Ухвала суду № 35855511, 09.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. справа № 2а/0470/1237/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі № 2а/0470/1237/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №002621701 від 26.12.2011 р. та №002641701 від 26.12.2011р.,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №002621701 від 26.12.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 360 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1532 грн., та №002641701 від 26.12.2011р., яким за порушення п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, суд не врахував, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, у тому числі, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" оскільки він не перебував у трудових відносинах з найманими працівниками, також з 01.10.2008р. по 31.03.2011р. позивач був на спрощеній системі оподаткування. У період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. перебував на загальній системі оподаткування та доходів не отримував. Станом на 27.10.2011р. ним загублено Книгу обліку доходів і витрат, але відповідальність за її втрату чинним законодавством не передбачено. Крім того, кошти перераховані за товар ФОП ОСОБА_2 в сумі 787600,00 грн. є валовим доходом останньої, тому вона несе особисту відповідальність за утримання та сплату податку до бюджету від здійснення підприємницької діяльності. Тому застосування фінансової санкції у вигляді накладення штрафу в розмірі 1532,00 грн. на підставі п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України також не законне.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Виконавчому комітеті Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 20.09.1995 р. та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

На підставі ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та згідно наказу від 04.11.2011 р. №2008, відповідно до направлень від 21.11.2011 р. №1004, №1005, №1008 виданих Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську та плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 5738/1043/17-324/НОМЕР_1 від 16.12.2011 р.

Перевіркою встановлені порушення п. п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України; п. 3.5 розділу 3 «;Порядку заповнення» наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку» від 29.09.2003 р. №451 (зареєстровано в Мінюсті 22.10.2003 р. №960/8281); п.44.1 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки № 5738/1043/17-324/НОМЕР_1 від 16.12.2011 р. Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську були прийняті податкове повідомлення-рішення №0002621701 від 26.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 1892,00 грн., з них: основний платіж - 360,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 1532,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002641701 від 26.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд виходив з того, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію за несвоєчасність подання податкового розрахунку (№1ДФ) у розмірі 1532,00 грн. на підставі п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України, та штрафну санкцію у розмірі 510 гривень за незабезпечення позивачем як платником податків зберігання Книги обліку доходів та витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Пунктом 46.1 ст.46 Кодексу регламентовано, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У відповідності до вимог п.49.18 ст.49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців

- протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, за змістом пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

При цьому колегія суддів зазначає, що податковий розрахунок за формою №1ДФ передбачає відображення не лише доходів, які підлягають оподаткуванню, а також доходів, які виплачуються податковими агентами - платниками податків, та не оподатковуються податком при їх виплаті, зокрема доходи фізичних осіб - підприємців.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до набрання чинності Податковим кодексом України обов'язки податкових агентів з подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та строку його подання регулювались пп.«б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за вимогами якого встановлений строк подання був такий самий (аналогічний) та становив 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Отже, в даному випадку, за новим нормативно-правовим актом не відбулось змін щодо порядку подачі податкового розрахунку порівняно з попереднім, що повністю узгоджується з приписами ст.58 Конституції України.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» №1020 від 24.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784.

Згідно п.2.1 названого наказу податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.01.01.2010 р. було укладено договір оренди об'єкту нерухомості з Фізичною особою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1

Згідно цього договору актом прийому-передачі грошових коштів від 04.01.2011 р. позивачем передано Фізичній особі ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2400,00 грн. за оренду приміщення.

В порушення п. 3.5 розділу 3 «;Порядок заповнення» наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку» від 29.09.2003 р. №451 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у І кварталі 2011 р. не подано до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області податковий розрахунок (форма №1ДФ) та не відображено суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і суму утриманого з неї податку Фізичній особі ОСОБА_3

У своїй апеляційній скарзі Позивач зазначає та додає копію квитанції №112262 від 04.01.2012 р., згідно яких лише у січні 2012 р. сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 360,00 грн., який повинен був бути сплаченим під час виплати оподатковуваного доходу Фізичній особі ОСОБА_3 за оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у січні 2011 р.

Таким чином, при перевірці правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб податковою правильно встановлено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не утримано податок з доходів фізичних осіб при виплаті Фізичній особі ОСОБА_3 коштів за оренду приміщення в розмірі 2400,00 грн. та в результаті правомірно донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 360,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за договором поставки №175 від 10.12.2009 р. в грудні 2009 р. та протягом січня-травня 2010 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти в сумі 787600,00 грн., що також підтверджується копією довідки від 03.08.2011 р., що знову ж таки не відображено у податковому розрахунку (форма №1ДФ).

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Пунктом 11 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно п. 7 розділу підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, податковим органом на підставі п.119.2 ст.119 ПК України правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію за несвоєчасність подання у ІV кварталі 2009 р., І, ІІ кварталі 2010 р. та І кварталі 2011 р. податкового розрахунку (№1ДФ) та не відображення сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, і суми утриманих з них податку у 1532,00 грн. (510,00 грн. + 510,00 грн. + 510,00 грн. + 1,00 грн., + 1, 00 грн.).

Що стосується порушення п.44.1 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, то колегія суддів зазначає.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, та Позивачем підтверджено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 станом на 27.10.2011 р. втрачена Книга обліку доходів та витрат, яка зареєстрована Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Отже, за втрату Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Книги обліку доходів та витрат Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області правомірно нараховане штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.

Згідно з п.1 та п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі № 2а/0470/1237/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна