Ухвала суду № 35846034, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 815/4823/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Боярський В.С. (довіреність від 28.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 року № 0000982250 на суму 442541 грн. та № 0000992250 на суму 464667 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» (далі - позивач, або ТОВ «Амадеус Марин») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 року № 0000982250 та № 0000992250.

Постановою постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Амадеус Марин» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000982250 та № 0000992250.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.131 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02.12.2012 року № 803, представниками податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Амадеус Марин» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «БЛС Груп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2012 року, з результатами якої складено акт № 2031/22-5/36554196 від 25.03.2013 року.

В ході перевірки встановленні, такі порушення ТОВ «Амадеус Марин» , а саме: вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2012 року на суму 295026,67 грн. та занижено суму ПДВ до сплати за грудень 2012 року на суму 295026,67 грн.; вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - безпідставно в декларації з податку на прибуток включено до складу витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «БЛС Груп», на загальну суму 1475133,35 грн., в т.ч.: 4 квартал 2012 року - 1475133,35 грн., чим занижено податок на прибуток на суму 309778 грн.,в т.ч. 4 квартал 2012 року - 309778 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси були прийнятті податкові повідомлення рішення: від 09.04.2013 року № 0000992250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 309778 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 154889 грн.; від 09.04.2013 року № 0000982250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 295027 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 147514 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.05.2011 року між ТОВ «Амадеус Марин» (орендар) та ТОВ «БЛС Груп» (орендодавець) укладений договір № 03/11 (а.с.23-26 т.1), предметом якого є передача орендодавцем в оренду орендатору залізничних цистерн, що оформлюється актами прийому-здачі. Цистерни використовуються для перевозки наливних вантажів.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «БЛС Груп» передало в оренду ТОВ «Амадеус Марин» вагони-цистерни, згідно актів надання послуг та виписало податкові накладні. Прийняття орендарем вагонів-цистерн оформлено актами прийому-передачі, які наявні в матеріалах справи.

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «БЛС Груп» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 04.03.2013 року № 1065/22-5/37060840 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БЛС Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Амадеус Марин», їх реальності та відображення в обліку за період грудень 2012 року».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту спірної перевірки під час проведення зустрічної звірки ТОВ «БЛС Груп» правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «БЛС Груп» не досліджувались перевіряючими. Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що правочин між ТОВ «Амадеус Марин» та ТОВ «БЛС Груп» не спричинив реального настання юридичних наслідків, оскільки ТОВ «БЛС Груп» не знаходиться за місцезнаходженням, на підприємстві недостатньо технологічних та трудових ресурсів для виконання послуг організації перевезень вантажів. Крім того, перевіряючими взято до уваги, що ТОВ «БЛС Груп» є власником залізничних вагонів-цистерн, які були вироблені МЗТМ у періоді 1971-1978 рр. Взявши за основу термін експлуатації цистерн від 13 до 30 років, перевіряючі дійшли висновку про статус цих цистерн - «застаріле обладнання». Отже, на підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про відсутність економічної мети господарської діяльності ТОВ «БЛС Груп», крім надання податкової вигоди на адресу контрагента ТОВ «Амадеус Марин», внаслідок чого дійшли похідного висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ «БЛС Груп» та ТОВ «Амадеус Марин».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зазначених доводів податкового органу, оскільки згідно з технічними рішеннями строк служби вагонів продовжений до 2016-2017 рр. Вказані технічні паспорти видані уповноваженим підрозділом ДП «Укрзалізниця», є чинними, отже припущення співробітників податкової служби про неможливість використання цих вагонів-цистерн, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

На думку, колегії суддів судом першої інстанції, також, вірно враховано надану ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» інформацію з архіву вагонних операцій про маршрут руху належних ТОВ «БЛС Груп» вагонів (а.с.243-251 т.2), з якої вбачаються відомості про потяги, які переміщували вагони, відомості про вантаж вагонів тощо. Переміщення вагонів також підтверджується залученими до матеріалів справи фотографіями вагонів (а.с.220-242 т.1), з яких вбачається, що вагони-цистерни рухались засобами залізничного транспорту.

Крім того, колегія суддів наголошує, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 року № 0000982250 на суму 442541 грн. та № 0000992250 на суму 464667 грн. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 05 грудня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/