Ухвала суду № 35852587, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 814/3112/13-а

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" про стягнення податкового боргу в сумі 239130, 00 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

11 липня 2013 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулася з адміністративним позовом до ТОВ "Аврора і Ко" про стягнення податкового боргу в сумі 239130,00 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що за підприємством рахується податковий борг з плати за землю.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" на користь державного бюджету Центрального району м. Миколаєва податковий бог у сумі 239130,00 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ "Аврора і Ко" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач як юридична особа перебуває на обліку ДПІ з 3 листопада 1999 р.

19 лютого 2013 р. була подана декларація з плати за землю за 2013 рік, в якій відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 79710,00 грн. щомісяця, але станом на 30 липня 2013 р. відповідач самостійно визначену суму грошового зобов'язання не сплатив за три місяці, в зв'язку з чим заборгованість складає 239130,00 грн.

10 травня 2011 р. податковим органом прийнято податкову вимогу № 734 на суму 18489,23 грн., яка отримана відповідачем та не оскаржена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Аврора и Ко» 19.02.2013 подана декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2013 рік, в якій відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання в сумі 79710,00 грн. щомісяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 30 липня 2013 року відповідач не сплатив самостійно визначену суму грошового зобов'язання, що також підтверджується розрахунком ( а.с.3).

Отже, податкове зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за землю за березень, травень, червень 2013 року є податковим боргом.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття "податковий борг", встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав , передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ було вжито заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача, направлена 10 травня 2011 року податкову вимогу на суму 18 489 грн.23 коп., однак визначений у податковій вимозі борг відповідачем не погашений, що було також вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано вказані умови, платнику податків надсилалась податкова вимога. Відтак, у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.

Таким чином, з урахуванням наявності у відповідача податкового боргу та відсутності доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора і Ко" залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: