Ухвала суду № 35851851, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 35446/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «РІФ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.08.2009 року № 0001802342/2/23-121, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10496,25 грн., в тому числі 6997,50 грн. за основним платежем та 3498,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що матеріалами справи доведено, що підписи від імені ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», зокрема, на видаткових накладних, виданих ТзОВ «РІФ», виконані не повноважним керівником ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», а іншою особою, що дає підстави вважати, що такі накладні складені і підписані особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочинів. Отже, під час вчинення правочинів на виконання усних угод (виписування накладних), не були додержані вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України. Також суд зазначив, що юридичних наслідків усний договір щодо поставки ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» для ТзОВ «РІФ» товарів не створив в силу своєї нікчемності, тому виписані видаткові та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Тому, на думку суду, позивач не мав права на включення сплаченої в ціні цього товару суми податку на додану вартість в розмірі 6997,50 грн. до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року. Посилання позивача на те, що товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ТзОВ «РІФ» в рамках здійснення своєї господарської діяльності, на думку суду, не спростовують доводів відповідача про нікчемність господарських операцій, оскільки факт передачі на будівництво матеріалів, номенклатура яких відповідає номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», доводить лише ту обставину, що такі товари були оприбутковані ТзОВ «РІФ», але не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму податку на додану вартість, сплачену позивачем на їх оплату.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд при її прийнятті порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки сума податку на додану вартість, сплаченого ним ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» в ціні піску та щебеню, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, який на момент їх оформлення був зареєстрованим платником цього податку. Отримані товари використовувались ним у власній господарській діяльності. Що підтверджується належними доказами, які були надані суду. Крім того, висновки відповідача зроблені лише на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи, тобто інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, що є протиправним.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Рівне на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2009 року № 4-480/09 та виданого на її виконання наказу Державної податкової інспекції у м. Рівне від 06.04.2009 року №173, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «РІФ» щодо взаємовідносин з ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» в період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складений акт від 15.04.2009 року № 465/23-100/24176519.

В акті перевірки податковий орган зазначив про порушення позивачем вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), а саме віднесення у листопаді 2008 року до складу податкового кредиту 6997,50 грн., не пов'язаних з придбанням або виготовленням товарів.

На підставі акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження первинного податкового повідомлення-рішення, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 04.08.2009 року № 0001802342/2/23-121, яким ТзОВ «РІФ» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10496,25 грн., в тому числі 6997,50 грн. за основним платежем та 3498,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Колегія суддів враховує, що зазначені висновки зроблені перевіряючими на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», оформлених первинною документацією, яка була вилучена в ході проведення виїмки в ТзОВ «РІФ» в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України і надана ревізорам ОВС ОБОЗ УМВС України в Рівненській області для проведення зазначеної перевірки.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як вбачається з акта перевірки, на виконання укладеної між ними усної угоди поставки ТзОВ «РІФ» та ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» оформили видаткові накладні від 31.10.2008 року № 148 та від 28.11.2008 року № 28/083, відповідно до яких ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» поставило ТзОВ «РІФ» пісок та щебінь на суму 13770,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 2295,00 грн. та на суму 28215,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 4702,50 грн., відповідно, всього на загальну суму 41985,00 грн.

На вказані суми податку на додану вартість ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» виписало позивачу податкові накладні від 31.10.2008 року № 148 та від 28.11.2008 року № 28/083.

Позивач здійснив оплату товарів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» на загальну суму 41985,00 грн.

Також вказані операції відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, а загальна сума податку на додану вартість 6997,50 грн. віднесена до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року. Витрати на оплату товару без податку на додану вартість в податковому обліку позивача не відображені та на об'єкт оподаткування не впливали, оскільки ТзОВ «РІФ» перебувало на спрощеній системі оподаткування зі сплатою 6% податку від виручки.

На підтвердження факту використання придбаних у ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» матеріалів у власній господарській діяльності ТзОВ «РІФ» надало копію акту приймання-передачі матеріалів для виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву автозаправочного комплексу та копію акту готовності об'єкта до експлуатації.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи акта Державної податкової інспекції у місті Рівне від 18.12.2008 року акт № 1725/23-100/35953541 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2008 року по 31.10.2008 року, під час проведення даної перевірки було встановлено відсутність у ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у даного платника податків та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання і продажу товару.

Також відповідач надав суду висновок експерта від 01.04.2009 року № 239 у кримінальній справі, порушеній по факту фіктивного підприємництва, а саме створення групою осіб ряду підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що підписи на видаткових накладних від 31.10.2008 року № 148 та від 28.11.2008 року № 28/083, де одержувач (покупець) ТзОВ «РІФ», від імені ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» в графах «відвантажив(ла)» виконані не Ободом П.І. (керівником ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон»), а іншою особою.

Крім того, відповідач надав суду завірені слідчим копії протоколів допиту осіб, що проводилися в рамках даної кримінальної справи, якими підтверджено, що ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» створювався не з метою провадження господарської діяльності, а для конвертації безготівкових коштів в готівку, а також копію витягу з вироку від 25-26 травня 2010 року у кримінальній справі № 1-386/10, яким засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в тому числі і за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі.

На момент розгляду справи судом першої інстанції вирок набрав законної сили.

Відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 цієї статті право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Податковий кредит ТзОВ «РІФ» за листопад 2008 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» податкових накладних від 31.10.2008 року та від 28.11.2008 року.

При цьому, на момент видачі зазначених податкових накладних ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» було зареєстроване платником податку на додану вартість, а за даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника цього податку, видане ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», було анульоване 17.08.2009 року.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 цього Кодексу правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі передбачені для фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідних правовідносин та дійсності їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про податок на додану вартість» первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Як встановив суд на підставі досліджених доказів в їх сукупності та системному зв'язку (вирок, протоколи допиту, висновок почеркознавчої експертизи), про які зазначено вище, підписи від імені ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», в тому числі на видаткових накладних, виданих ТзОВ «РІФ», виконані не повноважним керівником підприємства, а іншою особою, яка не мала повноважень на це, тобто такі накладні складені і підписані особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочинів.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, під час вчинення правочинів на виконання усних угод (виписування накладних), не були додержані вимоги ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є ті первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено зазначеним вище вироком Рівненського міського суду Рівненської області, що набрав законної сили, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені даного суб'єкта, тому такі первинні документи, виписані для ТзОВ «РІФ», не мають юридичної сили.

Крім того, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду даної справи, позивач не надав належних доказів на підтвердження факту отримання від ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» товарів (доказів транспортування, розвантажування, приймання, зберігання товару тощо).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на ту обставину, що товарно-матеріальні цінності (щебінь, пісок) були в подальшому використані ТзОВ «РІФ» в рамках здійснення його господарської діяльності, не спростовує наведених вище обставин, оскільки факт передачі на будівництво матеріалів, номенклатура яких відповідає тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» підтверджує лише, що такі товари були оприбутковані ТзОВ «РІФ», але не дає змоги встановити джерело їх отримання.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформований з порушенням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а позивач не надав доказів його протиправності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2а-2019/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький