Ухвала суду № 35855584, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/12981/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/12981/11 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області № 0000221742 від 04.03.2011 року на суму основного платежу з податку на додану вартість - 32098 грн., штрафних санкцій - 8024,50 грн.; №0000191742 від 04.03.2011 року га суму основного платежу з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності; № 0000591742 від 18.05.2011 року на суму основного платежу з податку на додану вартість 9636,10 грн., штрафних санкцій 4109,25 грн., посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення податкового законодавства, викладених в Акті перевірки № 87/173/239817426 від 15.02.2011 року. В обґрунтування позову зазначено, що Акт перевірки не містить жодних даних про господарські операції, проведені позивачем у 2009 році, відсутній аналіз цін, не проведено інвентаризації та інш. і за таких обставин неможливо підтвердити висновки контролюючого органу стосовно того, чи підлягали оподаткуванню податком на додану вартість усі господарські операції, та чи насправді позивач допустив перевищення максимального обсягу виручки, передбаченого пп.2.3.1 п.2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, відповідач, як суб'єкт владних повноважень в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів в суді правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Особи, що здійснювали перевірку та складали Акт, прийняли до уваги лише ті факти, що дозволяли провести донарахування податкових зобов'язань, без встановлення всіх об'єктивних даних. Так, висновки щодо завищення позивачем валового доходу за перевіряє мий період не підтверджений первинними документами; не прийняті до уваги і дані декларації на прибуток за 2009 рік.

До суду апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 06.09.2012 року, не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Судом за клопотанням відповідача відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровській області - Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби згідно поданих документів.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 31.01.2011 року по 11.02.2011 року фахівцями Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений Акт № 87/173/23983/7426 від 15.02.2011 року ( а.с. 30-37). На підставі Акту перевірки Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000591742 від 18 травня 2011 року за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 9636,1 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4109,25 грн. (а.с.10); № 0000191742 від 04 березня 2011 року за порушення ст. 13 Р ІУ ДКМУ від 26.12. 1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на суму 4046,72 грн. (а.с.11); №0000221742 від 04 березня 2011 року за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 32098 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8024,5 грн. (а.с.12).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та безпідставність доводів позивача щодо відсутності порушень податкового законодавства в періоді, що був підданий перевірці.

Так, під час проведеної перевірки встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, перебувала на загальній системі оподаткування відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок з доходів фізичних осіб» , була платником податку з доходів суб'єктів підприємницької діяльності, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, податку з доходу найманих працівників, плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, плати за торговий патент (а.с.33). Розрахунки проводились у готівковій формі з використанням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинному на час виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Як встановлено під час перевірки на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, позивач у жовтні 2009 року допустила перевищення 300 000 грн. і не пізніше 30 листопада 2009 року повинна була зареєструватись як платник податку на додану вартість. За період з грудня 2009 року по вересень 2009 року загальна сума виручки позивача склала 208673,61 грн., що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у розмірі 20% і складає 41735 грн. У зв'язку з цим Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням № 0000591742 від 18.05.2011 року визначена сума податкового зобов'язання за грудень 2009 року у розмірі 9636,10 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 4109,25 грн., податковим повідомленням рішенням № 0000221742 від 04.03.2011 року визначена сума податкового зобов'язання за січень-вересень 2010 року у розмірі 32098 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 8024,50 грн.

Доводи апелянта зводяться до необґрунтованості висновків податкового органу, який, на її думку, не мав права визначати суму отриманого доходу на підставі звітів розрахункових операцій. Проте, колегія суддів зазначає, що, оскільки позивач здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами та проводила розрахунки у готівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, визначення податковим органом доходу на підставі цих документів є правомірним. Крім того, апелянт посилається у скарзі на інші первинні документи, які підтверджують її правову позицію, проте такі документи не були надані ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Щодо правильності збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000191742 від 04.03.2011 року на суму 4046,72 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як встановлено під час перевірки, позивач задекларувала дохід за 2009 рік - 299999 грн. ( декларація від 08.02.2010 року); її витрати, безпосередньо пов'язані із одержанням доходу у 2009 році склали 285883,80 грн. Таким чином, оподатковуваний дохід позивачем визначений у розмірі 14115,20 грн. За даними податкового органу, отриманими під час перевірки на підставі зазначених вище первинних документів валовий дохід позивача за 2009 рік склав 332059,90 грн., а відтак оподатковуваний дохід за цей період складає 46176,10 грн. Таким чином, позивач занизила оподатковуваний дохід на суму 32060,90 грн. (46176,10 - 14115,20).

Відповідно до статті 7 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку складає 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Враховуючи сплату позивачем торгового патенту у розмірі 2880 грн., податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності позивача за 2009 рік складає: (46176,10 х 15 %) - 2880 грн. = 4046,42 грн.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на приписах діючого на час виникнення спірних правовідносинах законодавства, підтверджені належними та допустими доказами.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/12981/11 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна