Ухвала суду № 35856647, 05.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. справа № 2а-0870/5962/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-0870/5962/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сова» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 24.12.2010 року № 0000542310/0, яким за порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.2 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 36695 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12755 грн., № 0000552310/0, яким за порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29356,15 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14678,08 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова» задоволені у повному обсязі. Постанову суду мотивовано тим, що угоди, які укладались між позивачем та ТОВ «Жестен» були виконані сторонами повністю. Угоди, укладені між ТОВ фірма „Сова" та ТОВ „Жестен", не визнані судом недійсними, і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Законом України «Про податок на додану вартість» визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року , як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, судом не враховано, що по операціям продажу товарів, робіт, послуг встановлено нікчемність правочинів між ТОВ „Жестен" з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями, надано акт невиїзної позапланової перевірки ТОВ „Жестен" від 21.08.2010 року № 150/23-02/36408530, згідно якого в ході перевірки не підтверджено наявності поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників, що свідчить про те, що правочини з ТОВ „Жестен" здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу" проведена планова виїзна перевірка ТОВ фірма „Сова" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складений акт від 13 грудня 2010 року № 1083/2310/22118209 (надалі - Акт). Згідно Акту перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36 695,00 грн., та п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 29 356,15 грн. На підставі Акту відповідачем 24.12.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000542310/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 49 450,00 гривень, в тому числі 36 695,00 гривень основний платіж, 12 755,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій; та № 0000552310/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44 034,23 гривень, в тому числі 29 356,15 гривень основний платіж, 14 678,08 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач обґрунтовує законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень висновками перевірки контрагента позивача, викладеними в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №150/23-02/36408530 від 21.08.2010 року, згідно якого в ході перевірки не підтверджено наявності поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників, що свідчить про те, що правочини з ТОВ „Жестен" здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства, та вважає зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ „Жестен" існували господарські відносини на підставі усної домовленості щодо постачання товарів в асортименті на загальну суму 176 136,88 гривень, у тому числі ПДВ 29 356,15 гривень, згідно видаткових накладних: - № 2711.141.1 від 27.11.2009 року на суму 536,00 грн., у т.ч. ПДВ -756,00 грн.; № 3011.141.1 від 30.11.2009 року на суму 51799,26 грн., у т.ч. ПДВ - 8633,21 грн.; № 2912.141.1 від 29.12.2009 року на суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2950,00 грн.; № 2912.141.2 від 29.12.2009 року на суму 26900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4483,33грн.; № 0102.141.1 від 01.02.2010 року на суму 11312,00 грн., у т.ч. ПДВ -1885,33 грн.; № 2402.141.1.1 від 24.02.2010 року на суму 8889,60 грн., у т.ч. ПДВ -1481,60 грн.; № 0202.141.1 від 02.02.2010 року на суму 7880,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1313,34 грн.; № 1702.141.1 від 17.02.2010 року на суму 9618,02 грн., у т.ч. ПДВ-1603,00 грн.; № 2203.141.1 від 22.03.2010 року на суму 20400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3400,00 грн.; № 3004.141.1 від 30.04.2010 року на суму 7572,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1262,00 грн.; № 2804.141.1. від 28.04.2010 року на суму 9530,00 грн., у т.ч. ПДВ -1588,34 грн.

За отриманий товар позивач розрахувався з ТОВ «Жестен» на суму 176 136,88грн., у т.ч. ПДВ 29 356,15 грн. згідно платіжних доручень: № 422 від 27.11.09 р. на суму 4536,00 грн., у т.ч. ПДВ 756,00 грн.; № 424 від 30.11.09 р. на суму 18056,39 грн., у т.ч. ПДВ 3009,40 грн.; № 206 від 02.12.09 р. на суму 21856,87 грн., у т.ч. ПДВ 3642,81 грн.; № 428 від 03.12.09 р. на суму 11886,00 грн., у т.ч. ПДВ 1981,00 грн.; № 5 від 13.01.10 р. на суму 16900,00 грн., у т.ч. ПДВ 2816,67 грн.; № 215 від 05.01.10 р. на суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ 2950,00 грн.; № 443 від 11.01.10 р. на суму 10 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; № 47 від 18.02.10 р. на суму 11312,00 грн., у т.ч. ПДВ 1885,33 грн.; № 53 від 22.02.10 р. на суму 9618,02 грн., у т.ч. ПДВ 1603,00 грн.; № 54 від 24.02.10 р. на суму 8889,60 грн., у т.ч. ПДВ 1481,60 грн.; № 67 від 03.03.10 р. на суму 7880,00 грн., у т.ч. ПДВ 1313,33 грн.; № 99 від 08.04.10 р. на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; № 119 від 19.04.10 р. на суму 10200,00 грн., у т.ч. ПДВ 1700,00 грн.; № 446 від 12.04.10 р. на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; № 447 від 30.04.10 р. на суму 7572,00 грн., у т.ч. ПДВ 1262,00 грн.; № 141 від 12.05.10 р. на суму 9 530,00 грн., у т.ч. ПДВ 1588,33 грн.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Жестен»: №2711.141 від 27.11.09 року за трубу на суму 4536,00 грн., у т.ч. ПДВ 756,00 грн.; № 3011.141 від 30.11.09 року за запчастини на суму 51799,26 грн., у т.ч. ПДВ 8633,21 грн.; № 2912.141 від 29.12.09 року за автошини на суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ 2950,00 грн.; № 2912.141.2 від 29.12.09 року за запчастини на суму 26900,00 грн., у т.ч. ПДВ 4483,33 грн.; №0102.141 від 01.02.10 року за автошини на суму 11312,00 грн., у т.ч ПДВ 1885,33 грн.; № 2402.141 від 24.02.10 року за запчастини на суму 8889,60 грн., у т.ч. ПДВ 1481,60 грн.; № 0202.141 від 02.02.10 року за автошини на суму 7880,00 грн., у т.ч. ПДВ 1313,34 грн.; № 1702.141 від 17.02.10 року за запчастини на суму 9618,02 грн., у т.ч. ПДВ 1603,00 грн.; № 2203.141 від 22.03.10 року за автошини на суму 20400,00 грн., у т.ч. ПДВ 3400,00 грн.; № 3004.141.1 від 30.04.10 року за автошини на суму 7572,00 грн., у т.ч. ПДВ 1262,00 грн.; № 2804.141.1 від 28.04.10 року за автошини на суму 9530,00 грн., у т.ч. ПДВ 1588,34 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.2 ст.215 цього ж Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно ч.1 ст.228 Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та ТОВ «Жестен», визнані судом недійсними.

Щодо спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, судова колегія виходить з наступного.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності контролювати податкову звітність контрагентів.

Якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом першої інстанції на підставі наявних доказів встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності використані в оподатковуваних господарських операціях позивача: а саме були реалізовані кінцевим покупцям, перелік яких наведений в таблиці на арк. 8 - 10 Акту перевірки.

Також на момент вчинення вказаних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ „Жестен" був зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника ПДВ. Складені ним податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отриманий товар.

Згідно з п.1 та п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-0870/5962/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна