Ухвала суду № 35860091, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/800/28746/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуПриватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд»на постанову та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013у справі №812/336/13-а за позовомПриватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд»доАлчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової службипровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Комерційна фірма «Кримвуглебуд» звернулось до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001512310 від 11.10.2012 та № 0001502310 від 11.10.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких зазначає, що касаційна скарга не відповідає вимогам ч.2 ст.213 КАС України, ч.1 ст.220 КАС України, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлене наступне:

- Алчевською ОДПІ було направлено на адресу позивача запит від 30.08.2012 про надання документів;

- 07.09.2012 позивачем були направлені на адресу відповідача бухгалтерські документи щодо фінансово-господарських правовідносин з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010;

- податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010, за наслідками якої складений акт №1144/223-36369112 від 03.10.2012;

- за висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, по взаємовідносинах з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» позивачем в порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на суму 114 129 грн., та в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість на суму 91 303 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0001512310 від 11.10.2012, яким за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суму 91 303,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 22 825,75 грн.;

2) №0001502310 від 11.10.2012, якими за порушення п.5.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу донарахований податок на прибуток у сумі 114 129,00 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 28 532,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про вказані порушення позивачем податкового законодавства зроблений внаслідок того, що в ході перевірки позивача посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту безпідставно віднесено суми, сплачені по взаємовідносинах з контрагентом ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», оскільки, на думку перевіряючих, перевіркою встановлена нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК», та відсутність у позивача належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності, з урахуванням вироку Брянківського міського суду Луганської області по справі № 1-291/ 2011 р. від 21.10.2011р. у відношенні ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2, 15 ч.2-191 ч.5 КК України, ОСОБА_5 у скоєні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч. 3, 205 ч.2, 15 ч.2-191 ч.5 КК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлений вироком суду факт здійснення ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» у період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року фіктивної підприємницької діяльності свідчить, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником підприємства. Внаслідок цього первинні документи по господарських операціях, що були предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій, від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть вважатися вчиненими від імені ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» та належно оформленими, а отже, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат по вказаним господарським операціям, в тому числі, на підставі спірних податкових накладних, виданих та підписаних не уповноваженою на це особою.

Суд касаційної інстанції висновки судів попередніх інстанцій щодо підставності донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій вважає передчасними, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК» ґрунтувалися на договорі відповідального зберігання № 1712-09 від 17 грудня 2009 року, відповідно до умов якого зберігач (позивач у справі) зобов'язується прийняти в свою адресу за залізничними реквізитами та зберігати і повернути у схоронності товарно-матеріальні цінності, а саме - вугілля марки ДГР0-200, які передані поклажодавцем (ПП «Іллекс Луганськ»). Аналогічний договір був укладений між тими ж сторонами 1 лютого 2010 року. Крім того, між сторонами укладений договір від 1 червня 2010 року № 01/06/10-1, за яким постачальник (ПП «Іллекс Луганськ») зобов'язується поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти на умовах, передбачених даним Договором, вугільну продукцію. На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару позивачем були надані первинні документи (договори на відповідальне зберігання, квитанції про відправлення вантажу до залізничного відправлення, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості товару, податкові накладні, видаткові накладні тощо).

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 по кримінальній справі №1-291/2011 встановлено, що особа, справа у відношенні якої виділене в окреме провадження у зв'язку з розшуком, маючи намір на зайняття фіктивним підприємництвом, діючи погоджено з членами злочинної групи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, приблизно у січні 2010 року у ОСОБА_7 придбали організоване та зареєстроване останнім у встановленому порядку ПП «ІЛЛЕКС ЛУГАНСЬК». У період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року вся офіційна діяльність ПП «Іллекс Луганськ» зводилась членами організованої групи до фіктивного підприємництва, а особою, справа у відношенні якої виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, - до заволодіння бюджетними коштами та до незаконного формування податкового кредиту та подальшого його відшкодування.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до положень ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів також зазначає, що обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, а також обставини, встановлені цим вироком суду щодо особи, справа у відношенні якої виділена в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичних осіб, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у відповідності до положень ст.69 КАС України встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію, використання у господарській діяльності тощо.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення спірних господарських операцій, на підставі яких позивачем, як платником податків, були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також лише належні та допустимі докази.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Комерційна фірма «Кримвуглебуд» задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний