Постанова № 35865176, 04.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 907/716/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.

при секретарі Процевич Р.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача з'явився,

розглянув апеляційну скаргу регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород ,

на рішення господарського суду Закарпатської від 25.09.2013 року, суддя Ушак І.Г,

у справі № 907/716/13

за позовом: колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське», с.Руське Поле Закарпатської області

до відповідача: регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород,

про визнання частково недійсним договору безоплатної передачі майна КСП «Руськополівське» від 11.03.11р.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року позовні вимоги КСП «Руськополівське» до РВ ФДМУ по Закарпатській області задоволено повністю та визнано недійсними пункти 1.2.1, 1.2.2 договору безоплатної передачі майна КСП «Руськополівське», який укладений РВ ФДМУ по Закарпатській області та КСП «Руськополівське» 11.03.2011р. з наступними змінами та доповненнями.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорювані пункти договору прямо суперечать чинному, станом на час укладення договору, законодавству, яке регулює питання приватизації та оподаткування згідно ст. 197 Податкового кодексу України. Окрім цього, суд зазначив, що сторони порушили також приписи ст.203 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки воно винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що даний договір був укладений з урахуванням ст.197 Податкового кодексу України, Постанови КМУ від 23.02.11р. №127 «Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі». До зазначеного переліку КСП «Руськополівське» не ввійшло, чим самим не могло бути звільнене від сплати ПДВ на безоплатну передачу об'єкта приватизації, яка становить 175800, 00 грн.

Таким чином, скаржник зазначає, що позивач повинен виконати оспорювані пункти договору, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що процес перетворення КСП «Руськополівське» завершився реєстрацією 23.02.11 р., тобто до набрання чинності Постанови КМУ № 127 від 23.02.11 р. «Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до ЗУ «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняних до них особам звільняються від оподаткування. Таким чином, дана постанова не могла бути застосована до правовідносин з безоплатної передачі частки державного майна підприємства, приватизацію якої вже завершено.

Крім того, позивач зазначає, що Податковим кодексом України передбачено, що перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, даний орган не вправі приймати рішення про перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати ПДВ.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, про причини неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі, за наявних в справі документів про права і обов'язки.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідач як орган приватизації та позивач від імені працівників державного підприємства «Руськополівське» - за результатами приватизації цього підприємства, яка здійснювалася відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі», 11.03.1211р. уклали договір безоплатної передачі майна державного підприємства (далі - об'єкт приватизації).

За змістом договору та з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою №1 (відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/1046/2011 від 10.10.11, яке набрало законної сили 6.12.11 з прийняттям постанови Львівського апеляційного господарського суду у цій справі) орган приватизації зобов'язався безоплатно передати у власність працівникам майно державного підприємства вартістю 879000 грн. (п.п. 1.1, 1.2), працівники, у свою чергу, зобов'язалися (п. 1.2.2) перерахувати зі свого рахунку на рахунок органу приватизації податок на додану вартість у розмірі, зазначеному у п. 1.2.1 цього договору.

За текстом зазначеного пункту 1.2.1 договору сторони визначили «Враховуючи ст. 197 Податкового кодексу України та керуючись Постановою КМУ від 23.02.11 № 127 «Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування», податок на додану вартість на безоплатну передачу об'єкта приватизації становить 175800 грн.».

Передавання об'єкта приватизації працівникам, згідно п. 2.1 договору здійснюється органом приватизації у десятиденний термін з дня укладення договору шляхом підписання відповідного акту, а право власності на об'єкт приватизації переходить до працівників з моменту сплати вартості податку зазначеного у п. 1.2.1.

Правомірність приватизації визнається та не заперечується ніким із учасників судового процесу.

Не погоджується позивач про умови договору щодо сплати 175800 грн.(податку на додану вартість) з вартості майна безоплатно переданого у процесі приватизації.

Оскільки умови передачі державного майна відносяться до істотних умов договору про приватизацію, тому даний спір розглядається в господарському суді.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» передбачена безоплатна передача частки державного майна (акцій). Безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 197.1.13 Податкового кодексу України встановлено, що операції з безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" , звільняються від оподаткування. Цим же пунктом зазначеної статті встановлено, що перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зважаючи на вищевикладене, сторони в договорі передбачили ставку оподаткування, за операцію, яка згідно ст. 197.1.13 Податкового кодексу України звільнена від оподаткування.

В частині першій ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що пункти 1.2.1 та 1.2.2. договору слід визнати недійсними, оскільки ці пункти договору суперечать вимогам ст.6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», оскільки умови договору укладаються з урахуванням законодавства з питань оподаткування.

Доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що відповідач не ввійшов до переліку підприємств, які звільнені від оподаткування, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки предметом даного спору є визнання частково недійсним договору безоплатної передачі майна. Тобто, в межах даного спору суд встановлює відповідність змісту договору та його окремих пунктів нормам цивільного кодексу, а також вимогам Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», що і було зроблено в межах даних правовідносин, а питання щодо дотримання порядку(процедурні) звільнення від сплати ПДВ відносяться до публічно-правових, що не позбавляє права заінтересованої особи його реалізовувати.

Питання загальних засад встановлення податків і зборів, включаючи визначення платників податків, об'єктів оподаткування, бази та ставки податків, порядок їх обчислення, строк та порядок сплати податків, а також надання податкових пільг та порядок їх застосування встановлюється Податковим кодексом України. І якщо сторони не погоджуються з правовідносинами, які складаються внаслідок застосування норм Податкового законодавства, порядком включення чи не включення підприємства до переліку підприємств, які підлягають приватизації, вони вправі вирішити такі питання в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року в справі №907/716/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області №10-11-03075 від 14.10.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І. Марко

Повний текст постанови

виготовлено 09.12.2013р.