Ухвала суду № 35862814, 27.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14150/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління доходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» до Міжрегіонального головного управління доходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Суматра ЛТД» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління доходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000213910.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ґрунтується на тому, що позивач не є не є платником екологічного податку за розміщення побутових відходів, оскільки не здійснював діяльність з розміщення таких відходів, відповідно, не повинен сплачувати нараховану суму екологічного податку. Апеляційна інстанція повністю погоджується з такою правовою позицією, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи слідує, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 12.06.2013 року № 666/39-10/21591206.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України, в результаті чого, занижено екологічний податок за розміщення відходів в періоді, що перевірявся, на загальну суму 228 571,62 грн., в т. ч. за 2 кв. 2011 р. - 62 257,50 грн., 4 кв. 2011 р. - 84 645,00 грн., 2 кв. 2012 р. - 40 540,08 грн., 3 кв. 2012 р. - 41 129,04 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 року № 0000213910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 271 511,15 грн.

ТОВ «Суматра-ЛТД» зареєстровано Святошинською РДА 05.04.1994 р. Згідно Довідки з Єдиного ЄДРПОУ серії АБ № 547423 до основних видів діяльності позивача належить роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі, як і в акті перевірки, зазначає, що відповідно до бухгалтерської довідки про обсяги розміщення відходів на території ТОВ «Суматра-ЛТД» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року позивачем списувалися матеріали, використані в господарській діяльності, а саме люмінесцентні лампи, що підтверджується відповідними актами про списання товарів та актами-здачі прийняття робіт (надання послуг).

Згідно п.п. 14.1.57. п.14.1 ст.14 ПК України, екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Виходячи з приписів ч. 1 ст.1 Закону України «Про відходи», спеціально відведені місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Аналогічна правова позиція закріплена в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій Наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 року № 258.

Таким чином, судова колегія не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад, для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів, не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Крім того, що у позивача відсутній дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами, саме тому між ТОВ «Суматра-ЛТД», як замовником, та ТОВ «Українсько-німецька компанія «Біос», як виконавцем, був укладений договір від 01.04.2011 року про надання екологічних послуг по вилученню відходів № 471/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з вилучення відходів, що утворились в результаті діяльності підприємства. Виконавець вилучає відходи та вирішує питання стосовно подальшого поводження з ними.

Факт виконання умов зазначено вище договору підтверджується актами надання послуг № 151 від 25.02.2013 року та № 382 від 19.04.2013 року.

Також між позивачем, як замовником, було укладено договори:

- від 17.05.2011 року № 122 про надання послуг з ТОВ «Київміськвторресурси», згідно якого останній надає послугу зі збирання (приймання), зберігання, сортування та перевезення (для подальшої переробки та утилізації) окремих видів відходів як вторинної сировини, а саме: відпрацьованих шин вантажних, легкових автомобілів та тракторів. Надання зазначених послуг підтверджується, наявними в матеріалах справи актом прийому-передачі (надання послуг) від 10.04.2013 № б/н, наказом від 04.04.2013 року № 0404/3 ТОВ «Суматра-ЛТД» «Про створення комісії для списання автомобільних шин»;

- від 01.01.2012 р. № 2016 на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів з Дочірнім підприємством «Фірма Альтфатер Київ», згідно якого останній надає послуги по вивезенню твердих побутових відходів з місць накопичень у позивача згідно з дислокацією та частотою вивезення твердих побутових відходів. Надання зазначених послуг підтверджується, наявними в матеріалах справи, актами виконаних робіт від 31.01.2013 року № 00878, від 28.02.2013 року № 02305, від 31.03.2013 року № 03849, від 30.04.2013 року № 05494, від 31.05.2013 року № 07549.

Отже, позивач не є платником екологічного податку, оскільки в даних спірних відносинах такими платниками є ТОВ «Українсько-німецька компанія «Біос», Дочірнє підприємства «Фірма Альтфатер Київ», ТОВ «Київміськвторресурси».

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначених приписів апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав апеляційній інстанції достатньо доказів правомірності прийняття спірних рішень, які б спростували доводи та висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління доходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.