Рішення № 35854554, 02.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2013 року Справа № 913/2840/13

Провадження №17/913/2840/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ

про стягнення 184 441 грн. 46 коп.

Суддя: Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Станішевський І.С., начальник сектору проваджень в міжнародних арбітражних установах відділу претензійно - позовної роботи управління претензійно - позовної роботи юридичного департаменту, довіреність № 14-69 від 22.03.2013;

від відповідача - Солодовник В.С., довіреність № 68 від 26.12.2012.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 79395,67 грн., 3% річних у сумі 15389,85 грн., інфляційних нарахувань у сумі 89655,94 грн., за договором купівлі-продажу природного газу №14/284/11 від 31.01.2011.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2013 надав відзив на позовну заяву №01-25.1/2922 від 01.11.2013, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 80564,54 грн. та 3% річних у сумі 15389,85 грн.

Також, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені, з підстав зазначених у відзиві.

Представник позивача 18.11.2013 надав суду пояснення по справі, до яких був доданий уточнений розрахунок позовних вимог щодо періоду нарахування втрат від інфляції (а.с.83-86).

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач у справі), як Продавцем, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/284/11 від 31.01.2011 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю у 2011 році природний газ у обсязі до 2565320,0 куб. м.

Ціна на газ під час дії договору неодноразово змінювалась. Згідно пункту 5.1 Договору вона складала за 1000 куб.м. газу 2857,01 грн. з ПДВ. Пізніше було укладено низку додаткових угод, згідно яких ціна за 1000 куб.м. газу складала: 2849,09 грн. з ПДВ (додаткова угода № 1 від 02.02.2011), 3167,23 грн. з ПДВ (додаткова угода № 2 від 05.04.2011), 3746,24 грн. з ПДВ (додаткова угода № 3 від 27.07.2011), з 06.08.2011 по 30.09.2011 - 3129,45 грн., а з 01.10.2011 - 3746,24 грн. з ПДВ (додаткова угода № 4 від 31.08.2011), 4174,25 грн. з ПДВ (додаткова угода № 5 від 30.09.2011), 3484,32 грн. з ПДВ (додаткова угода № 6 від 11.10.2011),

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключено грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

Як зазначено у п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 7 від 30.12.2011, Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Крім того, сторонами укладена Додаткова угода № 7 від 30.12.2011, згідно якої п. 1.1 Договору викладений у наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2011 році та у січні 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.".

Пунктом 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 7 від 30.12.2011 визначено, що Продавець передає Покупцю у 2011 році природний газ у обсязі 2565320,00 тис. куб. м. та у січні 2012 року 439,210 тис. куб. м.

Також, між сторонами була укладена Додаткова угода № 8 від 31.01.2012, згідно якої п. 1.1 Договору викладений у наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2011 році та у січні - лютому 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.".

Пунктом 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 визначено, що Продавець передає Покупцю у 2011 році природний газ у обсязі 2565320,00 куб. м. та у період з 01.01.2012 по 29.02.2012 - 848,820 тис. куб. м., в тому числі по місяцях 2012 року:

- січень 2012 року - 439210 куб. м.;

- лютий 2012 року - 409610 куб. м.

Згідно пункту 11.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 8 від 31.01.2012, Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 до 29.02.2012, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору протягом січня - вересня 2011 року та лютого 2012 року він поставив відповідачу природний газ на суму 5127313,40 грн. Однак, відповідач зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ виконав з порушенням строків, які зазначені у Договорі, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені у сумі 79395,67 грн., 3% річних у сумі 15389,85 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 89655,94 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу протягом січня - вересня 2011 року та лютого 2012 року він поставив відповідачу природний газ на суму 5127313,40 грн. Відповідач зобов'язання за поставлений природний газ виконав з порушенням строків з оплати.

У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 15389,85 грн., нараховані на зобов'язання з оплати, що виникли у січні 2011 року за період з 15.02.2011 по 05.05.2011 на суму 7054,20 грн., у лютому 2011 року за період з 15.03.2011 по 05.05.2011 на суму 4739,27 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у березні 2011 року за період з 15.04.2011 по 05.05.2011 на суму 1593,70 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у квітні 2011 року за період з 15.05.2011 по 19.05.2011 на суму 203,37 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у травні 2011 року за період з 15.06.2011 по 30.06.2011 на суму 41,22 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у червні 2011 року за період з 15.07.2011 по 02.09.2011 на суму 40,79 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у липні 2011 року за період з 15.08.2011 по 02.09.2011 на суму 15,84 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у серпні 2011 року за період з 15.09.2011 по 29.09.2011 на суму 11,10 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у вересні 2011 року за період з 15.10.2011 по 01.11.2011 на суму 30,79 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у лютому 2012 року за період з 15.03.2012 по 28.03.2012 на суму 1659,57 грн., згідно наданого позивачем уточненого розрахунку (а.с.84-86).

