Ухвала суду № 35860090, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ К/800/10281/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року

у справі № 2а-12699/12/2670

за позовом Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (далі - позивач, ДП «УКРДІПРОДОР»)

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «УКРДІПРОДОР» звернулось у вересні 2012 року до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 року № 0000534230.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків його правонаступником Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з своєчасності сплати податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої складено акт № 260/42-30/05416892 від 19.05.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року на сім календарних днів чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000534230 від 03.06.2011 року, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України в сумі 152 295,15 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем прострочено сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання, а відтак застосування штрафу є правомірним.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем граничних строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року на 7 календарних днів, однак разом з тим, вважав оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним, виходячи з наступного, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при визначенні відповідальності за вказане порушення, податковим органом протиправно не враховано вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. При цьому, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено не фіксований розмір штрафних санкцій, а лише їх граничний рівень (не більше 1 гривні за кожне порушення).

Враховуючи, що порушення граничних строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання вчинено позивачем у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розмір штрафних (фінансових) санкцій визначений у податковому повідомленні-рішенні від № 0000534230 від 03.06.2011 року не відповідає вимогам наведеної норми Податкового кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вказана норма Кодексу не визначає кола порушень податкового законодавства, на які вона поширюється, а тому судом апеляційної інстанції вірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що така норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі № 2а-12699/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько