Рішення № 35864582, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19316/13 26.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»доПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»прозобов'язання укладення додаткової угодиСуддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:Бєрікула Ю.В. (дов. №761/383 від 17.06.2013 року)від відповідача:Чеботарьова І.Г. (дов. №14-352 від 16.03.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 листопада 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про зобов'язання укласти додаткову угоду, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/19316/13, розгляд справи призначено до розгляду на 05.11.2013 року.

05.11.2013 року представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог згідно змісту якої останній просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінити Договір на розподіл природного газу №14/741/13 від 18.01.2013 року шляхом укладення з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" Додаткової угоди № 3, якою пункти 2.1, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.5, 5.6 Договору викласти у запропонованій ним редакції, пункт 3.9 виключити.

05.11.2013 року представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву в якому згідно змісту якого Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти позовних вимог заперечив та просив в їх задоволенні відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 26.11.2013 року.

25.11.2013 року представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано додаткові письмові пояснення та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

В судове засідання 26.11.2013 року представник позивача з'явився, підтримав подане клопотання про залучення третьої особи, а також підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2013 року заперечив проти задоволення клопотання позивача про залучення третьої особи та проти позовних вимог та просив залишити їх без задоволення.

Судом в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики відмовлено з наступних підстав.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Проте, позивачем не доведено, що рішення у даній справі може якимось чином вплинути на права або обов'язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики щодо однієї із сторін у справі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) було укладено Договір №14/741/13 на розподіл природного газу (надалі по тексту - Договір).

Згідно з пунктом 2.1 Договору газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору (пункт 2.2 Договору).

Обсяг транспортованого природного газу газорозподільними мережами підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку (п. 3.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.7 Договору газорозподільне підприємство до 12-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скраплені печаткою газорозподільного підприємства.

Акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам замовника, протранспортованого газорозподільними трубопроводами газорозподільного підприємства, в яких зазначаються виділені планові обсяги газу споживачам замовника та фактично протранспортовані газорозподільним підприємством обсяги газу за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору (пункт 3.9 Договору).

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 3.10 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м., встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. На момент укладення договору тариф становить 280,90 грн., крім того, ПДВ - 56,18 грн., всього - 337,08 грн.

Згідно з пунктом 5.5 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства на підставі акту наданих послуг, зазначеного в пункті 3.6 цього договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.2 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися з 01.01.2013 року і діє в частині надання послуг до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за Договором (пункт 11.1 Договору).

У квітні 2013 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики було проведено планову перевірку ліцензованої діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" якою встановлено, що ПАТ "Гадячгаз" порушило ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року №11, та ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року №12 про що 25.04.2013 року було винесено відповідну постанову № 469.

Згідно змісту вказаної постанови вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Гадячгаз" зобов'язано у строк до 01.07.2013 року привести договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1164 від 06.09.2012 року.

27.08.2013 року позивачем, на виконання Постанови № 469, було направлено відповідачу лист №1106/679 від 27.08.2013 року та додаткову угоду №1 для підписання та приведення пунктів 2.1, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.5, 5.6 Договору у відповідність до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1164 від 06.09.2012 року та виключення з Договору пункту 3.9.

Вищевказані пункти Договору запропоновано викласти у наступній редакції:

"2.1. За Договором газорозподільне підприємство зобов'язується у 2013 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання визначаються сторонами у додатку до договору за формою, наведеною у додатку 1 до цього типового договору.

3.7. Газорозподільне підприємство до 5-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скраплені печаткою газорозподільного підприємства.

Пунктом 3 проекту Додаткової угоди встановлено пункт 3.9 договору виключити. Пункт 3.10 "Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством" вважати пунктом 3.9.

4.1. За розрахункову одиницю протранспортованого природного газу приймається один кубічний метр (куб.м.) газу, приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

4.2. Облік обсягів природного газу, що транспортується на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за №67/11941.

4.3. Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку природного газу може регулюватись технічною угодою між газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та споживачем.

4.4. Обсяг протранспортованого природного газу визначається в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до договору.

У разі розташування комерційних вузлів обліку до пункту призначення витрати і втрати природного газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до пункту призначення, віднімаються від загального обсягу протранспортованого природного газу, визначеного за допомогою комерційних вузлів обліку.

У разі розташування комерційних вузлів обліку після пункту призначення витрати і втрати природного газу, які виникають від пункту призначення до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою комерційних вузлів обліку.

Розрахунки витрат і втрат проводяться відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 року № 264, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2003 року за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (зі змінами).

Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі оформлюється додатком до договору за формою, наведеною у додатку 3 до цього типового договору.

4.5. На підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг.

4.6. Якість природного газу, який передається газорозподільним підприємством замовнику або його споживачу в пунктах призначення, має відповідати вимогам, установленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості.

Якість природного газу та його фізико-хімічний склад визначаються за методами, передбаченими державними стандартами та іншими нормативними актами з цих питань.

Чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, які заносяться до баз даних обчислювачів та/або коректорів, газорозподільне підприємство доводить замовнику або його споживачу з періодичністю, що забезпечує необхідну точність вимірювань, але не раніше ніж один раз на 10 днів.

5.5. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місці.

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку.

У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу.

5.6. Оплата послуг з транспортування природного газу ГРМ за договором здійснюється замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок газорозподільного підприємства. При цьому, якщо замовник замовляє послуги для власних споживачів, він надає газорозподільному підприємству реєстр споживачів та обсяги транспортування газу, за які здійснена оплата.".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач надіслану останньому Додаткову угоду не підписав та залишив без уваги, відповіді на лист не надав.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що сторонами при укладені Договору було конкретизовано умови Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1164 від 06.09.2012 року, без зміни істотних умов Договору, розміру та способу забезпечення зобов'язань.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положеннями абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Зокрема, частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25 липня 2012 року позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Судом встановлено, що Договір №14/747/13 на розподіл природного газу від 18.01.2013 року укладений у відповідності до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, у відповідності до статті 4 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема затвердження типових договорів на розподіл природного газу (стаття 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу").

Постановою №1164 від 06.09.2012 року "Про затвердження типового договору на розподіл природного газу" (надалі по тексту - Постанова №1164) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики затвердила Типовий договір на розподіл природного газу.

Відповідно до пункту 2 Постанови №1164 суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на розподіл природного газу у двомісячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди до Договору для приведення пунктів 2.1, 3.1, 3.7, 4.4, 4.5, 5.1, 5.5, 5.6, 7.3.1, 11.1, 11,3 Договору у відповідність до Типового договору та виключення з Договору пункту 3.9.

Проте, відповідач жодної відповіді стосовно наведеної обставини позивачу не надав, надіслану Додаткову угоду не підписав.

Керуючись приписами статей 179, 181, 188 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з проханням врегулювати розбіжності, які виникли при зміні спірного договору шляхом викладення пунктів 2.1, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.5, 5.6 вказаного Договору в редакції позивача.

Згідно умов частини 2 статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до вимог частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як вбачається з тексту спірного Договору зміст запропонованих до зміни умов договору відповідає вимогам типового договору на розподіл природного газу. Викладаючи умови Договору в цій частині у власній редакції, сторони у справі лише конкретизували умови типового договору, що відповідає вимогам статті 179 Господарського кодексу України.

За змістом вимог частин 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності визначених умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано доказів наявності обставин, які в силу вищезгаданих вимог закону дають підстави для зміни договору №14/747/13 на розподіл природного газу від 18.01.2013 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірний Договір № 14/741/13 від 18.01.2013 року було укладено після набрання чинності Постановою №1164 від 06.09.2012 року, таким чином сторони були обізнані зі змістом вказаної постанови та умовами типового договору, на який посилається позивач.

Приймаючи до уваги те, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні спірного Договору не змінилися за умов, зазначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про відмову в позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" про внесення змін до договору №14/741/13 на розподіл природного газу від 18.01.2013 року.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2013 року

Суддя С.В. Стасюк