Ухвала суду № 35862637, 03.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"03" грудня 2013 р. Справа № 806/4406/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Євпак В.В.

Жизневської А.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю представників

сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ПАТ "Фірма "Беверс" звернулося до суду з позовом до Бердичівська ОДПІ, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення від 10.06.2013 року:

- №000352200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4603,00 грн.;

- №0000342000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 619,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 155,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підставою для прийняття вказаних рішень став отриманий від ДПІ у Деснянському районі м.Києва акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", тому, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаним контрагентом мали ознаки нікчемності, а факт придбання товарів позивачем не підтверджено. Вказані висновки податкового органу позивач вважав неправомірними та такими.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 10.06.2013 року №№0000352200, 0000342000, винесені Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Фірма "Беверс". Вважає, що судом не досліджувалося питання транспортування металопрокату та подальшого його використання, що підтверджувало б його придбання.

Розглянувши справу в межах ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що в період з 30.04.2013 року по 14.05.2013 року працівниками Бердичівської ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2013 року №1619/22-00/00222166 (а.с.14-25), в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року у сумі 4603,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за липень 2012 року у сумі 619,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові - повідомлення рішення від 19.07.2013 року:

- №000352200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4603,00 грн. (а.с.26);

- №0000342000 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 619,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 155,00 грн. (а.с.27).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновків, що податковим органом не надано жодного доказу, що б підтверджував нікчемність договору, тому а висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підтверджуються обставинами справи.

Судом встановлено, що 04.05.2012 року між ПАТ "Фірма "Беверс" (покупець) та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (постачальник) укладено договір поставки №К-201, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити металопрокат на умовах викладених в даному договорі, товар сортамент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (а.с 39-41).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наступними документами:

- податковими накладними: від 04.05.2012 №5, від 25.07.2012 №112 (а.с.35-37);

- видатковими накладними: від 08.05.2012 № РН-0001314, від 02.08.2012 №РН- 0001613 (а.с.31-32);

- платіжними дорученнями: від 04.05.2012 №237, від 25.07.2012 №489 (а.с.29-30);

- прибутковими ордерами: від 08.05.2012 № 62 та 02.08.2012 № 110 (а.с. 33-34);

- актами на списання: №63 від 31.08.2012, №47 від 31.05.2012, № 62 від 31.08.2012 (а.с.44-46).

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

В силу приписів пункту 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною ч.5 ст.8 Закону України передбачено, що підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, які знаходяться в матеріалах справи, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Матеріали справи не містять доказів, що вказані первинні документи не мають юридичної сили або визнані недійсними в установленому законом порядку.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, реальність господарської операції щодо отримання товару від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та передачу товару ПАТ "Фірма "Беверс" підтверджена первинними документами, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо доводів податкового органу про відсутність товаро-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Окрім того, товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу. Тобто, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей - товарно-транспортні накладні не застосовуються.

Як встановлено судом товар доставлявся покупцем і в його вартість була включена доставка (а.с.79,80).

Відсутність сертифікатів відповідності на придбані металеві вироби не свідчить про фіктивність господарської операції, оскільки вказаній документи не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та не передбачає відображення господарської операції в вартісному виразі, а отже і відображення операції в бухгалтерському обліку.

Суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи жодного доказу, що б підтверджував нікчемність вищевказаного договору.

Слід зазначити, що неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 4603 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 619 грн. позивачу по операціям з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" не підтверджується матеріалами справи, відтак позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів.

Оскільки грошові зобов'язання з податку на додану вартість позивачу нараховані неправомірно, тому застосування штрафних (фінансових) санкції є також неправомірним.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів використання металопрокату у господарській діяльності позивача спростовуються обставинами справи, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ПАТ "Фірма "Беверс" та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", наявність у учасників правочинів спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановленням судом наявності зв'язку між фактом придбання товарів та використанням цих товарів у господарській діяльності ПАТ "Фірма "Беверс".

Інші доводи відповідача спростовується матеріалами справи та не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням приписів матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) А.В. Жизневська

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" грудня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Публічне акціонерне товариство "Фірма "Беверс" вул.Воровського, 12,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу/відповідачам: Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312