Ухвала суду № 35857550, 06.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. справа № 200/4496/13а (2а/200/235/13)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2013 року у справі № 200/4496/13а (2а/200/235/13) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора спеціального окремого підрозділу Дорожньо-транспортних пригод відділу Державної автомобільної Інспекції м. Дніпропетровська капітана міліції Руденко Володимира Івановича про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Інспектора спеціального окремого підрозділу Дорожньо-транспортних пригод відділу Державної автомобільної Інспекції м.Дніпропетровська капітана міліції Руденко Володимира Івановича при складанні протоколу серії АГ2 № 726836 від 28 червня 2013 року. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Інспектором порушено пункт 2.4 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2013 року у відкриті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувані позивачем дії Інспектора за своєю природою є процесуальними діями уповноваженої посадової особи, вчинені на підставі положень Кодексу України про адміністративні правопорушення в рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення, що мають перевірятися судом під час вирішення справи.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі посилався на статтю 18 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій визначено порядок оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади саме до місцевих судів як адміністративних.

У судовому засіданні позивач доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін та відмовити у задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 був складений протокол серії АГ2№726836 про порушення правил дорожнього руху. Непогоджуючись з діями інспектора спеціального окремого підрозділу дорожньо-транспортних пригод відділу ДАІ м. Дніпропетрвська капітана міліції Руденко В.І. при складання зазначеного протоколу, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративно судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори справи про накладання адміністративних стягнень.

Дії відповідача за своєю правовою природою є процесуальними діями уповноваженої посадової особи, вчиненими на підставі положень Кодексу України про адміністративні правопорушення в рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення, обґрунтованість оскаржуваного протоколу та правомірність дій відповідної посадової особи під час його складання підлягають перевірці судом під час вирішення такої справи та не можуть бути предметом розгляду у справі адміністративної юрисдикції.

Таким чином, положення пункту 3 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень, передбачають, що в порядку статті 1853 Кодексом України про адміністративні правопорушення адміністративними судами розглядаються справи не за правилами адміністративного судочинства, а за правилами, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків останньої, а тому підстави для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2013 року у справі № 200/4496/13а (2а/200/235/13) - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна