено в преамбулі Договору.

Поряд з цим, Закон України "Про оренду землі", як і інші закони та нормативно-правові акти, не передбачають здійснення одноразових або будь-яких інших внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при укладенні договорів оренди землі.

Так, зокрема, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону. При цьому, слід звернути увагу, що суб'єктом такого договору є замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, та відтак зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Крім цього, вказаним Законом встановлені граничні розміри пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, враховуючи суб'єктний склад, мету та предмет укладеного між сторонами Договору оренди землі № 7688 від 20.02.2012 року, колегія суддів вважає, що предметом регулювання спірних відносин у даному випадку є орендні правовідносини між підприємством та органом місцевого самоврядування, що стосуються власне оренди земельної ділянки.

Відтак, аналізом вищевказаних норм законодавства та умов укладеного між сторонами Договору оренди землі встановлено, що оспорювані пункти Договору не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким передбачено обов'язок сплати внеску, на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, лише при намірі щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті.

Водночас, у апеляційній скарзі скаржник покликається на те, та вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що спірний п. 11.1 Договору оренди землі від 20.02.2012 року № 7688 не відповідає рішенню Чернівецької міської ради від 29.09.2011 року № 280. Проте, з таким твердженням апелянта колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне. Відповідно до п. 11.1 Договору оренди землі Орендар сплачує одноразовий внесок в сумі 78115,90 грн. на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівців. Орендар сплачує одноразовий внесок протягом одного року після державної реєстрації цього Договору, при цьому згідно з п. 14.6. рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 року № 280, зобов'язано ПП "Граніт - Девелопмент" сплатити кошти в еквіваленті орендної плати, у вигляді одноразового внеску на розвиток інфраструктури м. Чернівців за фактичне користування земельною ділянкою за адресою вул. М. Тореза, 31 за попередні 3 роки. Таким чином, колегія суддів вважає, що покликання апелянта в цій частині апеляційних вимог не спростовують висновків місцевого господарського суду.

При цьому, покликання апелянта на безпідставність висновків суду першої інстанції в частині невідповідності спірних пунктів Договору оренди землі та Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів вважає необґрунтованими та спростованими матеріалами справи.

Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів 11.1 та 12.4 Договору оренди землі № 7688 від 20.02.2012 року.

Разом з тим, судова колегія погоджується з покликанням суду першої інстанції про те, що сторони не були позбавлені можливості врегулювати окремою угодою чи додатковою угодою до договору питання оплати за фактичне землекористування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно позивача за період з моменту виникнення права власності на нерухомість до дати проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Більше того, навіть в разі відсутності такої угоди, відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне землекористування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Поряд з цим, дослідивши висновок місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Додатку № 2 до Договору, колегія суддів встановила, що оскільки даний Додаток № 2 не вчинений у формі правочину, а саме складений, підписаний та скріплений відбитком печатки лише в односторонньому порядку представниками Чернівецької міської ради, тому судом першої інстанції його підставно не визнано недійсним.

Перевіряючи доводи скаржника про те, що судом першої інстанції проігноровано ч. 2 ст. 177 ГК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дана норма Закону встановлює деякі підстави здійснення суб'єктами господарювання некомерційної господарської діяльності, можливість якої передбачена ч. 4 ст. 175 цього Кодексу. Така діяльність може мати дві основні форми: перше - здійснення власної господарської діяльності, тобто виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру на безоплатній основі для вирішення питань соціального розвитку населених пунктів за місцезнаходженням та друге - надання коштів для проведення такої діяльності іншим суб'єктам господарювання або участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад. Таким чином, покликання апелянта в цій частині, колегія суддів розцінює як голослівні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013р. у справі № 926/742/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Чернівецької міської ради № 01/02-18-4103 від 25.09.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складений 06.12.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В. Суддя Новосад Д.Ф.