Ухвала суду № 35858902, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 9104/24904/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по справі № 2а-2051/09/0770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІПП-Ужгород» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІПП-Ужгород» (далі - ТзОВ «ХІПП-Ужгород») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - Ужгородська МДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 січня 2009 року № 359а/23-1/13596193/11674 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 27078.30 грн., з яких за основним платежем в сумі 22283.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4795.30 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 30 січня 2009 року № 359а/23-1/2/13596193/11674 в частині донарахування ТзОВ «ХІПП-Ужгород» 22283.00 грн. податку на прибуток підприємства та в частині застосування штрафної санкції в сумі 4795.15 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду Ужгородська МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що позивачем в порушення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено балансову вартість придбаного легкового автомобіля на суму податку на додану вартість, сплачену при його придбанні, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань в розмірі 8306.00 грн. Крім цього, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції залишив поза увагою факт порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме списання заборгованості перед нерезидентом MAPA GmdX (Німеччина) за отримані в 2006-2007 роках вироби медичного призначення, в результаті чого йому правомірно було зменшено валові витрати в 1 кварталі 2008 року на суму 95755.00 грн.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 26 серпня 2008 року № 92/23-1/13596193, складеного за результатами виїзної планової перевірки ТзОВ «ХІПП-Ужгород» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2006 року по 31 березня 2008 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2008 року № 359а/23-1/33577839/11674, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за податком на прибуток на суму 31625.70 грн., з яких на 25423.00 грн. за основним платежем та на 6202.70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Ужгородської МДПІ від 21 листопада 2008 року № 14902/10/10 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2008 року № 359а/23-1/33577839/11674, а скаргу позивача - без задоволення. На підставі даного рішення прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2008 року № 359а/23-1/1/13596193/11674.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 27 січня 2009 року № 165/10/25-055 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2008 року № 359а/23-1/33577839/11674 (від 21 листопада 2008 року № 359а/23-1/1/13596193/11674) скасовано в частині визначення позивачу податкових зобов'язань за податком на прибуток в сумі 365.00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 132.55 грн., скаргу позивача в частині визначення йому податкових зобов'язань за податком на прибуток в сумі 25058.00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6070.15 грн. залишено без задоволення. На підставі даного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2009 року № 359а/23-1/2/13596193/11674, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 31128.15 грн., з яких на 25058.00 грн. за основним платежем та на 6070.15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що завищення позивачем балансової вартості автомобіля на суму податку на додану вартість в розмірі 24150.00 грн., сплачену у складі вартості придбаного легкового автомобіля, призвело до завищення ним амортизаційних відрахувань за відповідні звітні періоди в розмірі 8306.00 грн., а також на те, що при списанні кредиторської заборгованості перед MAPA GmdX (Німеччина) позивачем не відкориговано валові витрати на суму оприбуткованих, але неоплачених товарів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно було нараховано позивачу податкові зобов'язання за податком на прибуток в розмірі 22283.00 грн., а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Як видно з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу у перевіреному періоді позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-М» легковий автомобіль HUNDAY Tusson вартістю 144900.00 грн. та введено його в експлуатацію (включено до ІІ групи основних фондів) по балансовій вартості 145844.43 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно збільшив вартість відповідної групи основних засобів на суму податку на додану вартість, виходячи з чого проводив амортизаційні відрахування, оскільки сплачений при придбанні легкового автомобіля податок на додану вартість позивачем не було включено до складу податкового кредиту.

Щодо висновку податкового органу про необхідність коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості, що виникла у зв'язку з наявністю безоплатно наданих товарів, та, відповідно, зменшення валових витрат позивача в 1 кварталі 2008 року в розмірі 95755.00 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Тобто вказана правова норма передбачає включення до валових витрат не лише суми фактично сплачених, але також і нарахованих витрат. В свою чергу, пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону обмеження на віднесення витрат по придбаних, але фактично неоплачених товарах (робіт, послуг) до складу валових не встановлені.

Таким чином, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачена норма, яка зобов'язує платника податків зменшувати валові витрати на суму безоплатно отриманого товару, віднесену до валових витрат за першою подією (оприбутковування товару).

Крім того, слід зазначити, що пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює порядок ведення податкового обліку, а лише визначає поняття валових витрат і їх склад. Безпосередньо правила ведення податкового обліку встановлені статтею 11 вказаного Закону, відповідно до якої валові витрати і валові доходи формуються за правилом першої події.

Отже, твердження відповідача про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 цього Закону через те, що останній не відкоригував валові витрати при списанні кредиторської заборгованості не відповідає приписам цієї норми. Вказані обставини судом першої інстанції досліджено не було, однак, на правильність вирішення справи це не вплинуло.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по справі № 2а-2051/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС