Ухвала суду № 35860086, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/800/22640/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року

у справі № 812/177/13-а

за позовом приватного підприємства «Хімпостачальник» (далі - позивач, ПП «Хімпостачальник»)

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Хімпостачальник» звернулось у січні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 року № 0001452201.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.08.2012 року по 10.09.2012 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2012 року № 981/22-13395997, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено зокрема порушення ПП «Хімпостачальник»: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за друге півріччя 2009 року - півріччя 2012 року всього в сумі 285 325,00 гривень, у тому числі: за грудень 2010 року - 22 965,00 грн., лютий 2011 року - 33 550,00 грн., березень 2011 року - 90 791,00 грн., квітень 2011 року - 74 507,00 грн., травень 2011 року - 2400,00 грн., червень 2011 року - 1200,00 грн., серпень 2011 року - 57 513,00 грн., вересень 2011 року - 1200,00 грн., жовтень 2011 року - 1200,00 грн.

Вищевказаний акт підписано директором ПП «Хімпостачальник» із запереченнями.

На підставі акту перевірки від 17.09.2012 року № 981/22-13395997 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001452201 від 03.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на суму 306 045,50 гривень, з яких 285 325,00 гривень - основний платіж, 20 720,50 гривень - штрафні (фінансові) санкції.

Судами встановлено, що такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Алчевськ Алєко», ТОВ «Ідея-2004», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Домєн», ТОВ «ЛАНА-ТОРГ», ТОВ «Метал Трейд СВ», ТОВ «Спецмегасервіс», ТОВ «Авіноінвест», ТОВ «ТД «Проминвестгрупп», ПП «ТКФ «Юпітер», СПД ОСОБА_4

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.10.2010 року між ТОВ «Алчевськ Алєко» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 115, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити карбамід марки «Б» на умовах, визначених даним договором та доповненнями до нього, які є його невід'ємною частиною. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.

13.10.2010 року між ТОВ «Лана-Торг» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір поставки № 146, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поліетилентерефталат на умовах, визначених цим договором. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної.

01.12.2010 року між ПП «Ардея-Тех» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 144, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити капролактам кристалічний на умовах, визначених цим договором. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом трьох робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.

22.12.2010 року між ПП «Ардея-Тех» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № НО-0000031, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити капролактам кристалічний на умовах, визначених цим договором. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 3 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.

24.02.2011 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 76, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти тару, що була у використанні на умовах, визначених цим договором та доповненнями до нього, які є його невід'ємною частиною. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, яка надається Постачальнику у письмовій формі (лист, факсимільне повідомлення). З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної.

15.02.2011 року між ТОВ «Домєн» (Постачальник) та ПП «Хімпостачальник» (Покупець) укладено договір постачання № 03/02, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у визначений термін, а Покупець зобов'язується прийняти хімічну продукцію на умовах, визначених цим договором та доповненнями до нього, які є його невід'ємною частиною. Договором визначено, що товар постачається за заявкою Покупця, строк постачання товару - потягом 5 робочих днів з дня отримання заявки від Покупця. З кожною партією товару Постачальник надає оригінали рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, сертифікату якості на товар.

Судами встановлено, що виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, товарно-транспортних накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим, що позиція відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій не підкріплена жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 ПК України.

Позивачем в якості підтвердження використання у виробничій діяльності придбаного за вищевказаними договорами товару надано акти використання сировини на виготовлення продукції, підсумкові вимоги на отримання сировини для виготовлення продукції, підсумкові накладні на використання готової продукції, які були досліджені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), податковий кредит - це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи вищевказані положення ПК України вірно встановили, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами вірно зазначено, що документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем одержано від контрагентів податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів відповідача про те, що господарські операції між ПП «Хімпостачальник», а його контрагентами не носять реального характеру, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено наступне.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків, проте в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення (вироки, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).

Щодо посилання відповідача на зустрічні акти перевірки контрагентів, то чинним законодавством не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, зокрема, дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, як і не передбачена відповідальність в подальшому за можливі порушення контрагентів, що також підтверджується пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яким визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Алчевськ Алєко», ТОВ «Ідея-2004», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Домєн», ТОВ «ЛАНА-ТОРГ», ТОВ «Метал Трейд СВ», ТОВ «Спецмегасервіс», ТОВ «Авіноінвест», ТОВ «ТД «Проминвестгрупп», ПП «ТКФ «Юпітер», СПД ОСОБА_4 правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим, що позиція відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій не підкріплена жодними належними та допустимими доказами.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 812/177/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько