Постанова № 35863586, 03.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 907/841/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача (Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції) - не з'явився

від відповідача (ПП "Вікторія") - Ковач З.Ю., Пуканич Е.В.

розглянувши апеляційну скаргу Берегівського районного товариства мисливців і рибалок, б/н та б/д

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року (підписане - 15.10.2013 року), суддя Мокану В.В.

у справі № 907/841/13

за позовом Берегівського районного товариства мисливців і рибалок, м. Берегово

до відповідача Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, с.Велика Бакта Закарпатської області

до відповідача Приватного підприємства "Вікторія", м. Берегово

про визнання недійсним договору №6 від 23.11.2011 року "Про користування мисливськими угіддями", укладеного між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААНУ та ПП "Вікторія"

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року по справі №907/841/13 відмовлено в задоволенні позову Берегівського районного товариства мисливців і рибалок про визнання недійсним договору №6 від 23.11.2011 року "Про користування мисливськими угіддями", укладеного між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААНУ (правонаступник якого Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України) та ПП "Вікторія".

Суд у рішенні беручи до уваги умови договору №6 від 23.12.2011 року про користування мисливськими угіддями, норми ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ч.ч.1,2,6 ст.21, ст.22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», вказуючи про недоведеність факту існування у позивача належно оформленого права на користування мисливськими угіддями та факту порушення його прав чи інтересів оспорюваним договором, прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Берегівське районне товариство мисливців і рибалок подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року по справі №907/841/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що на підставі ст.15 Закону України «Про тваринний світ» - 02.07.1998 року головою Берегівської райдержадміністрації погоджено надання в тимчасове користування Берегівському товариству мисливців і рибалок мисливських угідь загальною площею - 56463 га, а 06.10.1998 року рішенням сесії Закарпатської обласної ради позивачу надано в тимчасове користування - на 15 років зазначені мисливські угіддя, 07.07.2011 року погоджено продовження надання в тимчасове користування позивачу, з огляду на що, останній вказує що до 06.10.2013 року Берегівське районне товариство мисливців і рибалок є законним користувачем вказаних мисливських угідь. Враховуючи наведене, скаржник вважає неправомірним укладення Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААНУ із ПП «Вікторія» договору на користування частиною тих же мисливських угідь.

Представники позивача та відповідача (Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції) в судове засідання не з'явились. Поряд з цим, позивачем на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року по даній справі, не подано суду доказів законного користування спірними мисливськими угіддями.

27.11.2013 року від Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить залишити без змін оскаржуване рішення. Зокрема, вказує, що спірний договір від 23.12.2011 року не впливає на права та обов'язки позивача та не створює для нього жодних правових наслідків, а також не порушує права користування мисливськими угіддями. Разом з тим, звертає увагу суду на відсутність договору про користування мисливськими угіддями, укладеного між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААНУ та Берегівським районним товариством мисливців і рибалок. А також вказує на те, що рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року, на яке посилається позивач, містить вимогу укладення між позивачем та Закарпатським обласним управлінням лісового господарства договір про умови ведення мисливського господарства, проте, факт укладення такого договору не доведено. Одночасно, посилається на те, що спірний договір від 23.12.2011 року жодним чином не порушує права позивача, так як є попереднім погодженням землекористування, необхідним для отримання ПП «Вікторія» відповідних дозвільних документів, зокрема, рішення Закарпатської обласної ради про надання у користування мисливських угідь. У вказаному відзиві на апеляційну скаргу Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція просить про розгляд справи за відсутності свого представника.

Представники ПП "Вікторія" в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу від 11.11.2013 року, вказуючи на безпідставність доводів апелянта щодо невідповідності оспорюваного договору вимогам законодавства та посилань на те, що на момент його укладення спірні мисливські угіддя вже перебували в користуванні Берегівського районного товариства мисливців і рибалок (доказів не представлено).

Оскільки явка представників позивача та відповідача - Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача - ПП «Вікторія», розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2011 року між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААН України (в тексті договору - землекористувач) та ПП „Вікторія" (в тексті договору - користувач) укладено договір № 6 про користування мисливськими угіддями, відповідно до умов якого землекористувачем надається користувачу мисливські угіддя терміном на 25 років для полювання і ведення мисливського господарства загальною площею 2528 га (п.1.1 договору).

Додатковою угодою від 30.03.2012 року до вказаного договору сторонами викладено п.1.1 договору в новій редакції, згідно якої відповідачу надано в користування

мисливські угіддя терміном на 25 років для полювання і ведення мисливського господарства загальною площею 2640 га.

Берегівське районне товариство мисливців і рибалок подало позов про визнання недійсним вказаного договору, вказуючи на те, що на підставі ст.15 Закону України «Про тваринний світ» - 02.07.1998 року головою Берегівської райдержадміністрації погоджено надання в тимчасове користування Берегівському товариству мисливців і рибалок мисливських угідь загальною площею - 56463 га, а 06.10.1998 року рішенням сесії Закарпатської обласної ради, позивачу надано в тимчасове користування - на 15 років зазначені мисливські угіддя, 07.07.2011 року погоджено продовження надання в тимчасове користування позивачу, з огляду на що, останній вказує що на даний час та до 06.10.2013 року Берегівське районне товариство мисливців і рибалок є законним користувачем вказаних мисливських угідь. Враховуючи наведене, а також посилаючись на ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ст.ст.23, 31 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст.19 Закону України «Про тваринний світ», скаржник вважає неправомірним укладення Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААНУ із ПП «Вікторія» договору №6 від 23.11.2011 року

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 ЦК України ).

У відповідності зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 203 ЦК України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У преамбулі Закону України „Про мисливське господарство та полювання" вказано, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до частини 1 ст.22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

У частині 3 ст.22 вказаного Закону передбачено, що переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок, а також користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Згідно частин 3 та 4 ст.21 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, у частині 6 вказаної статті Закону зазначено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відзначено, що право користування мисливськими угіддями виникає за умови вирішення питання про надання таких у користування відповідним повноважним органом (в даному випадку Закарпатською обласною радою), якому передує ряд погоджень, та укладення договору про умови ведення мисливського господарства з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Серед погоджень, які є необхідними для одержання права користування мисливськими угіддями, є згода власників або землекористувачів земельних ділянок, спосіб та форму надання якої Законом не конкретизовано. Крім того, положеннями вищевказаних статей 21 та 22 Закону не виписано встановлення будь-яких обмежень при погодженні власниками або землекористувачами земельних ділянок питання надання права користування мисливськими угіддями щодо статусу або кількості можливих користувачів. Передбачене ст. 22 Закону переважне право на користування мисливськими угіддями має враховуватися органами, які приймають рішення про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства. Умови та порядок припинення права користування мисливськими угіддями врегульовано ст. 23 Закону, яка визначає, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються тими самими органами, які уповноважені на надання мисливських угідь у користування або адміністративним судом.

Як відзначено відповідачами, укладенням договору №6 від 23.12.2011 року землекористувачем погоджено надання мисливських угідь у користування приватному підприємству „Вікторія" за умови вирішення питання про надання мисливських угідь повноважним органом - Закарпатською обласною радою.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем не подано суду доказів того, що оскаржуваний договір порушує його право на користування мисливськими угіддями, оскільки таке право виникає після дотримання зазначеної вище процедури, укладенням спірного договору право позивача на користування мисливськими угіддями не припинилося, оскільки такий не є підставою припинення.

Одночасно, судом відзначено, що Положенням про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 року № 780, яке діяло на час прийняття рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року про надання Берегівському районному товариству мисливців і рибалок мисливських угідь у тимчасове користування передбачено, що умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між державним органом лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя і користувачем мисливських угідь; відносини між власником або користувачем земельних ділянок і користувачем мисливських угідь регулюються відповідним договором.

Проте, на виконання вимог ухвал суду першої інстанції договору, укладеного на виконання п. 3 рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року, суду не подано.

Крім того, як зазначено Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією договір про користування мисливськими угіддями між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААНУ та Берегівським районним товариством мисливців і рибалок не укладався.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно вказує на відсутність доказів існування у позивача належно оформленого права на користування мисливськими угіддями та, відповідно, факту порушення його прав чи інтересів оспорюваним договором.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року по справі №907/841/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Берегівського районного товариства мисливців і рибалок без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.