Ухвала суду № 35846251, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 667/4052/13-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Черниш О.Л.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д.судді -Кравець О.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в м. Херсоні про:

- визнання незаконними дій щодо відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, з 13 вересня 2012 року;

- визнати протиправним та скасування рішення №69 від 13 грудня 2012 року засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФ в місті Херсоні щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства;

- зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 вересня 2012 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідач безпідставно відмовляє їй в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність відмови у призначенні дострокової пенсії.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПФ України м. Херсона у призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Зобов'язано УПФ України м. Херсона призначити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком як матері інваліда з дитинства з 13 вересня 2012 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданого 21 лютого 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона.

ОСОБА_6 згідно медичного висновку №65 14 листопада 1995 року була визнана інвалідом з дитинства до 16 років.

Згідно виписки із історії хвороби інвалідність їй продовжувалася до 16 років (до 2004 року).

Згідно довідки МСЕК №004731 ОСОБА_6 01 червня 2004 року визнана інвалідом третьої групи внаслідок захворювання з дитинства.

Позивач звернулася до УПФ України у місті Херсоні із завою про призначення пенсії у 50 років, як матері інваліда з дитинства.

Рішенням комісії позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з тих причин, що її донька ОСОБА_6 була визнана інвалідом у семирічному віці, при цьому комісія послалася на п.25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що у разі, якщо дитина визнана дитиною - інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показники для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пропустила строк звернення до суду, оскільки порушення її прав є триваючим. Також, суд виходив з того, що оскаржуване рішення не ґрунтується на Законі і, тому, воно є неправомірним. При цьому, суд зазначив, що рішення комісії є формою рішення УПФ України у місті Херсоні, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Форма такого рішення законом не передбачена, а тому воно окремо не потребує скасування. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії і зобов'язання управління призначити позивачу пенсію, як матері інваліда з дитинства з 13 вересня 2012 року.

В апеляційній скарзі УПФ України м. Херсона вказується, що так як дитина визнана інвалідом з дитинства у семирічному віці, підстав для призначення пенсії позивачу не має, оскільки вік визнання дитини інвалідом не відповідає однієї з умов, визначених п.3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з абзацом 4 п.3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

З наведеного слідує, що матері дітей-інвалідів до 16 років, які виховали їх до шестирічного віку мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Закон не містить застереження відносно того, що якщо дитина визнана інвалідом у семирічному віці, то її матір не вважається матір'ю дитини-інваліда до 16 років.

Матеріалами справи незаперечно підтверджується, що позивач є матір'ю дитини-інваліда до 16 років, яку вона виховувала до шестирічного віку; досягла 50 років та має 15-річний страховий стаж.

Таким чином, наявні всі умови для призначення їй дострокової пенсії відповідно до абзацу 4 п.3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що було вірно встановлено судом першої інстанції, а доводи апелянта про відсутність однієї з цих умов є безпідставними.

Крім того, згідно з п.25 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, на який посилається апелянт: «Визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку».

Таким чином, згідно з цією нормою, висновок лікарсько-консультаційної-комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку додатково підтверджує її статус як дитини-інваліда.

Оскаржувана відмова (а.с15) обґрунтована тим, що відповідь ЛКК КЗ «Херсонської міської клінічної лікарні ім. О.С. Луначарського» відносно наявності медичних показників у дочки позивача для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку є неповною (при цьому, суду не надано вказану відповідь), а згідно з відповіддю управління охорони здоров'я Херсонської ОДА - дитина позивача була визнана інвалідом з дитинства у семирічному віці.

Отже, оскаржувана відмова прийнята при недоведеності і, як вбачається з матеріалів справи, очевидній хибності того факту, що дитина позивача не мала медичних показань для визнання її дитиною-інвалідом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана відмова не відповідає Закону та є необґрунтованою, у зв'язку з чим, висновки суд першої інстанції про визнання її неправомірною є правильними.

Колегія суддів не приймає довід апелянта про пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана відмова прийнята у грудні 2012 року, досудового порядку вирішення спору не було, позов подано у травні 2013 року, тобто, в межах 6-ти місячного строку звернення до суду.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець