Постанова № 35863856, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 7851/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області до Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі - Позивач, УПФУ в м. Луцьку) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» (далі - Відповідач, ПАТ «Луцькпластмас») про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 1966966,98 грн.

В ході судового розгляду справи Позивач подав клопотання № 3358/09-07 від 19.04.2013 року про зміну (зменшення розміру) позовних вимог (т. 2, а. с. 1), у якому просить стягнути з ПАТ «Луцькпластмас» на користь УПФУ в м. Луцьку заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2010 - 2012 роки в загальній сумі 1803001,35 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що Відповідач не проводив відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; заборгованість ПАТ «Луцькпластмас» з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2010 - 2012 роки становить 1966966,98 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2010 - 2012 роки в загальному розмірі 1770091 гривня 31 копійка (один мільйон сімсот сімдесят тисяч дев'яносто одна гривня тридцять одна копійка).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що по інших пенсіонерах, яким, на думку Відповідача, пенсія була безпідставно призначена за статтею 13 вказаного Закону, відсутні будь-які рішення, прийняті в адміністративному чи судовому порядку, які б встановлювали факт незаконного призначення пенсій особам, по яких Відповідач заперечує обов'язок відшкодування витрат на виплату та доставку таких пенсій.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Луцькпластмас», подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Звертає увагу на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, посилається на те, що ряду пенсіонерів пенсія повинна була бути призначена за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому Відповідач не зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку таких пенсій.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Луцькпластмас» створено шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства «Луцькпластмас» (ВАТ «Луцькпластмас») та є правонаступником усіх його прав та обов'язків; ВАТ «Луцькпластмас» створене згідно з рішенням засновника - Міністерства промисловості України (наказ № 131 від 28.04.1994 року) шляхом перетворення Луцького державного заводу виробів з пластмас у ВАТ відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.03.1993 року № 210, що підтверджується статутом ПАТ «Луцькпластмас», затвердженим рішенням зборів акціонерів (протокол № 1 від 28.04.2012 року) (т. 1, а. с. 47-63), наказом Міністерства промисловості України від 28.04.2012 року № 1 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Луцькпластмас» (т. 1, а. с. 248). Відповідач взятий на облік в УПФУ в м. Луцьку як платник страхових внесків, що підтверджується карткою страхувальника (т. 1, а. с. 80), зобов'язаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

УПФУ в м. Луцьку були направлені на адресу ПАТ «Луцькпластмас» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за 2010 - 2012 роки, складені УПФУ в м. Луцьку, УПФУ в Луцькому районі Волинської області, УПФУ в Ківерцівському районі Волинської області, УПФУ в Горохівському районі Волинської області, УПФУ в Ковельському районі Волинської області, УПФУ в м. Димитрові Донецької області, УПФУ в м. Житомирі Житомирської області (т.1, а.с. 9-41), відповідно до яких Відповідач зобов'язаний був відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 1966966,98 грн. При цьому, станом на 18.04.2013 року ПАТ «Луцькпластмас» було частково сплачено вказані витрати в загальній сумі 163965,63 грн. (т. 2, а. с. 1).

Судом також встановлено, що згідно з протоколами про призначення пенсій, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, уточнюючих довідок про особливий характер роботи усім пенсіонерам, які працювали на Луцькому державному заводі виробів з пластмас (правонаступником якого на даний час є ПАТ «Луцькпластмас»), та які вказані у зазначених вище розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, пенсії за віком були призначені на пільгових умовах згідно із статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (т. 1, а. с. 82-135, 146-243, т. 2, а. с. 17-27, 42-45).

Крім того, судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 року, у справі № 9/26-5А визнано нечинним та скасовано рішення комісії УПФУ в м. Луцьку про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано УПФУ в м. Луцьку призначити з 01.12.2007 року ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (т. 1, а. с. 65-69). Разом з тим, вказані судові рішення УПФУ в м. Луцьку не виконані. Протягом 2010 - 2012 років УПФУ в м. Луцьку нарахована та виплачена пенсія ОСОБА_2 в загальному розмірі 32910,04 грн., що підтверджується довідками УПФУ в м. Луцьку від 29.04.2013 року № 3470, № 3471, № 3472 (т. 2, а. с. 46-48), при цьому, вказана сума виплаченої пенсії увійшла в повному розмірі до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2010 - 2012 роки, які надсилалися Відповідачу (т. 1, а. с. 10 зворот, а. с. 20 зворот, а. с. 31 зворот).

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, згідно наявних в матеріалах справи (поданих як Позивачем, так і Відповідачем) протоколів про призначення пенсій та виданих ПАТ «Луцькпластмас» довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, такі особи як ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49 станом на 01 січня 1992 року мали повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України), що давав право на пенсію на пільгових умовах.

