Ухвала суду № 35858890, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 9104/7356/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Носа С.П., Сапіги В.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року по справі № 2а-19412/09/0370 за позовом Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ковельське лісове господарство» (далі - ДП «Ковельське лісове господарство») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ковельська МДПІ), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 липня 2009 року № 0002341501/0, від 28 серпня 2009 року № 0002341501/1, від 17 вересня 2009 року № 0002341501/2, від 24 листопада 2009 року № 0002341501/3 про застосування фінансових санкцій в сумі 4250.00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на те, що ДП «Ковельське лісове господарство» є державним комерційним підприємством та відповідно до чинного законодавства зобов'язане сплачувати до Державного бюджету України частину прибутку за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності наростаючим підсумком у строки, встановлені для сплати податку на прибуток, однак, податковим органом помилково ототожнено таку сплату частини прибутку з авансовим внеском з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Крім цього, вказує на те, що фінансові санкції, передбачені підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до нього застосуванню не підлягають, так як платіжним дорученням від 02 червня 2009 року № 785 було своєчасно перерахована частина прибутку в сумі 2125.00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві, а також тим, що суд першої інстанції припустився помилки вважаючи, що на момент розгляду справи було чинним лише податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2009 року № 0002341501/3, оскільки попередні повідомлення-рішення не були відкликані.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просила її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 23 липня 2009 року № 625/15-00991539, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів ДП «Ковельське лісове господарство» за 1 квартал 2009 року, Ковельською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року № 0002341501/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на прибуток підприємств і організацій державної власності в сумі 4250.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2009 року № 0002341501/1, від 17 вересня 2009 року № 0002341501/2 та від 24 листопада 2009 року № 0002341501/3.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 7.8.2, 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до несплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток в сумі 2125.00 грн. по строку сплати до 20 травня 2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, декларуючи суму дивідендів та прирівняних до них платежів у декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року в розмірі 8500.00 грн., та здійснюючи сплату до бюджету авансового внеску в сумі 2125.00 грн. 22 травня 2009 року, порушив вимоги підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак, відповідачем правомірно було застосовано до нього штрафні санкції, передбачені статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Таким чином, до дивідендів прирівняні платежі, які здійснюються підприємством, засновником якого є виключно держава або місцеві органи самоврядування, у вигляді частини чистого прибутку на користь держави або органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків.

Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Як законодавчо встановлено, цей платіж є обов'язковим до сплати суб'єктами господарської діяльності, коло яких визначено статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а відтак, поширюється на позивача.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що норми щодо сплати авансових платежів, які передбачені пунктом 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовуються під час обчислення дивідендів та платежів, що прирівняні до них згідно з пунктом 1.9 цього Закону, тобто платежів, які сплачують державні, некорпоратизовані, казенні чи комунальні підприємства та, відповідно, поширюються на ДП «Ковельське лісове господарство», що свідчить про правомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до нього за їх несплату відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковельське лісове господарство» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року по справі № 2а-19412/09/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ С.П. НОС

В.П. САПІГА

Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2013 року.