Також заявлено до стягнення інфляційні нарахування на зобов'язання січня 2011 року за період з лютого по квітень 2011 року в сумі 39079,46 грн., на зобов'язання лютого 2011 року за період з березня по квітень 2011 року в сумі 30141,25 грн., на зобов'язання березня 2011 року за квітень 2011 року в сумі 12003,36 грн., на зобов'язання квітня 2011 року за травень 2011 року в сумі 3958,92 грн., на зобов'язання травня 2011 року за червень 2011 року в сумі 125,37 грн., на зобов'язання серпня 2011 року за вересень 2011 року в сумі 9,00 грн., на зобов'язання лютого 2012 року за березень 2012 року в сумі 4338,58 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 15389,85 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно нарахованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Водночас, позивачем застосований індекс інфляції до боргу, який існував менше місяця, а саме: борг за березень 2011 року існував з 15.04.2011 по 05.05.2011, борг за квітень 2011 року існував з 15.05.2011 по 19.05.2011, борг за травень 2011 року існував з 15.06.2011 по 30.06.2011, борг за серпень 2011 року існував з 15.09.2011 по 29.09.2011, борг за лютий 2012 року існував з 15.03.2012 по 28.03.2012.

У зв'язку з викладеним, позивачем було вірно пораховано втрати від інфляції на борг, що виник тільки у січні та лютому 2011 року за періоди лютий-квітень 2011 в сумі 39079,46 грн. та березень-квітень 2011 року в сумі 24486,23 грн. відповідно, всього 63565,69 грн. Розрахунок було здійснено з урахуванням Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997. В решті вимоги про стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі порушення Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони в пункті 7.7 Договору встановили, що, неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що положеннями пункту 7.7 Договору, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини 2 статті 260, статті 261 ЦК України та частини 6 статті 232 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, підлягає визнанню недійсним пункт 7.7 Договору поставки, а саме: «Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом».

Відповідні висновки також містяться в постанові Верховного Суду України у справі № 17/034 від 04.12.2012.

Відповідно до ст. 11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за Договором у сумі 79395,67 грн., що нарахована на зобов'язання з оплати, що виникли у січні 2011 року за період з 15.02.2011 по 05.05.2011 на суму 36446,71 грн., у лютому 2011 року за період з 15.03.2011 по 05.05.2011 на суму 24486,23 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у березні 2011 року за період з 15.04.2011 по 05.05.2011 на суму 8234,13 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у квітні 2011 року за період з 15.05.2011 по 19.05.2011 на суму 1050,74 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у травні 2011 року за період з 15.06.2011 по 30.06.2011 на суму 212,96 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у червні 2011 року за період з 15.07.2011 по 02.09.2011 на суму 210,76 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у липні 2011 року за період з 15.08.2011 по 02.09.2011 на суму 81,52 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у серпні 2011 року за період з 15.09.2011 по 29.09.2011 на суму 57,36 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у вересні 2011 року за період з 15.10.2011 по 01.11.2011 на суму 159,07 грн., на зобов'язання з оплати, що виникли у лютому 2012 року за період з 15.03.2012 по 28.03.2012 на суму 8455,89 грн., згідно наданого позивачем уточненого розрахунку (а.с.83-86).

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі порушення Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Також сторони в пункті 10.6 Договору встановили, що, строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Отже, посилання відповідача на пропуск відповідачем позовної давності судом вважаються безпідставними.

З огляду на зазначене, вимога про стягнення пені в сумі 79395,67 грн. є обґрунтовано заявленою, нормативно та арифметично вірно нарахованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 79395,67 грн., інфляційних нарахувань у сумі 63565,69 грн. та 3% річних у сумі 15389,85 грн., є такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В решті вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, п. 1 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ, вул. Т.Г.Шевченка,102, ідентифікаційний код на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720, пеню у сумі 79395,67 грн., інфляційні нарахування у сумі 63565,69 грн. та 3% річних у сумі 15389,85 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 3167,02 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Визнати недійсним пункт 7.7 договору купівлі-продажу природного газу №14/284/11 від 31.01.2011, а саме: «Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом».

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 09.12.2013.

Суддя О.С. Фонова