Доводи ПАТ «Луцькпластмас» щодо набуття повного стажу також такими особами, як ОСОБА_50 та ОСОБА_51 не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Суд повинен був належним чином дослідити доводи Відповідача про те, що право на отримання пільгової пенсії вказані вище працівники отримали ще до набрання чинності Закону України »Про пенсійне забезпечення», відтак пенсії повинні були бути їм призначені за правилами статті 100 цього Закону, що має істотне значення для вирішення даного спору.

Вказане порушення мало місце через невірне встановлення судом першої інстанції предмету доказування в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п.5 ч.2 ст.17 КАС України)

Якщо у переважній більшості випадків захист прав, свобод та інтересів осіб є таким, що настає внаслідок встановленого судом факту їх порушення, то в адміністративних справах за зверненням суб'єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи.

З систематичного аналізу вказаних вище положень законодавства, колегія суду апеляційної інстанції робить висновок, що предметом доказування в даній справі також має бути правомірність призначення пенсій відповідним особам згідно із статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки ці обставини прямо впливають на розмір заборгованості Відповідача.

В протилежному випадку, згаданий вище упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи у цій категорії спорів нівелюватиметься і зводитиме судочинство фактично до однієї з форм здійснення управлінських функцій того чи іншого суб'єкта владних повноважень.

Крім того, такий підхід змушуватиме ПАТ «Луцькпластмас» постійно відстежувати діяльність УПФУ в м. Луцьку в частині призначення пенсії колишнім працівникам Відповідача і за необхідності звертатись до суду з позовами про скасування рішень, оскільки такі рішення впливають на суми відшкодування Позивачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій і наступний судовий захист буде неможливий.

Враховуючи викладене вище, слід було застосувати наступні норми матеріального права.

З аналізу Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (Закон № 1788-ХІІ) вбачається, що пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку можуть призначатись особі як за статтею 13 так і за статтею 100 цього Закону. При цьому в обох випадках підставою для їх призначення є виконання робіт, що передбачені Списками № 1 та № 2 а також іншими нормативними актами.

Різниця між підставами призначення пенсій за цими статтями полягає у моменті виникнення у особи права на пільгову пенсію. За статтею 100 пенсія призначається, якщо таке право виникло до набуття чинності Законом № 1788-ХІІ (01 січня 1992 року) у відповідності до законодавства, що діяло раніше; а за статтею 13 якщо право на пільгову пенсію виникло після набрання чинності цим Законом.

Так, за правилами статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

А відповідно до пунктів «а» та «б» Закону № 1788 ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Для призначення пенсій за нормами статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» результати атестації робочих місць за умовами праці не обов'язкові, оскільки за раніше чинним законодавством на пільгових умовах мають право на пенсію за віком робітники, які працювали на роботах із шкідливими умовами праці за Списками виробництв, цехів, професій і посад, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 (п.8 порядку застосування Списків №1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. № 1451/11731).

Крім того, різняться і наслідки призначення пенсій за статтями 13 та 100 Закону № 1788-ХІІ. Так, законодавством передбачене відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду, пов'язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій, призначених за окремими пунктами статті 13 Закону № 1788-ХІІ, а для пенсій, призначених за статтею 100 цього Закону відшкодування не передбачено.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2007 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97 ВР (Закон № 400/97 ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

Згідно з абзацом четвертим пункту першого статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу третього пункту першого статті 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, обов'язок підприємства відшкодовувати органам Пенсійного фонду України 100 % фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених пунктами «а» і «б» статті 13 Закону № 1788-ІІІ, встановлений Законами № 400/97-ВР та N 1058-IV, в той час коли обов'язок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 100 Закону № 1788-ІІІ законодавством не передбачено.

Отже, враховуючи ті обставини, що значна кількість працівників Відповідача, станом на 01.01.1992 рік (введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення») мали повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, який надає їм право на отримання пенсій на пільгових умовах згідно ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій в сумі 1803001,35 грн.

Згідно розрахунку, поданого Відповідачем у доповненнях до апеляційної скарги, а також наданих Позивачем розрахунків у додатках до позовної заяви, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 1803001,35 грн підлягає задоволенню в частині.

Зокрема, з цієї суми слід виключити витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 протягом 2010 - 2012 років в сумі 32910,04 грн., оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 року, у справі № 9/26-5А визнано нечинним та скасовано рішення комісії УПФУ в м. Луцьку про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язано УПФУ в м. Луцьку призначити з 01.12.2007 року ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також з цієї суми слід виключити витрати на виплату та доставку пенсій таким особам, як ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49 протягом 2010 - 2012 років в сумі 1 173 632,72 грн., оскільки Позивачем не доведено правомірності стягнення заборгованості в цій частині.

Таким чином, слід стягнути з ПАТ «Луцькпластмас» на користь УПФУ в м. Луцьку заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2010 - 2012 роки в загальній сумі 596 458, 59 грн. (1803001,35 - 32910,04 - 1173632,72 = 596 458, 59)

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року у справі № 2а-803/746/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» (ідентифікаційний код 00203571) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2010 - 2012 роки в загальному розмірі 596 458 гривень 59 копійок (п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська