Ухвала суду № 35851867, 29.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 р. Справа № 30611/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Гулида Р.М., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Бєлкіній Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року по справі № 2а-3004/09/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Галицькі контракти» до Державної податкової інспекції у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Галицькі контракти» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові № 0000371601/0/14438 від 27.08.2009 року, № 000037160/1/16286 від 28.09.2009 року та № 0000371601/2/32278 від 09.12.2009 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 747,04 грн., з яких 1 663,84 грн. - основне зобов'язання та 83,2 грн. - штрафні санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року позовні вимоги ТзОВ «Газета «Галицькі контракти» задоволено, визнано нечинними та скасовано зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Львові оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених у ній підстав, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Газета «Галицькі контракти» відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07 серпня 2009 року по 18 серпня 2009 року працівниками ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації ТзОВ «Газета «Галицькі контракти» з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 36/15-2/33196304 від 18.08.2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість » безпідставно віднесено до податкового кредиту червня 2009 року суму ПДВ по придбаних товарах згідно податкових накладних попередніх періодів в розмірі 4804,20 грн., в результаті чого занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету за результатами червня 2009 року на 1 663,84 грн.

На підставі вказаного акта ДПІ у м.Львові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000371601/0/14438 від 27.08.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в сумі 1 747,04 грн., з яких 1 663,84- основний платіж та 83,2 грн. - штрафні санкції.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку скаргу ТзОВ «Газета «Галицькі контракти» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 0000371601/0/14438 від 27.08.2009 року - без змін та ДПІ у м.Львові винесено ще податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2009р. №000037160/1/16286, від 09 грудня 2009р. №0000371601/2/21278.

Згідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цієї норми Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (звернення) i основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не дозволяється включення у податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті poбіт (послуг) - актом робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податкові накладні виписувались контрагентами позивача раніше, ніж мало місце їх реальне виконання, зокрема списання коштів з рахунку позивача.

Аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів апеляційного суду прийти до висновку, що жоден із спеціальних законів не встановлює інших строків для включення до податкового кредиту сум за податковими накладними, отриманими із запізненням, крім 1095 днів, а лише встановлює момент виникнення права у платника податків на податковий кредит.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності твердження податкового органу про те, що платник податків має право на формування податкового кредиту лише за умови подання скарги на постачальника.

Однак, відповідно до п.п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказаним положенням законодавець надав покупцю право на подання такої скарги, однак не покладав на нього обов'язку по вчиненню таких дій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, період вимоги щодо надання податкової накладної і період, у якому виникло право на податковий кредит, можуть не збігатися, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює з цього приводу обмежень, тобто прямо не забороняє включати до податкового кредиту суми за податковими накладними, отриманими із запізненням.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено підставності винесених податкових повідомлень рішень № 0000371601/0/14438 від 27.08.2009 року, № 000037160/1/16286 від 28.09.2009 року та № 0000371601/2/21278 від 09.12.2009 року, а відтак останні правомірно скасовані судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року по справі № 2а-3004/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: І.І.Запотічний

Судді: Р.М.Гулид

О.І.Довга