Рішення № 35851529, 03.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 року Справа № 913/2124/13

Провадження №2/913/2124/13

За позовом

Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 24868 грн. 54 коп.

Колегія суддів у складі: Седляр О.О. - головуючий, Москаленко М.О., Яресько Б.В.

Секретар судового засідання Берещенко Н.В.

у засіданні брали участь:

від позивача: Загнітко Я.А., довіреність № 28-12/50-Д від 28.12.2012 (після перерви не прибув),

від відповідача: Рибалкіна О.О., довіреність № 15 від 02.01.2013 (після перерви не прибув),

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду було оголошено перерву з 27.11.2013 до 14 год. 40 хвил. 03.12.2013,

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 24868 грн. 54 коп. за договором поставки № 21-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Листом від 25.09.2013 № 1003-юр у відповідності зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 24542 грн. 81 коп.

Таким чином, позовними вимогами за даною справою є стягнення з відповідача збитків у розмірі 24542 грн. 81 коп. за договором поставки № 21-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 21.08.2013 № 09/865 та додатками до нього від 27.08.2013 № 09/897, від 17.09.2013 № 09/986 позовні вимоги відхилив з підстав зазначених у них. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної даності до спірних правовідносин.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством «Антрацит» (відповідач у справі), як Постачальником, було укладено Договір поставки вугілля № 21-10/1-ЕН від 01.02.2010 (далі -Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в Договорі (далі - Вугілля).

У п. 2.1. Договору визначено, що поставка вугілля буде здійснюватись залізничним транспортом у відкритих піввагонах на умовах DDP (залізнична станція призначення ) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей згідно з даним договором.

Приймання вугілля по кількості та якості відбувається у порядку визначеному розділами 5,6 Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ 4083 - 2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», Статуту залізниць України.

У разі виникнення розбіжностей між умовами договору і зазначеними нормативними документами перевага надається умовам договору.

Як встановлено у пункті 5.5 Договору, покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Ad, Wr t посвідчення якості та результатами хімлабораторії Вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Ad, Wr t посвідчення якості та результатами хімлабораторії Вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє Вантажовідправнику вугілля телеграму про виклик його представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

Пунктом 5.7.1 Договору встановлено, що вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника Вантажовідправника покладається на Постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних Постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування.

Сторонами в п. 4.1 Договору встановлено, що якість вугілля що поставляється договором повинна відповідати умовам Договору.

Разом з цим, згідно п. 8.3 Договору, сторони передбачили, що у випадку прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам Договору, а також п.3.1.2 та 3.1.3 Договору, постачальник відшкодовує затрати Покупця та Вантажоотримувача по оплаті за користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт та ін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору в січні 2011 року відповідач відвантажив за залізничними накладними: №№ 52970460, 52970450, 52970451, 52970452, 52970449, 52970458, 52970453, 52970462, 52970459, 52970461, 52970475, 52970476, 52970473, 52970474, 52970481, 52800248, 52970483, 52970482, 52970479, 52970484, 52970478, 52970480, 48003149, 48002703, 48005575, 48005492, 48006060, 48005509, 48028402, 48028296, 48028121, 48028486 вугільну продукцію, вантажоодержувачем якої була Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» ( а.с. 30-92).

При здійсненні ЗміЇвською ТЕС ПАТ вхідного контролю поставленого вугілля в лабораторії ЕС було виявлено відхилення якості, у зв'язку з чим вагони з вугіллям були затримані та надіслано телеграми для прибуття повноважного представника постачальника.

Згідно акту відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю від 04.01.2011 № 24, № 25, № 35 було підтверджено, що якість поставленого вугілля не відповідає показника, вказаним у посвідченні якості вугілля.

Вугільна продукція була прийнята за результатами актів звірення за якістю № 52/А від 31.01.2011, № 53/А від 31.01.2011, які підписані сторонами.

У зв'язку з зазначеним, ПАТ «Центренерго» понесло збитки у вигляді:

- плати за користування 123 вагонами , що надійшли на адресу вантажоотримувача у січні 2011 року у сумі 19878 грн. 51 коп.;

- за направлення телеграм у сумі 592 грн. 87 коп.;

- за відбір проб вугілля у сумі 1935 грн. 97 коп.;

- вартість хімічного аналізу у сумі 525 грн. 96 коп.

Дану суму, а також судові витрати у сумі 1609 грн. 50 коп., рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-35/4218-2012 від 11.07.2012 було стягнуто з позивача у цій справі на користь ПАТ «Центренерго».

На виконання рішення суду від 11.07.2012 по справі № 5011-35/4218-2012 , згідно п.3 ст. 203 Господарського кодексу України між позивачем та ПАТ «Центренерго» було складено та підписано 31.08.2012 за № 1780/02 заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 82099 грн. 11 коп. ( у тому числі і на заявлену суму) ( а.с. 149).

У зв'язку з тим, що поставка неякісного вугілля відбулась з вини відповідача, позивач відповідно до ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України отримав збитки у заявленій сумі, за стягненням яких і звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві та доповненнях до нього.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, судова колегія дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Факт укладення сторонами у справі Договору № 21-10/1-ЕН від 01.02.2010 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків у сумі 22933 грн. 31 коп. підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.

Судова колегія не приймає до уваги контррозрахунок відповідача, оскільки ним не спростовано розрахунок позивача щодо плати за користування вагонами та не доведено суду чому саме вартість користування вагонами за його розрахунком складає 3179 грн. 50 коп., а не сума відшкодована позивачем на підставі відомостей плати за користування вагонами (а.с. 121-134) - 1935 грн. 97 коп.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено позовну давність до вимог позивача.

Статтями 256-257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що застосування спеціального строку позовної давності в даному випадку не можливо з огляду на наступне.

Згідно статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу).

Як встановлено у статті 681 Цивільного кодексу України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

З аналізу даних правових норм вбачається, що спеціальна позовна давність застосовується до тих вимог, які прямо пов'язані з недоліками проданого товару, а не зі збитками, які поніс позивач та вимагає стягнути з відповідача.

Загальну позовну давність позивачем не пропущено, тому його вимоги про стягнення 22933 грн. 31 коп. збитків підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача збитків у сумі 1609 грн. 05 коп. судових витрат у справі № 5011-35/4218-2012, які поніс позивач у даній справі, суд зазначає про безпідставність такої вимоги з огляду на те, що вказана сума не є збитками в розумінні вище перелічених норм законодавства та умовами Договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача у сумі 22933 грн. 31 коп. В решті вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

в и р і ш и л а:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, буд. 38, ідентифікаційний код 32226065 на користь Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 4 збитки у сумі 22933 грн. 31 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1607 грн. 67 коп., видавши наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено - 06.12.2013.

Головуючий О.О. Седляр

Суддя Б.В. Яресько

Суддя М.О. Москаленко