Ухвала суду № 35846224, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 2а-6770/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Яковішин Я.М. (довіреність від 10.04.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Ространсагро» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2012 року № 0000512300,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Ространсагро» (далі - позивач, або ПП «Ространсагро») звернулось до суду з позовом до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення - рішення від 19 грудня 2012 року № 0000512300, яким Приватному підприємству «Ространсагро» нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 758588 грн., у тому числі: 606870 грн. за основним платежем та 151718 грн. штрафних санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року позовні вимоги Приватного підприємства «Ространсагро» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївської області Державної податкової служби від 19 грудня 2012 року № 0000512300.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.49).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за період з 14.12.2012 року по 19.12.2012 року посадовою особою Очаківської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Ространсагро» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Маріком», за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 307/22/33429448 (а.с.7-42 т.1).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 19.12.2012 року № 0000512300, яким ПП «Ространсагро» нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 758588 грн., у тому числі: 606870 грн. за основним платежем та 151718 грн. штрафних санкцій (а.с.45 т.1).

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0000512300 винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, 28 березня 2012 року між ПП «Ространсагро» (Покупець) та ТОВ «Маріком» (Продавець) був укладений договір поставки нафтопродуктів та мінеральних добрив, за яким у період з 25 червня по 30 липня 2012 року продавець передав покупцю нафтопродукти (а.с.46-47 т.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надані: товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товару, виписки з банку (а.с.48-93 т.1).

Придбані нафтопродукти відвантажувалися та зберігалися на нафтобазі в с. Калинівка Єланецького району Миколаївської області. Зазначена нафтобаза була у користуванні позивача на підставі договору оренди від 15.03.2012 року (а.с.93-95 т.1).

Як пояснив позивач, паливо придбавалось для транспортних засобів задіяних в господарській діяльності підприємства та надав копії технічних паспортів на транспортні засоби (а.с.96-100 т.1).

Зазначені транспортні засоби використовувалися з метою виконання договору № 02/01 про надання послуг по перевезенню вантажів від 01.01.2012 року укладеного між ПП «Ространсагро», як перевізником та TOB «Кернел-Трейд», як замовником, договору № 56 про надання послуг від 14.06.2012 року укладеного між ПП «Ространсагро», як виконавцем та К(Ф)Х «Якименко», як замовником, договору № 56 про надання послуг від 14.06.2012 року із залученням транспортних засобів ПП «Ространсагро», що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, відповідними актами виконаних робіт та виписаними податковими накладними (а.с.101-242 т.1).

Використані нафтопродукти в ході виконання з боку ПП «Ространсагро» договорів про надання послуг з автоперевезення були списані відповідно до актів списання від 30.06.2012 року та від 31.07.2012 року (а.с.243-244 т.1).

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Маріком» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 18.10.2012 року № 824/22-225/34234502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «Правова група» «Домініон» за лютий 2012 року, ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон» за травень, червень, липень 2012 року, ПП «Омар» за липень 2012 року та контрагентами покупцями».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту спірної перевірки під час проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріком» правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Маріком» не досліджувались перевіряючими. Висновки акту спірної перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ТОВ «Маріком» маються підприємства з ознаками фіктивності.

Разом з тим, Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ПП «Ространсагро» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, при цьому, під час вказаної перевірки перевіряючими не досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «Маріком», як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Ространсагро» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2012 року № 0000512300 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 05 грудня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/