Ухвала суду № 35863837, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 37781/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І.О., Клюби В.В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства "Гермес-Трейдінг-Захід" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2010 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства "Гермес-Трейдінг-Захід" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0002692321/0 від 27 листопада 2009 року, № 0002692321/1 від 05 лютого 2010 року, № 0002692321/2 від 05 березня 2010 року, № 0002692321/3 від 06 травня 2010 року, № 0002692321/4 від 20 липня 2010 року (із урахуванням уточнення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що законодавство не обмежує право платників податків на віднесення в звітному податковому періоді до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками в попередніх податкових періодах, але отриманими покупцями в звітному періоді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова № 0002692321/0 від 27 листопада 2009 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що законом визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов'язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов'язку для платника закон не містить.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не було подано скарги на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 11 липня 2009 року Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року, якою встановлено, що до складу податкового кредиту в податковій декларації за липень 2009 року включено податкові накладні, отримані позивачем від своїх постачальників в травні-червні 2009 року на загальну суму 17913,00 грн. Крім того, до складу податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2009 року включено податкові накладні, отримані позивачем від своїх постачальників в червні-липні 2009 року на загальну суму 16654,34 грн.

За наслідками перевірки складно акт № 2938/23-209/34462554 від 11 листопада 2009 року.

В акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-серпень 2009 року на загальну суму 34567,00 грн. та, відповідно, заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 34567,00 грн.

За наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002692321/0 від 27 листопада 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34564,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 12161,00 грн., всього - 46728,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податковий органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002692321/1 від 05 лютого 2010 року, № 0002692321/2 від 05 березня 2010 року, № 0002692321/3 від 06 травня 2010 року та № 0002692321/4 від 20 липня 2010 року, згідно яких сума податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій змінена не була.

Відповідно до п. 7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, тобто або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата індексації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, тобто або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платника податку товарів (робіт, послуг). При цьому будь-які обмеження в часі щодо реалізації права платника податку на податковий кредит законом не передбачено.

Судом встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту податкової декларації за липень-серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів податкової декларації за липень 2009 року (травень, червень 2009 року) на загальну суму 17913,00 грн. та податкової декларації за серпень 2009 року (червень, липень 2009 року) на загальну суму 16654,34 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків.

Згідно із п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов'язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов'язку для платника закон не містить.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків має право на бюджетне відшкодування, або на включення до податкового кредиту наступного періоду стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Передбачена законодавцем в абзаці 2 п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону можливість отримувача товарів (послуг) в разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну звернутися до податкового органу зі скаргою на такого постачальника, є правом, а не обов'язком особи-платника ПДВ. Відтак, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що ПП "Гермес-Трейдінг-Захід" не зверталось зі скаргами на своїх постачальників, через що й втратило право сформувати податковий кредит в липні-серпні 2009 року на підставі накладних, отриманих попередніх періодах.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включену цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку відповідачем та обставини реальності і товарності господарських операцій у акті перевірки не заперечуються, будь-яких зауважень щодо виданих контрагентами позивача податкових накладних у відповідача немає.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0002692321/1 від 05 лютого 2010 року, № 0002692321/2 від 05 березня 2010 року, № 0002692321/3 від 06 травня 2010 року та № 0002692321/4 від 20 липня 2010 року, оскільки згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253, такі прийняті за наслідками адміністративного оскарження і суму податкового зобов'язання з ПДВ не змінили.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0002692321/0 від 27 листопада 2009 року, № 0002692321/1 від 05 лютого 2010 року, № 0002692321/2 від 05 березня 2010 року, № 0002692321/3 від 06 травня 2010 року, № 0002692321/4 від 20 липня 2010 року - не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року в справі № 2а-6749/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С.П. Нос

Судді: І.О. Яворський

В.В. Клюба