Ухвала суду № 35855510, 24.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.

справа № 2а-12639/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-12639/10/0470 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001491501/0 від 01.02.2010 року, № 0010761501/3 від 29.09.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями компанії "Євро-Нафта-АЗС" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська щодо невірного нарахування сум податкового зобов’язання, неправильному визначенні підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень, несвоєчасному направленні податкових повідомлень-рішень, а також визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01 лютого 2010 року № 0001491501/0 про донарахування податкових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб в сумі 422665,08 гривень, в тому числі, 384240, 98 гривень – за основним платежем, 38424,10 гривень – за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 29 вересня 2010 року № 0010761501/3 про донарахування податкових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб на суду 406397,82 гривень, в тому числі, 367973,72 гривні – за основним платежем, 38424,10 – з штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог зазначав про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, помилковість висновків, викладених в Акті перевірки № 218/15-306/31270972, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати земельного податку. На думку позивача, відсутність право встановлювальних документів на земельну ділянку, якою він користується, довідки про її нормативно-грошову оцінку позбавляє можливості визначити розмір, форму і строк сплати орендної плати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт зазначає, що суд не повно з’ясував обставини по справі, оскільки відповідачем не наданий доказ, на підставі якого здійснений розрахунок суми податкових зобов’язань позивача. Також суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки статтею 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку визначені дані державного земельного кадастру, які позивач намагався отримати від органу Держкомзему. Крім того, Акт перевірки складений з численними порушеннями Порядку оформлення результатів невиїзних планової чи позапланової перевірок, затверджених наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, оскільки не містить інформації щодо терміну перевірки, номеру та дати повідомлення про проведення перевірки, у ньому відсутній підпис директора та головного бухгалтера підприємства – позивача. Судом також не враховано, що позивач не має обов’язку здійснювати плату за землю до укладання договору оренди.

У проданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав на обов’язок відповідача як землекористувача сплачувати земельний податок, навіть при відсутності укладеного договору оренди. На його думку, суд першої інстанції встановив усі обставини по справі, дослідив докази, надані сторонами, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженої постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і пред’явлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 31.12.2009 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в присутності посадових осіб підприємства проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти сплати ДП з ІІ компанія «Євро-Нафта-АЗС»земельного податку до бюджету за 2008 – 2009 роки, за результатами якої складено Акт № 218/15-306/31270972 від 26.01.2010 р. (т. 1 а.с. 8-12). Перевіркою встановлено, що ДП з ІІ компанія «Євро-Нафта-АЗС» на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2002 р. № АЗС-15/2002 придбало у ДП з ІІ «Джі Бі Інвестментс» будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці загальною площею 1,1574 га за адресою: Криворізьке шосе, 35 у м. Дніпропетровську. Зазначена земельна ділянка на момент придбання позивачем вказаних об’єктів нерухомості перебувала у користуванні ДП з ІІ «Джі Бі Інвестментс»згідно договору оренди земельної ділянки від 15.01.2003 р. № 2757 (т. 1 а.с. 154-157), укладеного на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 06.11.2002 р. № 216/4 (т. 1 а.с. 153). 07.06.2006 р. ДП з ІІ «Джі Бі Інвестментс» звернулось до Міського голови із листом про відмову від користування зазначеною земельної ділянки, та переоформлення документів на нового власника майна - ДП з ІІ компанію «Євро-Нафта-АЗС» (т. 1 а.с. 122). В свою чергу, ДП з ІІ компанія «Євро-Нафта-АЗС»в цей же день звернулось до Міського голови з листом за вих. № 217-06 з проханням надати розпорядження відповідним службам міста розробити технічну документацію на земельну ділянку, та підготувати правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: Криворізьке шосе, 35, м. Дніпропетровськ ( т. 1 а.с. 121). Проте, правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку ДП з ІІ компанію «Євро-Нафта-АЗС»отримані так і не були. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2006 р. по справі № 2-3083/2006 р. за ДП з ІІ компанію «Євро-Нафта-АЗС»визнано право власності на самочинно збудоване у 2003 році нерухоме майно, розташоване за адресою: Криворізьке шосе, 35, м. Дніпропетровськ, на земельній ділянці площею 24864 кв.м (т. 1 а.с. 166-167). На підставі вказаного рішення суду, Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»за позивачем зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13825074 від 09.03.2007 р. (т. 1 а.с. 168). Згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 р. по справі № Б1/16-08, діяльність ДП з ІІ «Джі Бі Інвестментс»припинено у зв’язку з визнанням його банкрутом. Згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 04.12.2009 р. (т. 1 а.с. 231), а також витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»№ 25016330 від 13.01.2010 р. (т. 1 а.с. 232), будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: Криворізьке шосе, 35 в м. Дніпропетровську, 04.12.2009 р. продані позивачем - ДП з ІІ компанією «Євро-Нафта-АЗС», компанії «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн».

З огляду на викладені обставини, та враховуючи норми ст. ст. 2, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийшла до висновку про те, що з моменту ліквідації ДП з ІІ «Джі Бі Інвестментс»до дати реєстрації права власності на нерухоме майно за компанією «СНД ОІЛ Петроліум Трейд Корпорейшн», ДП з ІІ компанія «Євро-Нафта-АЗС» мала нараховувати та сплачувати земельний податок за земельну ділянку за адресою: Криворізьке шосе, 35, м. Дніпропетровськ, на якій розташовані належні їй на той час на праві власності будівлі та споруди. Оскільки за вказаний період земельний податок за використання зазначеної земельної ділянки платником не нараховувався та не сплачувався, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, враховуючи висновок Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів щодо технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку від 12.05.2007 р. № 4-07/р-ю, щодо площі земельної ділянки – 1, 1574 га (т. 1 а.с. 197-198), та інформацію управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 11.12.2009 р. № 1/17105/7, щодо нормативної грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки за вказаною адресою для земель комерційного використання, нарахувала ДП з ІІ компанії «Євро-Нафта-АЗС»податкові зобов’язання по земельному податку на загальну суму 384 240 грн. 98 коп., у тому числі за 2008 рік –на суму 176 228 грн. 65 коп., за 2009 рік –на суму 208 012 грн. 33 коп. (т. 1 а.с. 11-12). На підставі висновків, викладених у акті перевірки № 218/15-306/31270972 від 26.01.2010 р., ДПІ у Красногвардійському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2010 року № 0001491501/0 про донарахування податкових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб в сумі 422665,08 гривень, в тому числі, 384240, 98 гривень – за основним платежем, 38424,10 гривень – за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 29 вересня 2010 року № 0010761501/3 про донарахування податкових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб на суду 406397,82 гривень, в тому числі, 367973,72 гривні – за основним платежем, 38424,10 – з штрафними (фінансовими) санкціями, які є предметом оскаржена у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що, по-перше, спірне податкове повідомлення-рішення рішення № 0001491501/0 від 01 лютого 2010 року про донарахування податкових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб в сумі 422665,08 грн. дійсно вважається відкликаним відповідно до приписів абз. «б» п.п.6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України № 2181 та зважаючи на наявність рішення ДПА у Дніпропетровській області № 19369/10/25-008 від 20.07.2010 р., ДПА України, України від 28.09.2010 р. № 26404/10/25-008; по-друге, допущені контролюючим органом процедурні порушення при складанні, надісланні (врученні) податкових повідомлень-рішень, які не впливають на правильність визначення податкових зобов’язань, не можуть вважатись виключною підставою для визнання протиправними таких рішень при наявності вчинених з боку платника податків порушень, які призвели до заниження податкових зобов’язань.

Аналізуючи доводи апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення № 0010761501/3 29 вересня 2010 року про донарахування податкових зобов’язань по земельному податку з юридичних осіб на суду 406397,82 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ТОВ «Європа-вікно» до Калуської ОДПІ Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин –статті 120 Земельного кодексу та статті 377 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, окрім набутого права, переходить і обов’язок щодо нарахування та сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані зазначені об’єкти права власності. При цьому, такий обов’язок виникає не з дати оформлення право встановлювальних документів на землю, а з дати початку її фактичного використання, про що вірно вказав і суд першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, який здійснив, у тому числі, і перевірку правильності визначення суми податкового зобов’язання (т. 2 а.с.185) на підставі відомостей Держкомзему у Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведенного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскарджене судове рішення – без змін, як законне та обгрунтоване.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями компанії «Євро-Нафта-АЗС» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-12639/10/0470– залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна